Справа № 199/5604/23
(3/199/2940/23)
іменем України
13.07.2023 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
ОСОБА_1 неповній мірі виконує свої батьківські обов'язки по вихованню своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 2010 року народження, яка 14.04.2023 приблизно 10:00 за адресою: АДРЕСА_3 , займалась жебрацтвом.
ОСОБА_1 не з'явилась до суду, була сповіщена про дату, час і місце судового розгляду справи, тобто судом прийнято вичерпні заходи для її повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, визнано можливим розгляд справи у її відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
?протоколом про адміністративне правопорушення від 14.04.2023 серії ВАД №055635;
?рапортом співробітників поліції, згідно якого 14.04.2023 приблизно о 10:10 годині за адресою: м. Дніпро, площа Вокзальна, буд. 11, під час несення служби на території обслуговування ВП №12 а саме: на залізничному вокзалі в м. Дніпра, станції Дніпро-Головний, інспектором СРПП ст. лейтенантом поліції Анголенко, сумісно з поліцейським СРПП ст. сержантом поліції Чебарем було виявлено неповнолітню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась без супроводу дорослих та жебракувала;
?письмовими поясненнями ОСОБА_1 , яка пояснила, що 14.04.2023 о 07:00 годині почала шукати свою доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з невідомих причин поїхала з сусідкою на ім'я « ОСОБА_3 » на залізничний вокзал «Дніпро-Головний». 14.04.2023 приблизно о 10:30 годині їй зателефонувала донька та повідомила, що знаходить у поліції, жертвою злочину її донька не стала.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винна у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Призначаючи вид адміністративного стягнення, суд враховує характер і міру громадської небезпеки скоєного, особу правопорушника, вважає за можливе обрати ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, яке повинно бути достатнім для виправлення порушника і попередження вчинення нею нових правопорушень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 184, 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом 10 днів від дня винесення постанови.
Суддя І.В. Дяченко