вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2023 р. Справа№ 910/14391/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023
у справі № 910/14391/22 (суддя: Удалова О.Г.)
за позовом TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 93 954,60 євро
TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 93 954,60 євро, з яких 90 696,96 євро - основний борг та 3 257,64 євро - 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/14391/22 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia 90 696 Євро 96 євроцентів основного боргу, 3 220 Євро 36 євроцентів, 1 409 Євро 32 євроцентів судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
10.04.2023 Господарським судом міста Києва прийнято додаткове рішення, яким заяву TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia 1 500,00 Євро витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/14391/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia в задоволенні заяви щодо стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено за умов неправильного застосування норм матеріального права. Свої доводи обгрунтовує тим, що з акта приймання-передачі наданих послуг не вбачається можливим дізнатись реальний обсяг наданої правничої допомоги, вартість кожної наданої послуги та час, витрачений адвокатом на її надання. Наголошує, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. Зауважує, що позивачем не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатським об'єднанням.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 10.05.2023 апеляційна скарга у справі № 910/14391/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/14391/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу надсилання копії апеляційної скарги позивачу у даній справі - TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia листом з описом вкладення.
Представником відповідача подано до суду заяву про усунення недоліків, до якої приєднано докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу у даній справі - TVD Spolka z organiczona odpowiedzialnoskia листом з описом вкладення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/14391/22; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/14391/22 призначено на 10.07.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
22.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що відповідачем не надано жодного доказу в розумінні ГПК України, який би дійсно підтвердив доводи апелянта, зокрема, щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу.
Представник позивача у судовому засіданні 10.07.2023 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача в судове засідання 10.07.2023 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у передбачений процесуальним законодавством спосіб, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа в його електронний кабінет.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
07.07.2023 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача Балацького Я.А. про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з його участю в судових засіданнях в інших справах.
Розглянувши вказане клопотання, а також заслухавши думку представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
За змістом частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 про відкриття провадження, доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що неможливість участі в судовому засіданні у даній справі представник відповідача аргументує участю в судових засіданнях в інших справах, надаючи копії ухвал про призначення розгляду справи від 04.07.2023 та від 30.06.2023, в той час як розгляд апеляційної скарги відповідача в даній справі було призначено ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.06.2023.
Також, відповідно до наданої представником відповідача виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» має більше 100 представників, а відповідачем жодним чином не підтверджено неможливість прибуття в судове засідання 10.07.2023 у даній справі іншого представника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. № 36655/02 у справі "Смірнова проти України").
Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
В силу приписів частини 3 статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).
Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У попередньому (орієнованому) розрахунку суми судових витрат позивач вказував про очікування понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 Євро. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України регламентує, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 Євро.
На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано:
- договір № KMLF/93/2022 від 18.11.2022 про надання правової допомоги, укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» (адвокатське об'єднання, об'єднання);
- ордер серії АА № 1259702 від 15.12.2022;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000240;
- рахунок № 93/2022/1 від 1.11.2022 на суму 2 000,00 Євро;
- виписку з рахунку від 23.11.2022.
Оцінивши подані докази, суд зазначає про наступне.
Відповідно до договору № KMLF/93/2022 від 18.11.2022, укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр», клієнт доручив, а об'єднання зобов'язалось здійснювати представництво клієнта в його спорі з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» щодо стягнення з останнього суми основного боргу та 3% річних за договором від 21.07.2021 № 53-121-01-01-10481 з повним обсягом процесуальних прав сторони у спорі (позивача) та повноважень передбачених відповідно до договору.
Відповідно до п. 4.1 договору загальна сума договору (сума гонорару об'єднання) становить 2 000 Євро.
Згідно з п. 4.2 договору оплата юридичних послуг здійснюється в наступному порядку: платіж в розмірі 2 000,00 Євро клієнт сплачує об'єднанню протягом 3 робочих днів з дати укладення договору.
Як погоджено в п. 9.6, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023.
Об'єднанням 21.11.2022 виставлено рахунок № 93/2022/1 на суму 2 000,00 Євро, який, як вбачається з виписки від 23.11.2022, був оплачений позивачем.
07.03.2023 між сторонами підписано акт № 1 прийому-передачі послуг щодо представництва клієнта в Господарському суді міста Києва у спорі з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Колегія суддів зауважує, що відсутність платіжних доручень, як підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу, не є підставою для відмови у стягненні судових витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України ). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 23.01.2014 заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім того, судовою колегією враховується, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених витрат, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.
Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмета та підстав позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги співмірність розміру витрат з наданими послугами, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача в сумі 1 500,00 євро.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 27.10.2022 року у справі № 824/15/22 та від 11.05.2023 у справі № 824/59/22, відповідно до яких відшкодування витрат на правничу допомогу може відбуватися в іноземній валюті, зокрема в євро.
Таким чином, доводи скаржника про те, що додаткове рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено за умов неправильного застосування норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі 910/14391/22 прийнято відповідно до наявних в матеріалах справи документів, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/14391/22 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/14391/22 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/14391/22 - залишити без змін.
3. Справу № 910/14391/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.07.2023.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак