Справа № 159/4265/22
Провадження № 1-кп/159/144/23
13 липня 2023 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022030550000466 від 30.05.2022 у відношенні ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України,-
В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022030550000466 від 30.05.2022 у відношенні ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України .
В судовому засіданні прокурорка заявила клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовуючи це тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний обвинуваченому на досудовому та продовжений на судовому слідстві закінчується 16.07.2023 року, однак ризики передбачені ст. 177 КПК України раніше вказані в ухвалі слідчого судді від 30.08.2022 року не змінились.
Потерпілий в судовому засіданні підтримав клопотання прокурорки.
Обвинувачений заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати у відношенні нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого також заперечувала проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши що жодний наведений прокурором з ризиків не підтверджений, вважала, що є наявні підстави для застосування у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вислухавши думку учасників розгляду кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Під час судового провадження обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 16.07.2023 року.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини - рішення «Шалімов проти України» від 04.04.2010, заява №20808/02, п. 50, ECHR 2010, відповідно до якого «таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи» (див. справу «Лабіта проти Італії» (Labita v Italy) /ВП/, заява № 26772/95, п. 153, ECHR 2000ІV).
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, неодноразово судимий, не має постійного місця проживання, веде антисоціальний спосіб, та усвідомлюючи невідтворність покарання за вчинення інкримінованого тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки будучи особою, у якої судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та знову, під час іспитового строку, вчинив нові умисні злочини проти власності, що свідчить про схильність останнього до вчинення злочинів та небажання стати на шлях виправлення.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ у справі «Воляник проти України»).
Позиція Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Викладене підтверджує доведеність стороною обвинувачення достатності та виправданості, з огляду на стандарти права, свободи та особистої недоторканності, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, продовження строку застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, до обвинуваченого ОСОБА_5 оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності вчиненого в період іспитового строку.
Суд зазначає, що вид запобіжного заходу, який необхідно застосовувати до обвинуваченого, не може оцінюватися виключно на підставі явки до суду і позитивної процесуальної поведінки обвинуваченого, а це слід робити з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для зміни запобіжного заходу.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
На підставі зазначеного суд вважає, що клопотання прокурорки про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 підлягає задоволенню, оскільки більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам, передбаченим п.1, п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, та не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 177, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурорки про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України, у вигляді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 11 вересня 2023року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця тримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення.
СуддяОСОБА_1