13 липня 2023 року
м. Київ
справа № 280/5734/21
адміністративне провадження № К/990/22495/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №280/5734/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення його на посаді за період з 11 червня 2020 року до 13 травня 2021 року у розмірі: 2 555 992,4221 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5734/21 від 08 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі № 280/5734/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду з підстав того, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили та не дослідили питання правильності здійсненого позивачем розрахунку середнього заробітку, не встановили середню заробітну плату працівника для розрахунку суми та не здійснили її розрахунок з урахуванням такої обставини відповідно до вимог статті 236 КЗпП України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року, позов задоволено частково:
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №280/378/20 за період з 11 червня 2020 року до 13 травня 2021 року у сумі: 458 699, 01 грн (чотириста п'ятдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень 01 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора повернуто скаржнику.
26 червня 2023 року касаційна скарга Офісу Генерального прокурора повторно надійшла до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
Так у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (частина 3 статті 8) у взаємозв'язку із статтями 119, 236 КЗпП України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Верховним Судом в ухвалі від 13 червня 2023 року надавались пояснення скаржнику щодо заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, та зазначено, що стаття 119 КЗпП України є загальною нормою. При цьому, скаржником не конкретизованого щодо якої саме частини статті 119 КЗпП України відсутній висновок Верховного Суду.
Разом з тим стаття 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не застосовувалась ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції, а скаржником у скарзі не обгрунтовано, що зазначена ним норма права помилково не застосована судами.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 4 статті 328 КАС України.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №280/5734/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська