13 липня 2023 року м.Суми
Справа №578/416/23
Номер провадження 22-ц/816/1010/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Філонової Ю. О.
сторони:
заявник - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на ухвалу Краснопільського районного суду Сумської області від 11 квітня 2023 року про відмову у видачі судового наказу у складі судді Зері Ю.О., постановлену в смт Краснопілля,
27 березня 2023 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі - АТ «Сумигаз») звернулось із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржниці ОСОБА_1 11854,99 грн заборгованості за оплату послуги з розподілу природного газу, у тому числі 11841,29 грн основного боргу, 11,46 грн інфляційних збитків та 2,24 грн 3% річних.
Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 11 квітня 2023 року відмовлено АТ «Сумигаз» у видачі судового наказу.
Роз'яснено заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.п. 3-6 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутись з тими самими вимогами у позовному проваджені.
В апеляційній скарзі АТ «Сумигаз», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що інфляційні втрати та 3% річних заявником було нараховано за період з 01 по 31 січня 2022 року, тобто до початку дії Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка застосовується з 24 лютого 2022 року, а до вказаної дати застосуванню підлягає норма ст. 625 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
За п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Постановляючи ухвалу та відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про видачу судового наказу крім основної суми заборгованості за послугу з розподілу природного газу, заявник просить стягнути 3% річних та суму інфляційних нарахувань, проте ці вимоги не є безспірними, враховуючи положення чинного законодавства в умовах воєнного стану, а тому до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, такі стягнення не можуть бути проведені в безспірному порядку, тобто у порядку наказного провадження. Починаючи з 24 лютого 2022 року заборонено стягувати інфляційні нарахування та проценти річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. У той же час станом на дату розгляду заяви воєнний стан в Україні не припинений та не скасований. Відтак, оскільки заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, щодо яких встановлено заборону на стягнення до припинення чи скасування воєнного стану в Україні та вимоги про стягнення яких взаємопов'язані з вимогами щодо стягнення основного боргу, суд вважав, що такі вимоги не відповідають положенням ст. 161 ЦПК України, у зв'язку з чим відмовив у видачі судового наказу.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ч. 2 якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відмовляючи у видачі судового наказу про стягнення з боржниці інфляційних збитків та 3 % річних, місцевий суд послався на постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
Вказаною постановою № 206 від 05 березня 2022 року встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Частиною 2 цієї Постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Законом № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) п. 18 наступного змісту «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону того чи іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно - правовим актом.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Сумигаз» нараховані інфляційні втрати та 3% річних по 31 січня 2022 року включно, тобто до початку дії Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року та Закону № 2120-IX від 15 березня 2022 року. Тобто заявником не було порушено встановлену заборону для нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Норма ст. 625 ЦК України не втратила свою чинність, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період, який починається з 24 лютого 2022 року включно. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону.
Відтак, законних підстав відмовляти у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 11854,99 грн заборгованості за оплату послуги з розподілу природного газу, у тому числі 11841,29 грн основного боргу, 11,46 грн інфляційних збитків та 2,24 грн 3% річних, складові яких нараховані до 24 лютого 2022 року, з мотивів дії вимог постанови № 206 від 05 березня 2022 року суд першої інстанції не мав.
До того ж, не ґрунтуються на нормах права висновки суду про відмову у видачі судового наказу стосовно вимог про стягнення основного боргу. Взаємопов'язаність вимог про стягнення основного боргу з вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3% річних не має наслідком позбавлення заявника права на стягнення безспірного боргу, а висновки суду про існування спору з приводу 11,46 грн інфляційних збитків та 2,24 грн 3% річних не відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті заявленого питання.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» задовольнити.
Ухвалу Краснопільського районного суду Сумської області від 11 квітня 2023 року про відмову у видачі судового наказу в даній справі скасувати, а справу за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 11854 грн 99 коп. заборгованості за оплату послуги з розподілу природного газу, у тому числі 11841 грн 29 коп. основного боргу, 11 грн 46 коп. інфляційних збитків та 2 грн 24 коп. 3% річних направити для продовження розгляду до Краснопільського районного суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. Ю. Кононенко
Ю. О. Філонова