79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" липня 2023 р. Справа № 907/120/23
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, вих.№32.01-17/36 від 08 травня 2023 року
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року (підписана 28.04.2023), суддя Ремецькі О.Ф.
про зупинення провадження
у справі №907/120/23
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд», м. Ужгород
про стягнення 561 110,80 грн.
14 лютого 2023 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» про стягнення 561 110,80 грн. - заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 02 грудня 2019 року. Позов мотивовано порушенням орендарем свого обов'язку за договором щодо сплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17 лютого 2023 року відкрито провадження у справі №907/120/23.
Відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №907/66/23.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року у справі №907/120/23 задоволено клопотання відповідача, зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №907/66/23.
Ухвала суду мотивована п.5 ч.1 ст.227 ГПК України та тим, що предметом спору у справі №907/66/23 є право, яке Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» вважає порушеним, а саме: майновий інтерес товариства, що випливає із права постійного користування земельною ділянкою, зокрема по сплаті земельного податку, а не орендної плати. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені в ході судового розгляду справи №907/66/23 факти можуть мати преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі, оскільки підтвердять чи спростують наявність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати. Суд в ухвалі зазначає, що вказані справи пов'язані, а результат розгляду справи №907/66/23 має значення для розгляду даної справи. Відтак, оскільки результат розгляду справи №907/66/23 може вплинути на виявлення обставин та фактів, що не можуть бути встановлені у даному процесі, розгляд цієї справи об'єктивно неможливий до вирішення справи №907/66/23.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду позивач - Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року у справі №907/120/23 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, зазначає, що між сторонами існують орендні правовідносини, що виникли на підставі чинного договору оренди землі від 02 грудня 2019 року, який визнано укладеним постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №907/801/19. Разом з тим, на думку скаржника, справа №907/66/23 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не є пов'язаною з цією справою та не унеможливлює розгляд останньої.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Зокрема, зазначає, що обидві справи є взаємопов'язаними, оскільки констатація у межах справи №907/66/23 володіння відповідачем спірною земельною ділянкою саме на речовому праві постійного користування тягне за собою безпідставність позовних вимог у цій справі про стягнення з відповідача орендної плати за договором оренди. Крім цього, зазначає, що підставою позову у справі №907/66/23 є майновий інтерес Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» у вигляді зменшеної ставки плати за землю на земельні ділянки по речовому праву постійного користування, у порівнянні із речовим правом оренди (платного користування).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06 червня 2023 року зокрема відкрито апеляційне провадження у справі №907/120/23 за апеляційною скаргою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року; апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.2 ст.271 ГПК України.
Заяв щодо розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи до суду не надходило.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З аналізу зазначеної правової норми слідує, що підставою для зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Як встановлено судом вище, у лютому 2023 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з цим позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» 561 110,80 грн. - заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 02 грудня 2019 року. Позов мотивовано порушенням орендарем свого обов'язку щодо сплати орендної плати за договором оренди землі (земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га, яка розташована за адресою: місто Ужгород, вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2.
Разом з цим, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку про наявність підстав для обов'язкового зупинення провадження у цій справі до вирішення Господарським судом Закарпатської області справи №907/66/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» до Ужгородської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га, яка розташована за адресою: місто Ужгород, вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як уже зазначалося вище, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п.5 ч.1 ст.227 ГПК України).
Зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд не вказав у чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи про стягнення заборгованості з орендної плати по чинному договору оренди, до вирішення справи №907/66/23, як і не зазначив які саме факти встановлюватимуться Господарським судом Закарпатської області у зазначеній справі та які можуть мати преюдиційне значення для цієї справи.
Колегія суддів звертає увагу на презумпцію правомірності договору оренди, яка не спростована, відтак такий правочин є дійсним та, відповідно, обов'язковим до виконання його сторонами.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Більше того, договір оренди від 02 грудня 2019 року визнано укладеним між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд», за рішенням суду, а саме: постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №907/801/19, яка набрала законної сили та є чинною.
На підставі вказаної постанови суду, 15 вересня 2022 року приватним нотаріусом Селехман О.А. зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» право оренди земельної ділянки, площею 2,2319 га, кадастровий номер 2110100000:65:001:0077, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2.
Зважаючи на предмет та підстави позову, викладені позивачем у позовній заяві, з огляду на сукупність доказів, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що у місцевого господарського суду були відсутні підстави для висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи до вирішення Господарським судом Закарпатської області справи №907/66/23 а зібрані у цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для правильного застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд повинен встановити саме неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої, тоді як таких відомостей ухвала суду першої інстанції не містить.
Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду іншої справи, місцевий господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №907/120/23.
Ухвала про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №907/66/23 так і стосовно того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, що суперечить вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, яким унормовано, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для обов'язкового зупинення провадження у цій справі.
При цьому, встановлення Господарським судом Закарпатської області за результатами розгляду справи №907/66/23 будь-яких фактів, що можуть мати значення для цієї справи, не позбавляє сторін у майбутньому ініціювати провадження у справі за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі в цьому випадку, свідчить про затягування розгляду спору та порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, права сторін на розгляд справи впродовж розумного строку.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції», рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі (п.12).
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 2 ст.271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п.6 ч.1 ст.275 ГПК України).
При цьому, підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст.280 ГПК України).
У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст.271 ГПК України).
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі та передачу справи на розгляд Господарському суду Закарпатської області.
З урахуванням положень ст.129 ГПК України, апеляційний суд не вирішує питання щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. Такий (судовий збір) підлягає розподілу за наслідками вирішення спору Господарським судом Закарпатської області.
Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради задоволити.
Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року у справі №907/120/23 скасувати.
Справу №907/120/23 для продовження розгляду направити до Господарського суду Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.