про повернення позовної заяви
12 липня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/8309/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Гіглава О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа - Міністерство фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації ДФС України, про стягнення коштів,
ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа - Міністерство фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації ДФС України, про стягнення з відповідачів: Головного управління ДФС в Полтавській області (ЄДРПОУ 39461639) та Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 43142831) в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошових коштів в порядку виплати грошової допомоги в загальній сумі 567500,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 позовну заяву ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа - Міністерство фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації ДФС України, про стягнення коштів залишено без руху. Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску із заявленими позовними вимогами. Роз'яснено позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
05.07.2023 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строків звернення до суду з цим позовом, яка обґрунтована тим, що остаточне рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 повинне бути реалізоване шляхом видачі наказу про виплату такої допомоги. Зазначений наказ про виплату ОГД відсутній і по сьогоднішній день. З цього можна дійти висновку, що відповідні посадові особи суб'єкта, які уповноважені на видачу наказу про виплату ОГД, вчиняють протиправну бездіяльність, що полягає у невиконанні обов'язку видання наказу про виплату ОГД ОСОБА_4 . Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчиняти. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Позивач намагалася врегулювати спір в досудовому порядку, а саме, шляхом листування, отримати відповідний наказ про одноразову грошову виплату. Отже, строк позивача на подання позову фактично не порушено, оскільки триваюча бездіяльність посадових осіб, які уповноважені на видачу наказу про виплату одноразової грошової допомоги, триває і по сьогоднішній день.
Надаючи оцінку доводам заяви про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом спору у цьому випадку є стягнення з Головного управління ДФС в Полтавській області (ЄДРПОУ 39461639) та Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 43142831) в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошових коштів в порядку виплати грошової допомоги в загальній сумі 567500,00 грн.
З долучених до позовної заяви матеріалів слідує, що 28.05.2021 Головою ДФС України був затверджений висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суму 272400,00 грн, копію якого направлено адвокату Сергію Книшу листом ГУ ДФС у Полтавській області від 28.09.2021.
У подальшому, листом ДФС України від 24.11.2021 ОСОБА_1 проінформовано про те, що ДФС України також погоджено та затверджено висновки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у сумі 295100,00 грн у зв'язку зі смертю колишнього працівника податкової міліції ОСОБА_4 членам його сім'ї. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про повернення листом ДФС від 19.11.2021 пакету документів разом із затвердженим висновком до ГУ ДФС у Полтавській області для проведення відповідних виплат.
З огляду на викладене, суд вважає, що про порушення своїх прав та прав своїх неповнолітніх дітей на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 дізналася ще у 2021 році внаслідок не отримання виплати після затвердження висновків про призначення одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, з цим позовом ОСОБА_1 звернулась до суду лише 21.06.2023, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
Слід зазначити, що механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції врегульований Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Відповідно до пунктів 8-10 вказаних Порядку та умов (в редакції від 21.10.2015) керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;
витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.
З огляду на приписи вказаних норм, суд доходить висновку, що не отримавши відповідної суми ОГД протягом 2 місяців з дня прийняття ДФС України рішення про її призначення у 2021 році, тобто з дня затвердження висновку про призначення такої одноразової грошової допомоги, позивач дізналася, або мала дізнатися про порушення своїх прав та прав своїх неповнолітніх дітей.
Суд критично оцінює долучені позивачем до позовної заяви листи Міністерства фінансів України від 27.02.2023 №16040-03/Г-371/346 та від 13.04.2023 №16140-03-7/10033 в якості доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки отримання позивачем вказаних листів у відповідь, як на її звернення, так і на звернення її адвоката, не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права; ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду, адже матеріали позову не містять належних доказів, що свідчили б про відсутність у позивача об'єктивної можливості звернутись як до компетентного органу, так і до суду протягом розумного строку у зв'язку з невиплатою одноразової грошової допомоги.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
На думку позивача, строк на подання цього позову фактично не пропущено, оскільки триваюча бездіяльність посадових осіб, які уповноважені на видачу наказу про виплату одноразової грошової допомоги, триває і по сьогоднішній день.
Суд не заперечує доводів позивача про триваючу бездіяльність посадових осіб, які уповноважені на видачу наказу про виплату одноразової грошової допомоги, однак не визнає їх в якості поважних причин пропуску строку на звернення до суду, оскільки це призведе до повного нівелювання такого інституту як строк звернення до адміністративного суду. Визнання триваючої бездіяльності як обставини, що виключає можливість застосування встановлених КАС України строків звернення до суду, на чому наполягає позивач, надасть можливість позивачу на звернення до суду з відповідним позовом без обмеження будь яким строком, що є неприпустимим без наявності встановлених відповідними законодавчими нормами підстав.
Поряд з цим, суд зауважує, що питання застосування строку звернення до суду було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справах №240/12017/19, №360/3999/20 (постанова від 06.12.2021), №320/1855/21 (постанова від 16.12.2021) та №420/2764/21 (постанова від 11.11.2021), де Верховний Суд зазначив, що "для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого чинним законодавством строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом".
Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
У спірному випадку, з матеріалів позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду не слідує, що позивач не мала реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість до своїх прав та вчинити активні дії щодо отримання від відповідачів відповідної інформації в межах встановленого кодексом строку.
Відтак, оскільки позивачем, на думку суду, не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем аргументи суд вважає юридично неспроможними для висновку, що строк звернення до суду позивачем дотриманий, суд доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду з позовом визнати неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа - Міністерство фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації ДФС України, про стягнення коштів повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Гіглава