вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" червня 2023 р. Справа№ 925/117/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Гончарова С.А.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.06.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "АЗОТ"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 (суддя К.І.Довгань, повний текст рішення складено та підписано 01.12.2022)
за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"
до Приватного акціонерного товариства "АЗОТ"
про стягнення 130 163 016,24 грн.
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "АЗОТ"
до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"
про визнання недійсним договору
Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 117874588 грн. 18 коп. заборгованості за укладеним між сторонами договором на розподіл природного газу № 01/17480/Т-15 від 31.12.2014, у тому числі: 40399588 грн. 82 коп. боргу за надані у лютому та березні 2017 року послуги, 63685907 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань та 13789091 грн. 86 коп. три проценти річних.
В обґрунтування позову позивач за первісним позовом вказав на неналежне (несвоєчасне та неповне) виконання відповідачем за первісним позовом грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором на розподіл природного газу № 01/17480/Т-15 від 31.12.2014 щодо оплати за розподілений позивачем за первісним позовом у лютому та березні 2017 року природний газ.
У подальшому, позивач за первісним позовом подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 130163016 грн. 24 коп., з яких: 40399588 грн. 82 коп. боргу за лютий-березень 2017; 70404201 грн. 66 коп. інфляційних втрат за період з 10.03.2017 по 08.01.2020; 19359225 грн. 76 коп. 3% річних за період з 10.03.2017 по 08.01.2020.
Також від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору на розподіл природного газу № 01/17480/Т-150 від 31.12.2014.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Азот» на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» - 19 358 870 грн. 80 коп. три проценти річних, 69 897 031 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань та 672 350 грн. 00 коп. судового збору.
В частині стягнення 354 грн. 96 коп трьох процентів річних та 507 170 грн. 57 коп. інфляційних нарахувань відмовлено.
В частині стягнення 40 399 588 грн. 82 коп. боргу закрито провадження у справі.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано наступним:
- предмет спору в частині стягнення 40399588,82 грн. боргу відсутній, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у справі за вимогою про стягнення цієї суми боргу;
- відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав зобов'язання за Договором щодо оплати наданих позивачем за первісним позовом у період з лютого по березень 2017 року послуг з розподілу природного газу в установлений Договором строк, припустившись прострочення в оплаті, а тому суд, перевіривши поданий позивачем за первісним позовом розрахунок стягуваних сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, дійшов до висновку про їх задоволення;
- щодо заявлених зустрічних позовних вимог суд дійшов висновку станом на день підписання договору на розподіл природного газу №01/17480/т-15 від 31.12.2014 у головного інженера Ісаєнко В.І. були повноваження на підписання вказаного правочину, оскільки довіреність від 14.10.2013 №120 станом на 31.12.2014 була чинною, а доводи позивача за зустрічним позовом про протилежне судом визнано такими, що не відповідають дійсності, тому в задоволенні зустрічних позовних вимог судом відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 в частині відмови в задоволені зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» та визнати недійсним Договір на розподіл природного газу від 31.12.2014 за №01/17480/Т-15, укладений між Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» та Публічним акціонерним товариством «АЗОТ» з моменту його укладення. Судові витрати покласти на АТ «ОГС «Черкасигаз» .
Скаржник вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мали значення для правильного вирішення спору, а тому на переконання апелянта зустрічний позов підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться незгоди з висновками суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки за твердженням скаржника станом на момент укладення спірного правочину голова правління не мав права укладати правочини на суму, що перевищує 2% вартості активів товариства, а тому і представник за довіреністю не мав права його підписувати, а тому оскаржуваний договір був укладений з перевищенням повноважень та підлягає визнанню недійсним.
22.12.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тарасенко К.В., Мальченко А.О.
Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці з 28.12.2022 по 30.12.2022
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/23/23 від 09.01.2023, у зв'язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Мальченко А.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №925/117/19 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 09.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Черкаської області надіслати матеріали справи №925/117/19 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
31.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/117/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі №925/117/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 та призначено до розгляду на 07.03.2023.
20.02.2023 до канцелярії суду від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просив суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться заперечень щодо підстав для визнання недійсним договору про розподіл природного газі від 31.12.2014 за №01/17480/т-15, оскільки станом на день підписання договору в його підписанта були повноваження на вчинення таких дій, оскільки довіреність від 14.10.2013 №120 станом на 31.12.2014 була чинною.
У зв'язку із оголошенням повітряної тривоги, розгляд апеляційної скарги заява Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 не відбувся 07.03.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 призначено справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 до розгляду на 15.03.2023.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/996/23 від 15.03.2023, у зв'язку з перебуванням суддів Мальченко А.О. та Агрикової О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 10.05.2023.
04.05.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проведення якої доручити Черкаському окружному адміністративному суду.
10.05.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» про відкладення розгляду справи - задоволено. Клопотання Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 в режимі відеоконференції на 27.06.2023.
У судове засідання 27.06.2023 з'явилися представник скаржника (в режимі відеоконференції), надав свої пояснення, у яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача за первісним проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31.12.2014 позивач за первісним позовом як Оператор ГРМ і відповідач за первісним позовом як Споживач уклали між собою договір на розподіл природного газу № 01/17480/Т-15 (далі також Договір) у відповідності до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 1164 від 06.09.2012.
Згідно з п. 2.1 Договору Газорозподільне підприємство зобов'язалося надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (далі пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін.
Замовник зобов'язався сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору (п. 2.2 Договору).
Обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним Сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (далі акт) наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначених у додатку до Договору (п. 3.6 Договору).
Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством (п. 3.9 Договору).
Пункт 5.1 Договору передбачає, що з 01.01.2017 розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м (далі тариф), встановленим для Газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, в розмірі 316,50 грн., крім того ПДВ 63,30 грн. Разом 379,80 грн.
Тариф, зазначений у пункті 5.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами буде застосовуватись Сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно з умовами Договору (п. 5.2 Договору).
Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 0900 години першого дня місяця до 0900 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ визначається як добуток тарифу на загальний обсяг протранспортованого природного газу, розрахованого на умовах, визначених у розділі IV Договору, та податку на додану вартість (п. 5.3 Договору).
В п. 5.5 Договору сторони узгодили, що оплата вартості послуг з транспортування газу ГРМ здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами у такому порядку:
- перша оплата у розмірі 90 відсотків від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 05 числа поточного місяця;
- остаточний розрахунок за фактично протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі Акту приймання-передачі послуг з транспортування природного газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем транспортування газу.
У зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «Азот» умов Договору в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами, що здійснювалося ПАТ «Черкасигаз» в період з квітня 2016 по січень 2017 років, останнє звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ПАТ «Азот» заборгованості за надані протягом квітня 2016 січня 2017 роки послуги з розподілу природного газу за Договором, з яких 304756981 грн. 86 коп. основного боргу; 40170266 грн. 17 коп. пені; 21425301 грн. 71 коп. втрат внаслідок інфляції; 5035074 грн. 65 коп. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 у справі 925/1427/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 та постановою Верховного Суду від 27.02.2018, позов ПАТ «Черкасигаз» задоволено повністю, стягнуто з ПАТ Азот на користь ПАТ «Черкасигаз» 304756981 грн. 86 коп. боргу; 40170266 грн. 17 коп. пені; 21425301 грн. 71 коп. втрат внаслідок інфляції; 5035074 грн. 65 коп. 3% річних.
Вказане рішення суду залишається невиконаним ПАТ «Азот» в повному обсязі, зокрема в частині стягнення 304756981 грн. 86 коп. основного боргу за за надані ПАТ »Черкасигаз» протягом квітня 2016 січня 2017 років послуги з розподілу природного газу за Договором.
Також у лютому та березні 2017 року позивач за первісним позовом на виконання Договору надав відповідачу за первісним позовом, а останній прийняв послуги з розподілу природного газу за встановленим Регулятором тарифом 379,80 грн. за 1000 куб. м. на загальну суму 40399588 грн. 82 коп., що підтверджується підписаними обома сторонами щомісячними актами наданих послуг природного газу.
Відповідач за первісним позовом не виконував свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг в розмірі та строки, передбачені п. п. 5.1, 5.2, 5.5 Договору.
Станом на 30.01.2019 - день подання позивачем за первісним позовом позову борг відповідача за первісним позовом за надані у період лютий-березень 2017 послуги з розподілу природного газу становив 40399588 грн. 82 коп.
Станом на 16.01.2020 - день подання позивачем за первісним позовом заяви від 15.01.2020 №01/29-20 про збільшення розміру позовних вимог борг відповідача за первісним позовом за надані у період лютий-березень 2017 року за послуги з розподілу природного газу становив 40399588 грн. 82 коп.
Позивач за первісним позовом, крім стягуваної суми боргу за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 40399588 грн. 82 коп., нарахував відповідачу за первісним позовом до сплати передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 70404201 грн. 66 коп. інфляційних втрат за період з 10.03.2017 по 08.01.2020; а також 19359225 грн. 76 коп. 3% річних за період з 10.03.2017 по 08.01.2020.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою суду від 24.11.2020 призначено судово-економічну експертизу, за результатами проведення якої експерт за поставленими судом на вирішення експертизи питаннями зробив висновок від 30.08.2021 №330/1185/21-23 наступного змісту:
1. В ході дослідження розрахунково та за даними бухгалтерського обліку АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» підтверджено заявлену до стягнення АТ ОГС «Черкасигаз» суму боргу 40399588 грн. 82 коп. за розподілений природний газ ПрАТ «Азот» по договору на розподіл природного газу від 31.12.2014 №01/17480/Т-15 (з додатками, додатковими угодами про внесення змін до нього).
2. Відповідно до положень статті 625 Цивільний кодекс України частково підтверджено наявний в матеріалах справи розрахунок трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення заборгованості згідно умов договору на розподіл природного газу від 31.12.2014 №01/17480/Т-15 (з додатками, додатковими угодами про внесення змін до нього) за період з 10.03.2017 по 08.01.2020 на суму 19358870 грн. 80 коп.
3. Відповідно до положень статті 625 Цивільний кодекс України підтверджено наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасне погашення заборгованості згідно умов договору на розподіл природного газу від 31.12.2014 №01/17480/Т-15 (з додатками, додатковими угодами про внесення змін до нього) за період з 10.03.2017 по 08.01.2020 на суму 69897031 грн. 09 коп.
Отже, наявність у відповідача за первісним позовом простроченого боргу за надані позивачем за первісним позовом за Договором послуги з розподілу природного газу й спричинило даний спір.
Разом з цим, після подання позивачем за первісним позовом позову і заяви від 15.01.2020 №01/29-20 про збільшення розміру позовних вимог ТОВ «Хім-Трейд» за дорученням відповідача за первісним позовом за платіжними дорученнями від 30.11.2020 №109269 на суму 20000000,00 грн., від 30.12.2020 №112950 на суму 30000000,00 грн., від 29.01.2021 №115452 на суму 5255788,03 грн., перерахувало позивачу за первісним позовом на його рахунок в установі банку 55255788,03 грн., зокрема 40399588,82 грн. плати за розподіл природного газу відповідачу за первісним позовом в лютому-березні 2017 року за Договором.
Позивач за первісним позовом прийняв ці платежі ТОВ «Хім-Трейд» у виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за Договором та в погашення стягуваної суми боргу відповідача за первісним позовом в розмірі 40399588,82 грн.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Оскільки виконання ТОВ «Хім-Трейд» обов'язку відповідача за первісним позовом з оплати боргу за розподілений за Договором природний газ було здійснено за дорученням відповідача за первісним позовом, то позивач за первісним позовом правомірно прийняв вказані платежі у виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за Договором та в погашення стягуваної суми боргу відповідача за первісним позовом в розмірі 40399588,82 грн.
Наведене є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за вимогою про стягнення суми боргу в розмірі 40399588,82 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Суд наголошує, що вказані обставини сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються.
Щодо заявлених позивачем за первісним позовом сум трьох процентів річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом вище, відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав зобов'язання за Договором щодо оплати наданих позивачем за первісним позовом у період з лютого по березень 2017 року послуг з розподілу природного газу в установлений Договором строк, припустившись прострочення в оплаті.
Водночас, відповідачем за первісним позовом в процесі розгляду справи не доведено, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення зобов'язання за Договором.
Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач за первісним позовом в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача за первісним позовом передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
Перевіривши поданий позивачем за первісним позовом розрахунок стягуваних сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 19358870 грн. 80 коп. трьох процентів річних та 69897031 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань підлягає задоволенню, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Щодо вимог зустрічного позову.
ПрАТ «Азот» заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору про розподіл природного газу № 01/17480/Т-150 від 31.12.2014, в обґрунтування якого позивач зазначає, що станом на момент укладення спірного правочину голова правління не мав права укладати правочини на суму, що перевищує 2% вартості активів товариства, а тому і представник за довіреністю не мав права його підписувати, а тому оскаржуваний договір був укладений з перевищенням повноважень та підлягає визнанню недійсним.
На вказаних доводах ґрунтується апеляційна скарга.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом раніше при розгляді первісного позову, 31.12.2014 позивач за первісним позовом як Оператор ГРМ і відповідач за первісним позовом як Споживач уклали між собою договір на розподіл природного газу № 01/17480/Т-15.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких:
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1);
особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2);
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3);
правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4);
правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5);
правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).
Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом перевірено матеріали справи та встановлено, що від імені позивача за первісним позовом оспорюваний правочин був підписаний Ісаєнком В.І., який діяв на підставі довіреності від 14.10.2013 за №120.
Зазначена довіреність видана без права передоручення іншим особам та дійсна до 31.12.2014.
Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Пунктами 11.5.3.6, 11.5.3.24 Статуту ПАТ «Черкасигаз» передбачено, що голова правління приймає рішення щодо укладання правочинів (договорів) на суму, яка не перевищує 2% вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності. До компетенції голови правління відноситься, зокрема, право надання від імені товариства довіреностей, в тому числі, в порядку передоручення.
Рішенням чергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Черкасигаз» від 03.07.2014 було попередньо схвалено значні правочини, що будуть вчинятись позивачем за первісним позовом у ході поточної діяльності протягом 2014 фінансового року та першого кварталу 2015 року, якщо ринкова вартість майна, робіт, або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів товариства за 2013-2014 рік. Також було вирішено, що підписання значних правочинів здійснювати після їх схвалення наглядовою радою товариства.
Рішенням наглядової ради ПАТ «Черкасигаз» від 26.12.2014 було вирішено схвалити підписання договору на розподіл природного газу з публічним акціонерним товариством «Азот», вартість якого перевищує 25% вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності ОСОБА_1 .
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що станом на день підписання договору на розподіл природного газу №01/17480/т-15 від 31.12.2014 у головного інженера Ісаєнко В.І. були повноваження на підписання вказаного правочину, оскільки довіреність від 14.10.2013 №120 станом на 31.12.2014 була чинною.
Отже, доводи скаржника про те, що договір на розподіл природного газу № 01/17480/Т-15 від 31.12.2014 підписаний зі сторони ПАТ «Черкасигаз» особою, яка не мала права на його підписання, є такими, що не відповідають дійсності.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що наведеними вище обставинами спростовуються твердження апелянта про те, що оскаржуваний договір був укладений з перевищенням повноважень, що свідчить про недоведення позивачем за зустрічним позовом підстав для визнання договору про розподіл природного газу № 01/17480/Т-150 від 31.12.2014 недійсним.
Відтак, доводи апеляційної скарги у відповідній частині судом визнаються необґрунтованими.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Окремо суд зауважує, що як вбачається зі змісту зустрічного позову, ПрАТ «Азот» оспорює чинність договору на розподіл природного газу № 01/17480/Т-150 від 31.12.2014, а не договору на розподіл природного газу № 01/17480/Т-15 від 31.12.2014, стягнення заборгованості за яким є предметом первісного позову.
Відповідач за зустрічним позовом не визнає обставину укладення між ним та позивачем за зустрічним позовом договору на розподіл природного газу № 01/17480/Т-150 від 31.12.2014, а отже дана обставина підлягає доказуванню в загальному порядку.
Докази того, що між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом укладався договір на розподіл природного газу № 01/17480/Т-150 від 31.12.2014, дійсність якого оспорюється ПрАТ «Азот» у зустрічному позові, позивачем за зустрічним позовом до суду надано не було.
Будь - яких заперечень чи пояснень щодо зазначеного апеляційна скарга не містить.
Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог з огляду на їх обгрунтованість та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав їх недоведеності.
Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником у поданій апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2022 у справі №925/117/19 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 925/117/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2023.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді С.А. Гончаров
М.Л. Яковлєв