Справа № 522/9198/23
Провадження № 2/522/4424/23
(заочне)
13 липня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
11 травня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в якій позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 кредитну заборгованість у загальній сумі 21 457,26 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 15 травня 2023 року позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості було прийнято до розгляду, відкрито провадження у вказаній справі, встановлено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Одночасно роз'яснено відповідачу його право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Приморського районного суду м. Одеси клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.
В даній справі відповідач належним чином повідомлялася про відкриття провадження, однак у встановлений судом строк відзив на позовну заяву суду не надав без поважних причин.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У визначений судом строк відповідач відзиву чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надав. Конверт із судовими документами повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною на конверті адресою». У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.).
Верховний Суд зазначив, що особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.
Суд також зазначає, що інформація про судові засідання та справи, що перебували та перебувають у провадженні суду, яка розміщена на веб-порталі «Судова влада України», є відкритою та доступною кожній особі.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, про що зазначив у прохальній частині позовної заяви, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 30.08.2018 р. між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання за № 513921022 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), якою відповідач погодився на умови цього Договору, який розміщений на інтернет - сторінці Банку www.oschadbank.ua.
Відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлено на умовах тарифного пакету «Мій комфорт» відновлювальну кредитну лінію у сумі 17 500 грн. у відповідності до його бажаного розміру зі строком кредитування - 60 місяців з можливим подовженням на той самий строк, що підтверджується копією заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 30 серпня 2018 року.
Про те, що відповідач обізнаний з умовами заяви про приєднання за №513921022 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 30.08.2018. свідчить підпис відповідача ОСОБА_1 у заяві про приєднання за № 513921022 та у заяві про встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту).
Так, згідно п.3.1. у заяві про приєднання за №513921022 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що шляхом підписання цієї Заяви про приєднання до договору, клієнт беззастережно приєднується до Договору в редакції, що на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua та укладено з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору.
За умовами п. 3.4. Заяви про приєднання, Банк, на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів, відкриває Клієнту поточний рахунок за тарифним пакетом.
Згідно п.п 3.4.1. та 3.4.2 заяви Клієнту відкривається поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривнях України (далі - Рахунок) на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», Тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку та надає клієнту платіжну картку типу «Моя картка» та ПІН конверт до неї.
Пунктом 5.1 у заяві про приєднання за №513921022 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що відповідач підписанням цієї заяви про приєднання підтверджує, що між ним та банком досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів, в т.ч договору банківського рахунку та кредитного договору, та достовірність даних, в т.ч персональних, вказаних в цій заяві про приєднання. Пунктом 5.5. відповідач підтверджує, що отримав, ознайомився і погоджується із правилами користування карткою, Тарифами, які діють на дату підписання цієї заяви про приєднання. Відповідач усвідомлює, що ця заява про приєднання рівною мірою поширюється на всі продукти та послуги, що будуть надаватись Банком Клієнту в майбутньому в рамках цієї Заяви про приєднання, Тарифів до Договору.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Проте, ОСОБА_1 порушив зобов'язання, щодо своєчасності та повноти внесення коштів за користування кредитом. Внаслідок несплати коштів, визначених умовами кредитування, станом на 10.04.2023 р. у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 21 457,26 грн., з них: 17 440,40 грн. - заборгованість за основним боргом; 2 232,48 грн. - проценти за користування кредитом; 4,19 грн. - комісія; 50,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 4,03 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 265,44 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 38,55 грн. - 3% проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1 263,51 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 157,82 грн. - втрати інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
У зв'язку із порушенням умов Договору, Банк направляв відповідачу повідомлення за вих. №119.20-08/1665 від 20.09.2021 року про заборгованість по кредиту, якою вимагав повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, яка станом на 20.09.2021 року становила 19 731,94 грн. Однак конверт із вказаною вимогою не було вручено відповідачеві та повернувся на поштову адресу Банку з відміткою співробітника пошти про невручення по причині відсутності адресата за вказаною на конверті адресою.
Виходячи з наведеного, АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 21 457,26 грн., а також понесені при зверненні до суду з позовом судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні умови виконання зобов'язань визначено статтею 526 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).
Частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 1, 2 статті 612 ЦК України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При ухваленні рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 21 457,26 грн., з них: 17 440,40 грн. - заборгованість за основним боргом; 2 232,48 грн. - проценти за користування кредитом; 4,19 грн. - комісія; 50,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 4,03 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 265,44 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 38,55 грн. - 3% проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1 263,51 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 157,82 грн. - втрати інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Відповідний розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за основним боргом, процентами, комісією, пенею, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 10.04.2023 року, наданих позивачем. Відповідність розрахунку та розміру заборгованості не були спростовані відповідачем ні змістовними запереченнями, ні окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.
З розрахунку вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами, проте допустив прострочення погашення заборгованості по тілу кредиту та сплаті відсотків за користування кредиту, у зв'язку із чим станом на 10.04.2023 року у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 21 457,26 грн., яку позивач і просить стягнути на свою користь.
Суд звертає увагу на те, що долучені до позову виписки з карткового рахунку відповідача за період з 30.08.2018 по 15.09.2019 рр. та 16.08.2019 по 10.04.2023 рр. також вказує, що відповідач активно користувався грошовими коштами (використовував для власних потреб в межах розміру встановленого на карту ліміту, отримував кошти шляхом зняття готівки в банкоматі, здійснював розрахунки за покупки через термінали, інші платежі), здійснював поповнення карткового рахунку для погашення заборгованості по тілу кредиту, а отже, прийняв запропоновані банком умови щодо розміру кредитного ліміту та умов кредитування.
Виписка з банківського рахунку-це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012р. № 578/5.
Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачем іншими належними доказами. Матеріали справи не містять даних, щодо незаконного зняття коштів з використанням кредитної картки та незаконну видачу кредитної карти на ім'я ОСОБА_1 третім особам.
Отже, доказом фактів встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачем кредитними коштами є виписка порахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів. Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №456/3643/17 (провадження № 61-9882 св20).
Таким чином, згідно наданих суду документів вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості за наданим кредитом, проте допустив прострочення погашення заборгованості по тілу кредиту, а тому заборгованість була винесена на прострочку, а отже, відповідач, повністю зобов'язання по погашенню боргу не виконав, чим порушив вимоги ст.ст.1049,1054 ЦК України, у зв'язку з чим, позивач має право вимагати стягнення заборгованості за наданим кредитом у розмірі 21 457,26 грн.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн., сплата якого підтверджується платіжною інструкцією (МО) № 3267 (# 1252162516815) від 24.04.2023 року, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.
На вище викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 610, 611, 614, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України; ст.ст. 12, 81, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( код ЄДРПОУ: 02766367, адреса місцезнаходження: 54028, м. Миколаїв, Харківське шосе, 50) кредитну заборгованість у загальному розмірі 21 457,26 грн., з них: 17 440,40 грн. - заборгованість за основним боргом; 2 232,48 грн. - проценти за користування кредитом; 4,19 грн. - комісія; 50,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 4,03 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 265,44 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 38,55 грн. - 3% проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1 263,51 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 157,82 грн. - втрати інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( код ЄДРПОУ: 02766367, адреса місцезнаходження: 54028, м. Миколаїв, Харківське шосе, 50) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст рішення складено та підписано 13 липня 2023 року.
Суддя В.В. Косіцина
13.07.2023