вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
13.07.2023м. ДніпроСправа № 904/3390/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
розглянувши заяву позивачів про забезпечення позову
у справі №904/3390/23
за позовом позивача-1: ОСОБА_1 ,
позивача-2: ОСОБА_2
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвет",
відповідача-2: ОСОБА_3
про стягнення безпідставно набутих вкладень для здійснення господарської діяльності та розвитку підприємства,
Суддя Дупляк С.А.
Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвет" ОСОБА_1 (далі - позивач-1) та учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвет" ОСОБА_2 (далі - позивач-2) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 28.06.2023 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвет" (далі - відповідач-1) та учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвет" ОСОБА_3 , у якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь:
- ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 161.300 доларів США 00 центів, що еквівалентно станом на 27 червня 2023 року по курсу НБУ 1 долар = 36 гривень 57 копійок - 5. 898 741,00грн і 66. 530,00грн, разом 5. 965 271,00грн;
- ОСОБА_2 у розмірі 120.896 доларів США 00 центів, що
еквівалентно станом на 27 червня 2023 року по курсу НБУ 1 долар = 36 гривень 57 копійок - 4. 421. 166,72грн, і 33. 370,00грн, разом 4. 454 536,72грн.
Фактичною підставою позовних вимог є стягнення безпідставно набутих вкладень для ведення господарської діяльності та розвитку підприємства.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3390/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023.
Через відділ документального забезпечення 11.07.2023 від позивачів надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд накласти арешт та заборонити ТОВ "ДАРВЕТ" та іншим особам відчужувати:
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1494869712101;
- тип об'єкта: цех розливу та упаковки мінеральної води літ.А-1,2, об'єкт житлової нерухомості: Ні;
- опис об'єкту: Опис: Цех розливу та упаковки мінеральної води літ.А-1,2, загальною
площею 441, 8 кв.м., №1-4,1 - споруди;
- адреса: АДРЕСА_1 ;
- номер об'єкту в РПВН: 26174614;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 26174614;
- тип об'єкта: будівля складських приміщень лІт.А-1,2 та споруди;
- адреса:
АДРЕСА_1 ;
- загальна площа (кв.м.): 397,5;
- технічний опис майна: будівля складських приміщень літ.А-1,2, а-1 загальною площею 397, 5 кв.м., ґанок літ.а(і), №1-огорожа, №2-ворота, №3-комунікаційний колодязь, №4 хвіртка, №5 огорожа;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30174413;
- тип об'єкта: будівля насосної станції літ.А-1;
- адреса: АДРЕСА_1 ;
- технічний опис майна: будівля насосної станції літ.А-1,загальною площею 8,2 кв.м., до набрання законної сили рішенням по даній господарській справі.
Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.
Стислий виклад позиції заявника (позивача)
Позивач наголошує, що 07 липня 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 уклали спільну угоду в пункті 2 якої на момент вступу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарвет», сторони погодили такі розміри часток учасників в ТОВ «Дарвет»: ОСОБА_3 - 36,25%, ОСОБА_4 - 36,25 %, ОСОБА_1 - 15 %, ОСОБА_2 - 12,5%.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 погодили, що частка учасника разом, але не виключно, складається із відсоткової частки учасника, вказаної в пункту 2 даної угоди, в статутному капіталі ТОВ "Дарвет", договірної оціночної вартості (без виключення) майна (рухомого і нерухомого), належного ТОВ "Дарвет" як на момент укладання даної угоди, так і в майбутньому, інших матеріальних/нематеріальних активів підприємства (пункт 3 угоди).
Вказанні грошові кошти були отриманні ОСОБА_3 від ОСОБА_1 у розмірі в розмірі 161. 300 доларів США 00 центів і 66.530,00 грн, ОСОБА_2 у розмірі 120. 896 доларів США 00 центів і 33.370,00 грн.на підставі акта прийому-передачі від 07 липня 2015 року на виконання спільної угоди від 07 липня 2015 року як вкладення для ведення господарської діяльності та розвитку підприємства ТОВ "Дарвет" зі строком повернення до 07 липня 2021 року.
З липня 2021 року до теперішнього часу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не отримали відповіді від директора ТОВ "Дарвет" Писарєва Є.М. щодо проведення Загальних зборів ТОВ "Дарвет" та повернення грошових коштів.
Тому, на думку позивачів, невжиття заходів забезпечення позову утруднить і зробить неможливим виконання рішення.
Позивач надав пропозицію щодо заходів зустрічного забезпечення, у якій вважає за можливе заборонити учасникам ТОВ "Дарвет" ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження об'єкт нерухомого майна.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).
Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною ч. 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Господарський суд встановив, що позивачі у поданій заяві посилаються виключно на можливість відчуження відповідачами майна, яке належить ТОВ "Дарвет".
Однак, позивачі жодним чином не обґрунтовують того, що у разі можливого задоволення позову відповідачі не зможуть погасити спірну заборгованість за рахунок наявних у них коштів.
При цьому, позивачі посилаються на те, що в мережі Інтернет на сайті ОЛХ розміщені оголошення про продаж заводу по розливу питної води - води природної, місцезнаходження м. Дніпро Самарський район Дніпропетровської області, вказаний телефон ОСОБА_3 НОМЕР_1 , останнє оновлення оголошення відбулося 03 липня 2023 року, тому позивач вважає, що саме ці фактичні дії ОСОБА_3 , а саме - продаж заводу по розливу питної води і зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Водночас, з доданих до матеріалів заяви скіршотів з мережі Інтернет жодним чином не вбачається, що вони розміщенні саме ОСОБА_3 та стосуються саме об'єкта, на який позивач просить накласти арешт.
Також в якості доказу долученого до заяви про забезпечення позову позивачі надали інформацію, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №337092338 від 27.06.2023).
Однак наявність у власності відповідача цеху розливу та упаковки мінеральної води (лІт.А-1,2, об'єкт житлової нерухомості: Ні) жодним чином не вказує на наявність наміру відповідача вказане майно відчужити з метою уникнення виконання зобов'язання щодо стягнення безпідставно набутих вкладень для здійснення господарської діяльності та розвитку підприємства.
Інших доказів, які б могли підтвердити припущення позивачів щодо наміру відповідача уникнути відповідальності щодо повернення безпідставно набутих вкладень для здійснення господарської діяльності та розвитку підприємства матеріали справи не містять.
Таким чином заявники не вказують, які саме дії відповідач фактично вчинив, а також того, що такі дії можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, які заявлені позивачами
Водночас саме лише посилання у заяві на потенційну загрозу утруднення виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відтак, звертаючись до суду із даною заявою, заявники не навели (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач. Зокрема, заявники не надали належних та допустимих доказів того, що майно на момент ухвалення та виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, може зникнути або зменшитись.
Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки заявники не надали доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить їх права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене, враховуючи, що заявник не надали суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 ГПК України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява позивачів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.А. Дупляк