Ухвала
07 липня 2023 року
м. Київ
справа № 128/1550/23
провадження № 61-9403ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Ганни Володимирівни, працівника Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації Блошенкіної М. П., прокурора Вінницької окружної прокуратури Посвалюка Ярослава Ігоровича, старшого слідчого Слідчого відділу Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Похальчак Анни Олександрівни, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної неправомірними та незаконними діями,
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2023 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 травня 2023 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 травня 2023 року повернуто скаржнику.
Судове рішення мотивовано тим, що у апеляційній скарзі використані образливі висловлювання щодо суддів та судової системи загалом, зокрема обґрунтування апеляційної скарги з використанням таких висловлювань як «…суд першої інстанції займаючись марнотратством та деребаненням державних коштів, свідомо ухвалюють будь які свої незаконні ухвали з метою відтягнути розгляд моєї заяви в установлений законом термін…» є виявом очевидної неповаги, тому звернення з апеляційною скаргою не спрямоване на ефективний захист прав, свобод та інтересів заявника, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
У червні 2023 року ОСОБА_1 повторно оскаржив ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 травня 2023 року в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 червні 2023 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 травня 2023 року є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 травня 2023 року у даній справі повернуто скаржнику.
Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 684,00 грн, та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 повторно звернувся до апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 травня 2023 року, при цьому не зважав на висновки суду, викладені в ухвалі від 22 травня 2023 року, якою через зловживання ним процесуальними правами його скаргу було повернуто, та знову використав ті ж самі висловлювання, тобто ОСОБА_1 продемонстрував зневагу до суду. З огляду на це, для уникнення вказаних зловживань в майбутньому, апеляційний суд застосував захід процесуального примусу у вигляді штрафу.
У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати судове рішення.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що апеляційна скарга містить образливі, погрозливі чи провокативні висловлювання, а відтак помилково повернув апеляційну скаргу та застосував заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу. Заявник вважає, що наведені апеляційним судом висловлювання є виявом нормальної і легітимної критики. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково постановив оскаржуване судове рішення одноособово, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому ухвала суду апеляційної інстанції у цій частині не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Аналіз частини другої статті 44 ЦПК України свідчить, що встановлений нею перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, провадження № 14-92цс19, зазначено, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див.: ухвали щодо прийнятності у справах «Регак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
За змістом пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зокрема у випадку зловживання процесуальними правами.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 повторно вжив у апеляційній скарзі лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), а саме: «…суд першої інстанції займаючись марнотратством та деребаненням державних коштів, свідомо ухвалюють будь які свої незаконні ухвали з метою відтягнути розгляд моєї заяви в установлений законом термін…», що відображає зневажливе ставлення апелянта до судової гілки влади, свідчить про зухвалість та явне небажання заявника подати належним чином оформлену апеляційну скаргу.
Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 зловживання процесуальними правами та, врахувавши їх повторність, застосував до нього захід процесуального примусу - штраф в межах, передбачених статтею 148 ЦПК України, та повернув апеляційну скаргу.
Посилання заявника на відсутність у апеляційній скарзі образливих висловлювань, які виходять за межі легітимної критики суду є необґрунтованими та ґрунтуються на хибному тлумаченні заявником правових норм, оскільки, вживання у апеляційній скарзі таких висловлювань як «суд першої інстанції займаючись марнотратством та деребаненням державних коштів», заявник допускає використання жаргонних слів, що неприпустимо при оформленні процесуальних документів, оскільки є виявом зневаги до суду. Наведене узгоджується з практикою Верховного суду, що підтверджується ухвалою від 30 липня 2021 року у справі № 146/561/21, провадження № 61-12710ск21.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неналежного складу суду, який постановив ухвалу від 08 червня 2023 року, як такі, що не відповідають дійсності, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного реєстру судових рішень (reestr.court.gov.ua/Review/111420439), ухвала Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року у справі № 128/1550/23, провадження № 22?ц/801/1386/2023, зареєстрована 09 червня 2023 року, оприлюднена 12 червня 2023 року, постановлена колегією суддів у складі: Сала Т. Б., Шемети Т. М. Якименко М. М., тобто колегіально.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при застосуванні заходів процесуального примусу є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Ганни Володимирівни, працівника Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації Блошенкіної М. П., прокурора Вінницької окружної прокуратури Посвалюка Ярослава Ігоровича, старшого слідчого Слідчого відділу Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Похальчак Анни Олександрівни, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної неправомірними та незаконними діями.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян