11 липня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 680/329/22
Провадження № 22-ц/4820/1107/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю відповідача, представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області в складі судді Олійник А.О. від 27 березня 2023 року.
Заслухавши доповідача, учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У травні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом до відповідача, вказувала, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 04 липня 2007 року по 24 листопада 2021 року. За період спільного проживання ними набуто майно: мотоцикл «Shineray Intruder», 2019 року випуску, вартістю 1000 доларів США, який зареєстрований за відповідачем; автомобіль «Ford C-Max», 2005 року випуску, вартістю 4750 доларів США, який відчужений відповідачем без її згоди 22 жовтня 2021 року; самостійно виготовлено прогулянкову баржу вартістю 8000 доларів США, трактор «Hinomoto С174», вартістю 5000 доларів США, а також житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 5000 доларів США, право власності на який зареєстроване за відповідачем. Зазначена вартість спільного майна подружжя визначена позивачем відповідно до ринкових цін, за офіційним курсом НБУ на час подачі позову, що становив 29,25 грн. за 1 дол. США, тому загальна вартість спільного майна подружжя становить 548707,50 грн., а частка позивача - 274353,75 грн.
Вказала, що мотоцикл «Shineray Intruder», самостійно виготовлена прогулянкова баржа та трактор «Hinomoto СІ74» є неподільними речами та перебувають у фактичному володінні відповідача, тому з останнього на її користь необхідно стягнути компенсацію вартості її 1/2 частки у спільному майні, а майно залишити відповідачу. Автомобіль «Ford С-Мax» після розірвання шлюбу відчужений відповідачем без її згоди, одержані кошти приховані, а тому вважає, що вартість автомобіля має враховуватись під час поділу майна, а його ціна підлягає визначенню за ринковою вартістю подібного за своїми якостями майна на час розгляду справи.
З цих підстав позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та припинити спільну сумісну власність на дане домоволодіння; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини мотоцикла «Shineray Intruder», 2019 року випуску, об'єм двигуна 197 (см.куб), бежевого кольору, автомобіля «Ford С-Мax», 2005 року випуску, об'єм двигуна 1596 см.куб, прогулянкової баржі, трактора «Hinomoto СІ74» у сумі 274 353,75 грн., залишивши їх у власності ОСОБА_2 .
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 278 березня 2023 року позов задоволено частково.
В порядку розподілу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
- грошову компенсацію вартості 1/2 частки мотоцикла марки «Shineray Intruder», д.р.н. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, об'єм двигуна 197 (см.куб), бежевого кольору, в сумі 14625 грн.;
- грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки «Ford C-Max», 2005 року випуску, об'єм двигуна 1596 (см.куб), червоного кольору, в сумі 69468,75 грн., а всього 84093,75 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1097,34 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду у частині відмови у стягненні компенсації вартості 1/2 частини прогулянкової баржі на її користь скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, стягнути на її користь компенсацію 1/2 частини прогулянкової баржі в сумі 170000 грн., а всього 254093,75 грн. На її думку, помилковим є висновок суду про недоведеність вартості виготовлення надводного понтону та вартість двигуна. Відсутність баржі у декларації ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої за 2020 рік, не є допустимим доказом на підтвердження відсутності у нього такого майна . Дана декларація складалася та подавалася самостійно відповідачем у справі ОСОБА_2 , будь-яка інформація щодо перевірки достовірності цієї декларації відсутня. Не включення прогулянкової баржі до кола майна спільної сумісної власності подружжя за відсутності належної реєстрації цього майна є помилковим. Вважає, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено належність прогулянкової баржі колишньому подружжю. Замовником робіт та матеріалів по монтажу нижньої металевої частини (надводного понтону) був ОСОБА_2 , розрахунок з виконавцем за виконані роботи проводив він у готівковій формі.
У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що під час розгляду справи судом за наявними доказами, поясненнями свідків не встановлено, що металева конструкція є об'єктом спільного майна подружжя. Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів витрат на підтвердження факту придбання сторонами в період шлюбу складових частин та матеріалів для створення прогулянкової баржі, їх розміру.
В засіданні апеляційного суду представник апелянтки просив задовольнити апеляційну скаргу. Уточнив, що в апеляційній скарзі допущено описку щодо вартості баржі, тому просив додатково стягнути з відповідача 117000 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частини прогулянкової баржі.
Відповідач та його представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід частково скасувати.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04.11.2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано 24.11.2021 року рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області.
Позивач ОСОБА_1 є отримувачем державної допомоги як особа з інвалідністю з дитинства 3 групи, розмір якої за 2021 рік становить 21818 грн.
Відповідач ОСОБА_2 з 09.03.2010 року по 31.05.2022 року працював в ДП «Новоушицьке лісове господарство», а з 01.06.2022 року працює лісником в ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство».
Заробітна плата ОСОБА_2 складала за 2014 рік - 27488,91 грн., за 2015 рік - 37530,82 грн., за 2018 рік - 108955,70 грн., за 2019 рік - 127703,84 грн., за 2020 рік - 103100, 33 грн.
В період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу ВКР 561637 №1684 від 22.08.2008 року сторони придбали житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_2 .
Також за ОСОБА_2 зареєстровані: 12.10.2019 року - мотоцикл «Shineray Intruder», 2019 року випуску, об'єм двигуна 197 (см.куб); 27.09.2017 року - автомобіль «Fiat Doblo», 2002 року випуску, об'єм двигуна 1910 см.куб (автомобіль перереєстрований на нового власника 15.10.2020 року); 29.10.2020 року - автомобіль «Ford С-Мax», 2005 року випуску, об'єм двигуна 1596 см.куб (автомобіль перереєстрований на нового власника 22.10.2021 року).
За даними уніфікованої автоматизованої системи електронно-облікової системи Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області за ОСОБА_2 трактори та сільськогосподарську техніку не зареєстровано.
З відповіді ФОП ОСОБА_3 на адвокатський запит вбачається, що ним орієнтовно протягом 2015-2016 років виконувалися роботи по монтажу нижньої металевої частини надводного понтону на березі річки Дністер в урочищі с. Калюс. Замовником робіт та матеріалів був ОСОБА_2 , грошові розрахунки з яким проводилися в готівковій формі (арк. спр.15).
Постановою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22.06.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 116 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Відповідно до даних постанови ОСОБА_2 19 червня 2017 року здійснював вихід на воду річки Дністер (с. Калюс) на маломірному судні, не зареєстрованому у встановленому порядку, без проходження технічного огляду. Штраф сплачено відповідачем 10 липня 2017 року.
ОСОБА_4 з 05 травня 2010 року, зареєстрований як фізична особа-підприємець. Види економічної діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, прокат товарів для спорту та відпочинку.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок по АДРЕСА_2 , мотоцикл «Shineray Intruder», 2019 року випуску та автомобіль «Ford С-Мax» 2005 року випуску придбані сторонами під час шлюбу і належали до спільної сумісної власності подружжя, автомобіль «Ford С-Мax» в подальшому відчужений відповідачем без згоди позивачки не в інтересах сім'ї. Тому слід визнати за позивачкою право власності 1/2 частину житлового будинку та стягнути компенсацію вартості 1/2 частини цих транспортних засобів. Водночас позивачка не довела придбання ними трактора та належність прогулянкової баржі до спільної сумісної власності сторін - не надано доказів придбання сторонами в період шлюбу складових частин та матеріалів для створення прогулянкової баржі, тому відмовлено у позові в частині стягнення з відповідача компенсації за 1/2 частину вартості баржі та трактора.
Проте з цими висновками в частині неналежності прогулянкової баржі до спільної сумісної власності сторін не можна погодитися, зважаючи на таке.
Так, статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За ч.ч. 2-3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Отже, за змістом наведених норм права діє презумпція спільності майна, набутого у шлюбі, а також принцип рівності часток подружжя, тобто, частки майна дружини та чоловіка є рівними при поділі їх спільної сумісної власності.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки представленим доказам в їх сукупності і фактично вказавши про неналежність спірного плавзасобу до об'єктів спільної сумісної власності сторін, не встановив, хто ж є власником цього майна.
Так, суд правильно констатував, що майно (плавзасіб), яке позивачка називає «прогулянкова баржа», дійсно існує в натурі, і було створене у період шлюбу сторін, у 2014-2017 роках.
Посилаючись на створення цього плавзасобу самотужки відповідачем шляхом замовлення певних робіт та придбання матеріалів та агрегатів, позивачка дійсно не надала доказів придбання сторонами в період шлюбу складових частин та матеріалів для створення прогулянкової баржі.
Разом з тим, у справі відсутні й будь-які докази створення цього майна за кошти та на замовлення брата відповідача, ОСОБА_5 , на що посилався відповідач у заперечення проти поділу цього майна.
Так, згідно з повідомленням приватного підприємця ОСОБА_3 впродовж 2015-2016 років ним виконувалися роботи по монтажу нижньої металевої частини плавзасобу, надводного понтону, на березі річки Дністер в урочищі с.Калюс. Матеріал (металеві заготовки) для виконання таких робіт реалізовувалися замовнику. Замовником даних робіт та матеріалів був ОСОБА_2 , який і здійснював з ним розрахунок у готівковій формі.
Свідок ОСОБА_6 ствердив, що удвох з відповідачем ОСОБА_2 , що останній також підтвердив, їздили до м.Києва, де придбали двигун до цього плавзасобу у приватної особи за ціною близько 7-8 тис. доларів США.
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що у травні 2017 року він пройшов навчання та отримав посвідчення судноводія річковими або маломірними суднами, ствердивши, що його брат ОСОБА_4 не має права керування суднами.
Згідно з постановою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22.06.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.116 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 19 червня 2017 року здійснив вихід на воду річки Дністер (с. Калюс) на маломірному судні, не зареєстрованому у встановленому порядку, без проходження технічного огляду. Штраф сплачено відповідачем 10 липня 2017 року.
Відповідач підтвердив, що на цьому плавзасобі розміщено вивіску «Екскурсії по Дністру» із зазначенням його імені та номера телефону, що підтверджується і наданими світлинами (а.с.12).
Вказаний плавзасіб дійсно не зареєстрований у встановленому порядку як судно, при цьому саме ОСОБА_2 володіє та користується цим плавзасобом, здійснює виходи на ньому на воду річки Дністер.
Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що плавзасіб належить відповідачу та його сестрі (позивачці), іноді він приїздив і користувався ним. Ці ж обставини підтвердив і свідок ОСОБА_7 .
Наведені обставини цілком свідчать про те, що брат відповідача ОСОБА_4 (приватний підприємець), якому за твердженням відповідача нібито належить плавзасіб, не брав жодної участі на кожному з етапів створення плавзасобу - не замовляв та не оплачував послуги приватного підприємця ОСОБА_3 по монтажу нижньої металевої частини плавзасобу, надводного понтону, не відшукував двигун до плавзасобу та не їздив його купувати тощо. Усі ці дії вчиняв саме відповідач у справі, попри те, що був зайнятий на роботі з повним робочим днем.
Матеріали справи також не містять достатніх та допустимих доказів на підтвердження оплати відповідачем матеріалів та агрегатів, виконаних робіт щодо створення плавзасобу саме за рахунок коштів ОСОБА_4 .
Твердження про це самого відповідача, а також показання ОСОБА_4 , не є достатніми доказами на підтвердження цих обставин.
З врахуванням наведених доказів, взаємного зв'язку цих доказів у їх сукупності, виходячи зі стандарту більшої переконливості, апеляційний суд констатує, що стверджувані позивачкою обставини щодо створення плавзасобу подружжям в період шлюбу є доведеними, а відтак, це майно належить до спільної сумісної власності подружжя.
Вказаний плавзасіб дійсно не зареєстрований у встановленому порядку як судно, проте це не перешкоджає здійснити його поділ як неподільної речі відповідно до ст. 71 СК України.
Так, згідно з ч.ч.1-2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Оскільки саме відповідач ОСОБА_2 володіє та користується цим плавзасобом, здійснює виходи на ньому на воду річки Дністер, то саме йому слід присудити це майно, стягнувши з нього на користь позивачки грошову компенсацію вартості частини плавзасобу (прогулянкової баржі).
Суд першої інстанції правильно констатував відсутність достатніх та допустимих доказів щодо загальної вартості створеного плавзасобу (вартості робіт, матеріалів та його складових частин).
Разом з тим, суд не прийняв до уваги, що відповідач ОСОБА_2 у підготовчому засіданні погодився з вартістю цього майна, яку вказала позивачка - 8000 доларів США, що в еквіваленті згідно курсу НБУ на час подачі позову складало 234000 грн.
Відтак наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки 117000 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частини плавзасобу.
З врахуванням наведеного оскаржуване рішення в частині відмови у поділі плавзасобу (прогулянкової баржі) слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення на користь позивачки 117000 грн. грошової компенсації вартості частини плавзасобу.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Водночас відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України слід також змінити розподіл судових витрат пропорційно до задоволеної частини позову та апеляційної скарги (78,92 %) і стягнути на користь позивача з врахуванням різниці часток 5634,30 грн. (6688,30 грн.-1054 грн.) понесених судових витрат та 4200 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2023 року в частині відмови у поділі прогулянкової баржі скасувати і ухвалити нове судове рішення, розподіл судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частини прогулянкової баржі в сумі 117000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 5634,30 грн. понесених судових витрат.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 4200 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13 липня 2023 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк