про залишення апеляційної скарги без руху
13 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1729/22
Східний апеляційний господарський суд у складі:
суддя Білоусова Я.О.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх.№1056 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Сірошем Д.М., повний текст складено 22.05.2023) у справі №917/1729/22
за позовом Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м.Полтава, в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової (державної) адміністрації, м.Полтава,
до 1-го відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава,
2-го відповідача Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, смт Опішня, Зіньківський район, Полтавська область,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України”, с.Копили, Полтавський район, Полтавська область,
про скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування права комунальної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки у державну власність,
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 позов першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової (державної) адміністрації задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №10546-сг від 14.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Човно - Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області в частині формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064.
Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 в частині передачі Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064.
Визнано незаконним та скасовано рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 в частині затвердження акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 та прийняття у комунальну власність Опішнянської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064.
Зобов'язано Опішнянську селищну раду Полтавського району передати у власність Полтавської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064.
Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області 12 405,00 грн судового збору.
Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/1729/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1729/22 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
21.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1729/22.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху, виходячи з наступних підстав.
Положеннями п.1 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Частиною 1 ст. 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
У частині 1 статті 58 цього Кодексу унормовано, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
З урахуванням положень Конституції України, з 01.01.2020 представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Питання самопредставництва не закріплені у нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів.
29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N 390-IX.
Частину третю, четверту статті 56 ГПК України, в редакції Закону від 18.12.2019 N 390-IX, викладено у наступній редакції: юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва органу державної влади, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 08.06.2022 року у справі № 303/4297/20, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.
Апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підписана представником - Наталією Купкою. До апеляційної скарги додано копію довіреності №0-16-0.63-2321/2-22 від 17.10.2022.
Однак, в матеріалах справи №917/1729/22 відсутні та до апеляційної скарги не надані належним чином засвідчені документи на підтвердження наявності у Наталії Купки права діяти від імені Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), в порядку самопредставництва.
Поряд з тим, дана справа не є малозначною справою, в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, і Купка Н.В. не є адвокатом, а тому, довіреність №0-16-0.63-2321/2-22 від 17.10.2022, яку додано до апеляційної скарги, не може бути документом, що підтверджує її повноваження на представництво інтересів апелянта в суді.
Згідно з п.2 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Розмір та порядок оплати судового збору за подання апеляційної скарги визначено Законом України “Про судовий збір”.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору з апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір”, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як встановлено судом, позовну заяву подано у 2022 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 установлено у розмірі 2481,00 грн.
Предметом спору у даній справі є п'ять вимог немайнового характеру: визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №10546-сг від 14.11.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Човно - Федорівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області в частині формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064, визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-отг від 26.11.2020 в частині передачі Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064, визнання незаконним та скасування рішення Опішнянської селищної ради Зіньківського району від 03.12.2020 в частині затвердження акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 та прийняття у комунальну власність Опішнянської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064, зобов'язання Опішнянської селищної ради Полтавського району (Зіньківського району) Полтавської області передати у власність Полтавської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5321387200:00:025:0064 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.
Таким чином, за подання апеляційної скарги у даній справі повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 18 607,50 грн (2481,00 грн*5*150%). Однак, до апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п.3 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Статтею 259 ГПК України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, до скарги додано ксерокопії скріншотів про направлення апеляційної скарги на електронні адреси учасників справи, що не є належним доказом направлення апеляційної скарги в розумінні вимог ст.ст.258, 259 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи відсутність доказів на підтвердження повноважень представника, який підписав апеляційну скаргу, доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, направлення копії апеляційної скарги учасникам справи, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх.№1056 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/1729/22 залишити без руху.
2.Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.
3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 ГПК України.
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою court.gov.ua/sud4875
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Я.О. Білоусова