Номер провадження: 22-з/813/313/23
Справа № 496/4130/19
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Погорєлова С. О.
12.07.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про направлення справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та зобов'язання вчинити дії до Одеського окружного адміністративного суду за встановленою юрисдикцією, -
встановила:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що він у період з 15.07.2002 року по теперішній час проходить військову службу у Збройних силах України, зокрема: з 15.07.2002 року по 23.06.2007 року був курсантом Харківського військового університету; з 23.06.2007 року по 31.01.2011 року проходив службу у в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 на посаді начальника обслуги (приймальних пристроїв та апаратури тренажу) відділення бойового управління радіотехнічної батареї зенітного ракетного дивізіону С-200; з 31.01.2011 року по 17.08.2015 року проходив службу у в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_2 ; з 31.01.2011 року на посаді начальника відділення бойового управління батареї управління та радіолокаційної розвідки зенітного ракетного дивізіону С-200; з 26.09.2011 року на посаді начальника служби метрології і стандартизації штабу; з 12.09.2013 року по 17.08.2015 року на посаді старшого помічника начальника оперативного відділення; з 17.08.2015 року по 31.03.2017 року був слухачем інституту авіації та протиповітряної оборони НУОУ ім. І. Черняховського; з 31.03.2017 року по 21.03.2018 року проходив службу у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_3 на посаді начальника оперативного відділення-заступника начальника штабу; з 21.03.2018 року по теперішній час проходить службу у в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_2 на посаді заступника начальника оперативного відділення. Проходження військової служби у Збройних силах України, підтверджується Витягом з послужного списку, виданим начальником відділу персоналу-заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_4 підполковником ОСОБА_2 . 09.10.2007 року ОСОБА_1 , на підставі поданого рапорту та необхідних документів, було зараховано на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується Протоколом №52 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2007 року Відповідно до ч. 4 п. 24 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 року (чинного станом на 09.10.2007 року) датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Отже, вперше позивача було зараховано на квартирний облік з дати 09.10.2007 року протоколу засідання житлової комісії. 29.04.2011 року позивача, було знято з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_2 , у зв'язку з переводом на нове місце служби, що підтверджується Протоколом №78 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 29.04.2011 року. Позивача 19.07.2013 року було зараховано на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_3 на загальну чергу з 09.10.2007 року, що підтверджується Протоколом №4 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 19.07.2013 року. Отже, рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_3 (протоколом від 19.07.2013 року) позивача було зараховано на квартирний облік за новим місцем служби із збереженням попереднього часу перебування на обліку, тобто з 09.10.2007 року. Далі позивача 19.05.2017 року було знято з обліку для поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_3 , у зв'язку з переміщенням до нового місця служби на іншу військову частину, що підтверджується Протоколом №41 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 19.05.2017 року. Згідно Протоколу №10 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2017 року позивача було зараховано на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 на загальну чергу з 19.07.2013 року. Тобто, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 зарахувала позивача на квартирний облік частково без збереження попереднього часу перебування на обліку. Позивач вважає, що рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №10 від 26.09.2017 року в частині зарахування його на квартирний облік з 19.07.2013 року повинно бути визнано недійсним та підлягає скасуванню. Оскаржуване рішення обґрунтовується житловою комісією в/ч НОМЕР_1 наступним: протоколом №78 від 29.04.2011 року засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) про зняття старшого лейтенанта ОСОБА_1 з квартирного обліку при в/ч НОМЕР_2 , протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) №4 від 19.07.2013 року про зарахування капітана ОСОБА_1 на квартирний облік при в/ч НОМЕР_3 , період (розрив) між зняттям з квартирного обліку та поставкою на квартирний облік складає 2 роки 2 місяці 20 днів. Відповідно до п. ІІ пп.2.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року (зі змінами), якій на той час вже діяв, період не може перевищувати шести місяців. Тому, дата його зарахування, на той час, на квартирний облік військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) повинна бути визначена з дати засідання житлової комісії частини, тобто з 19.07.2013 року. Таким чином, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 при прийнятті оскаржуваного рішення ставить під сумнів легітимність рішення іншої житлової комісії, зокрема житлової комісії військової частини НОМЕР_3 , яке оформлено протоколом №4 від 19.07.2013 року, та самостійно не на підставі, не в межах і спосіб передбачений законодавством України змінює дату зарахування позивача на квартирний облік. Вищезазначені дії житлової комісії військової частини НОМЕР_1 призвели до порушення житлових прав позивача. Тому, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 10 від 26.09.2017 року в частині зарахування на квартирний облік в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 складом сім'ї 1 (одна) особа саме з 19.07.2013 року. Зобов'язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік військовослужбовців, що потребують поліпшення житлових умов для отримання житлового приміщення з датою зарахування в загальну чергу з 09.10. 2007 року.
Вказане судове рішення оскаржене у апеляційному порядку представником Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу представника Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2021 року скасовано. Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та зобов'язання вчинити дії закрито.
Одночасно, роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду. Крім того, суд апеляційної інстанції роз'яснив скаржнику про наявність у нього права протягом десяти днів, з дня отримання відповідної постанови, звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
03.07.2023 року представник ОСОБА_1 подав до Одеського апеляційного суду заяву, у якій просить направити справу за встановленою юрисдикцією до Одеського окружного адміністративного суду в порядку ч. 1 ст. 256 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обґрунтування поданої заяви, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Позивач у цій справі звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та зобов'язання вчинити дії щодо забезпечення житлом.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.
Згідно пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
Соціальна гарантія, якої, як вважав ОСОБА_1 , його протиправно позбавили, передбачена для осіб, які проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв'язку з проходженням військової служби.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку про те, що даний спір військовослужбовця щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов'язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).
Таким чином, в ухвалі Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року (яка набрала законної сили) колегія суддів дійшла до висновку, що справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та зобов'язання вчинити дії до Одеського окружного адміністративного суду за встановленою юрисдикцією, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки справи з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов'язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців) не відносяться до цивільних та підлягають розгляді в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч.1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
У зв'язку із викладеним, враховуючи склад учасників цієї справи та предмет заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви та постановлення ухвали про передачу даної справи до Одеського окружного адміністративного суду в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 256 ЦПК України.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 255, ч.1 ст. 256 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Заяву представника ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією - задовольнити.
Справу №496/4130/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та зобов'язання вчинити дії - передати до Одеського окружного адміністративного суду за встановленою юрисдикцією.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе