Справа № 947/22235/23
Провадження № 6/947/259/23
/про відмову у задоволенні подання про примусове проникнення до житла/
13.07.2023 року
Київський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Одеса Саламаха В.В. про примусове проникнення до житла, -
До Київського районного суду м.Одеси звернувся начальник Київського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) Саламаха В.В. з поданням про примусове проникнення до об'єкту нерухомого майна боржника, мотивуючи тим, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 63821815 з примусового виконання виконавчого листа № 947/20984/19 від 25.11.2020 року виданого Київським районним судом м.Одеси про конфіскацію усього особистого майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій без згоди боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12.07.2023 року прийнято до розгляду подання начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Одеса Саламаха В.В. про примусове проникнення до житла та призначено судове засідання на 13.07.2023 року.
Державний виконавець Джміль О.О. в судовому засіданні подання підтримав та просить задовольнити.
Дослідивши матеріали подання, заслухавши державного виконавця, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржників - фізичних осіб у разі, якщо боржники чинять перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.
Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Із подання вбачається, що виконавчий лист видано Київським районним судом м.Одеси 20.12.2019 року за наслідками розгляду кримінальної справи № 947/20984/19 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Київського районного суду м.Одеси від 20.12.2019 року за обвинуваченням за ч.4 ст.187 КК України. В резолютивній частині вироку встановлено - конфіскація усього особистого майна, що належить ОСОБА_1 . Вирок набрав законної сили 21.07.2020 року. Термін пред'явлення виконавчого листа до виконання три роки.
Таким чином, судом встановлено, що питання, пов'язане з виконанням вироку, ухваленого в порядку кримінального судочинства, однак державний виконавець звернувся з поданням щодо проникнення до житла у порядку цивільного судочинства, зокрема з посиланням на норми ст.439 ЦПК України.
Суд, дослідивши вказане подання, прийшов до висновку про те, що деякі питання, пов'язані з виконанням рішень(вироків), ухвалених у господарських, адміністративних чи кримінальних справах, містять певні особливості та повинні розглядатись у порядку цивільного судочинства. Такий підхід законодавця пов'язано з тим, що вказані виконавчі дії виходять за межу публічно-правових правовідносин, господарських правовідносин або кримінальних правовідносин, і стосуються виключно цивільних прав фізичних чи юридичних осіб.
Подання про примусове проникнення до житла розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця.
Крім того, КПК України не містить норм, які б регулювали можливість звернення органів державної виконавчої служби до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи в порядку кримінального судочинства. Таким чином, державний виконавець правомірно звернувся до цивільного суду з поданням про примусове проникнення до житла, за виконавчим документом, виданим на підставі вироку суду.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника-фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку з залученням працівників поліції, вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Згідно частини 2 статті 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Однак, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Невід'ємною засадою виконавчого провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є обов'язковість виконання рішення суду, а згідно ст.18 вказаного закону виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим законом заходи щодо примусового виконання рішення суду.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.
При цьому, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Судове рішення про надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника має бути вмотивованим, тобто суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.
Юридично важливою обставиною при розгляді подання виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для виконання судового рішення, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Окрім того, вирішуючи питання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримати повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини створення перешкод у проведенні виконавчих дій.
Отже, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння. Проте, законом не передбачено звернення державного виконавця з поданням щодо надання дозволу на примусове проникнення до об'єкту нерухомого майна - без згоди боржника, хоча саме з такою вимогою державний виконавець звернувся до суду.
Зокрема, ч.13 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Судом встановлено, що 14.12.2020 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63821815, в якій зазначено, що копію постанови направити сторонам виконавчого провадження.
26.01.2021 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було винесено постанову про арешт майна боржника.
Згідно виконавчого документу адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 зазначено - АДРЕСА_1 .
В матеріалах подання відсутні відомості про те, чи було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику для відома та виконання за вказаною адресою, також невідомо чи направлялась на адресу боржника постанова про накладення арешту або вимога, які саме виконавчі дії та з якою метою має намір здійснити державний виконавець, що може свідчити про повну відсутність інформації у боржника про існування виконавчого провадження.
Крім того, суд вважає, що знаходження боржника в місцях позбавлення волі не є перешкодою щодо інформування останнього про існування виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій, з метою уникнення порушення його прав та осіб, які є співвласниками житла.
В матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої, квартира АДРЕСА_2 академіка належить на праві спільної часткової власності п'яти особам, однак в матеріалах подання державний виконавець взагалі не зазначає інших співвласників житлового приміщення, а також те, куди саме необхідно проникнути з метою опису і арешту майна боржника, не порушуючи права інших співвласників квартири.
Також, у поданні відсутня технічна документація на вказану квартиру та невідомо її опис та технічні характеристики.
До подання надано три копії запиту до КП «БТІ» Одеської міської ради з метою отримання технічної документації інвентаризації вищевказаної квартири, однак доказів надання відповіді на вказані запити суду не надано.
Крім того, в матеріалах подання відсутні докази звернення державного виконавця до банківських установ щодо відкритих рахунків на ім'я боржника, ДФС України щодо наявних сум доходу, Пенсійного фонду України, інформацію про боржника як особу, яка працює за трудовим чи цивільно-правовим договором, про боржника, як особу, що отримує пенсію, про останнє місце роботи тощо. Відсутність інших доходів, як доказ у виникненні потреби забезпечити доступ до житла боржника, для встановлення майнового стану. Наявність лише актів щодо відсутності доступу до житла, без залучення понятих, не є визначальним при вирішенні питання щодо проникнення до житла. Тобто, державним виконавцем не доведено, що він вжив усіх заходів на виконання судового рішення, у даному випадку вироку суду.
Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
У задоволенні подання начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Одеса Саламаха В.В. про надання дозволу державному виконавцю Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джмілю Олександру Олександровичу на примусове проникнення до об'єкту нерухомого майна боржника за адресою АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій без згоди боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.07.2023 року.
Суддя Гниличенко М. В.