Справа № 180/1679/22
2/180/128/23
про залишення позову без розгляду
13 липня 2023 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нанічкіної Н.М., з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є., оглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
В провадженні Марганецького міського суду Дніпропетровської області перебуває вищевказана цивільна справа. Позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 6000000 грн., отриманих за договором позики від 22.08.2019 року.
Ухвалою від 27.02.2023 року закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні; визнано явку позивачки та відповідача в судове засідання обов'язковою; зобов'язано позивачку надати суду оригінал розписки від 22.08.2019 року.
З ухвалою про закриття підготовчого провадження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ознайомлені, про що свідчать: рекомендоване повідомлення (підпис Байлук 30.03.2023 року, а.с.34) та клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі (а.с.35).
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання для розгляду справи за своїм позовом не прибула, про причини неявки, визнаної судом обов'язковою, не повідомила, оригінал розписки про отримання відповідачем у борг коштів від 22.08.2019 року не надала.
Статтею 43 ЦПК України, яка визначає права та обов'язки учасників справи, встановлено, що учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
За пунктом 8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно постанови Верховного Суду від 08.07.2019 року у справі № 524/4946/16-ц за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
В своїй постанові у справі № 707/2606/16-ц від 15.05.2019 року Верховний Суд зазначає, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань (постанова КЦ ВС від 18.07.2018 № 143/280/17).
Оскільки до позовної заяви додано лише копію боргової розписки від 22.08.2019 року, в позовній заяві не зазначено, у кого знаходиться її оригінал, позивачка до суду не прибула, про причини неявки не повідомила, оригінал розписки суду для огляду не надала, суд ставить під сумнів наявність у позивачки оригіналу боргової розписки і наявність правовідносин за договором позики між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Те, що відповідач визнав позов, не є підставою для задоволення позову.
Так, статтею 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, ухвалення рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.257, ч.1 ст.353 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - залишити без розгляду та повернути позивачці.
Роз'яснити, що відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя: Н. М. Нанічкіна