Ухвала від 13.07.2023 по справі 5015/118/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"13" липня 2023 р. Справа № 5015/118/11(914/2863/22)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід суддів Гриців В.М., Зварич О.В., Малех І.Б. у справі

за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" (ТОВ "ЛЗА")

на рішення Господарського суду Львівської області від 22 березня 2023 року

у справі №5015/118/11(914/2863/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІБЕТ"

про витребування майна із чужого незаконного володіння

у межах справи №5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач"

ВСТАНОВИВ:

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуюча), Зварич О.В., Малех І.Б. ухвалою від 26.05.2023 відкрив провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" на рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 у справі №5015/118/11(914/2863/22).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Малех І.Б. склад колегії по розгляду справи №5015/118/11(914/2863/22) визначено: головуючий суддя Гриців В.М., судді Якімець Г.Г., Зварич О.В.

03 липня 2023 року до Західного апеляційного господарського суду у справі №5015/118/11(914/2863/22) від ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" надійшла заява про відвід суддів, в якій заявник просить задоволити відвід колегії суддів під головуванням судді Гриців В.М. від розгляду справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 колегією суддів у складі головуючого судді головуючий суддя Гриців В.М., суддів Малех І.Б., Зварич О.В. наведені у заяві підстави відводу суддям Гриців В.М., Малех І.Б. та Зварич О.В., визнано необґрунтованими, у зв"язку із чим заяву ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" передано для вирішення іншому складу суду, який не розглядає справу №5015/118/11 (914/2863/22) і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.

Для розгляду вказаного питання автоматизованим розподілом 11.07.2023 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В., Желіка М.Б.

Заяву про відвід мотивовано тим, що у справі №5015/118/11(914/2863/22) наявні обставини, які передбачені п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, зокрема, що суддя Гриців В.М. зловживає своїми повноваженнями та вдається до незаконних маніпуляцій щодо часу розгляду та оприлюднення судових рішень, що викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності судді .

Зокрема, заявник стверджує, що ухвала Західного апеляційного господарського суду у справі N°5015/118/11(914/2863/22) від 19.06.2023, якою призначено справу до розгляду на 27.07.2023 не направлена учасникам справи, однак опублікована на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 20.06.2023.

Такі дії судді Гриців В.М. свідчать про упередженість щодо розгляду справи №5015/118/11(914/2863/22), що призводить до порушення ст.6 Європейської конвенції. Таким чином, наявні обґрунтовані підстави для відводу упередженого складу суду від розгляду справи №5015/118/11(914/2863/22).

Також, заявник вважає, що здійснення правосуддя під головуванням судді Гриців В.М. буде несправедливим всупереч ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Щодо поданої заяви про відвід, судова колегія зазначає наступне.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).

За змістом рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У п. 52 вищевказаного рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 р. у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).

Слід зазначити, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у об'єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Згідно ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (ст.ст. 126, 129 Конституції України).

Як зазначено Конституційним судом України в рішенні від 23.05.2001р. №6-рп/2001 судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" зазначено наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Згідно з ст.36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Цим же Законом (ст.56) на суддю покладено обов'язок, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Газета Україна-центр" проти України" наголошував, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.

Як зазначалося вище, заявник, як на підставу відводу суддів, посилається на те, що процесуальні дії колегії суддів під головуванням судді Гриців В.М. у справі №5015/118/11(914/2863/22) викликають сумнів у їх неупередженості та об'єктивності.

Заявник зазначає, що у даній справі наявні обставини, які передбачені п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України (суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді .

Зокрема, заявник стверджує, що ухвала Західного апеляційного господарського суду у справі N°5015/118/11(914/2863/22) від 19.06.2023, якою призначено справу до розгляду на 27.07.2023 не направлена учасникам справи та опублікована на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 20.06.2023.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.06.2023 судовою колегією у складі суддів Гриців В.М., Зварич О.В. та Малех І.Б., після винесення ухвали від 26.06.2023 колегією суддів у складі Бонк Т.Б., Бойко С,М. та Якімець Г.Г. про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про відвід суддів Гриців В.М., Зварич О.В., Малех І.Б., постановлено ухвалу у справі N 5015/118/11(914/2863/22), якою призначено розгляд даної справи на 27.07.2023 та зазначену ухвалу направлено сторонам 03.07.2023, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Отже, заявник був належним чином та у встановленому порядку повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Щодо посилання заявника на те, що розгляд заяв про відвід колегій складу суду під головуванням судді Гриців В.М., Желіка М.Б., Матущака О.І. у справі №5015/118/11 та справах, що розглядаються в межах справи про банкрутство, здійснюється одним із цих суддів, хоча в Західному апеляційному господарському судді є багато інших суддів, які вправі здійснювати розгляд заяв про відвід, судова колегія зазначає, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до ст.6 ГПК України позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Згідно з ч1 ст.32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

При колегіальному розгляді справи головуючим у судовому засіданні є суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час розподілу справи (ч.2 ст.198 ГПК України).

Як вбачається із поданої заяви, обставини щодо відводу, на які посилається заявник є процесуальними діями суддів при розгляді справи та відповідно до вимоги ст.35 ГПК України не можуть бути підставою для відводу.

Судова колегія зазначає, що ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що обставини, на які покликається заявник, не свідчать про упередженість або необ'єктивність колегії суддів у складі головуючої судді Гриців В.М., суддів Зварич О.В. та Малех І.Б., у зв"язку із чим відсутні правові підстави для задоволення заяви про відвід суддів.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 234 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Гриців В.М., суддів Зварич О.В., Малех І.Б. відхилити.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.07.2023.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.