вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
20.06.2023 Справа № 917/1790/20
Суддя Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (вх. № 16 від 19.05.2023) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. по справі №917/1790/20
за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання", Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Кременчукгаз", 39601, Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46, код ЄДРПОУ 03351734.
про стягнення 448 552 631, 87грн,
За участю представників:
від скаржника (боржник; відповідач у справі) - Лейковська А.О., довіреність № 91-23КГП від 25.05.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4121 від 04.10.2022 (поза межами суду)
від стягувача (позивач у справі ) - Андрійко Є.Л. довіреність №14-18 від 05.01.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1843 від 10.10.2017 (поза межами суду)
приватний виконавець виконавчого округу м. Київ - Корольов М.А. посвідчення №0174 від 13.03.2018) (поза межами суду)
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини даної ухвали відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст ухвали суду буде виготовлено протягом 10 днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин ухвали.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач у справі, стягувач у виконавчому провадженні) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. №1961/20 від 10.11.2020) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (далі - ТОВ "Кременчукгаз-постачання", відповідач у справі боржник у виконавчому провадженні) про стягнення суми основного боргу у розмірі 448 552 631, 87грн за Договором №18-524-Н купівлі-продажу природного газу від 13.11.2018 та додатковими угодами до нього.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 у справі № 917/1790/20 позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 421 903 024,91грн основного боргу та 691 990,27грн витрат по сплаті судового збору.
Згідно постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 у справі № 917/1790/20 АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 у справі №917/1790/20 скасовано в частині відмови в задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості в розмірі 26 649 606, 96 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.
На примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2023, яка набрала законної сили 13.02.2023, Господарським судом Полтавської області було видано відповідні накази.
19.05.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла скарга ТОВ "Кременчукгаз-постачання" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. по справі №917/1790/20, відповідно до якої скаржник просить суд:
- визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо прийняття до виконання наказів Господарського суду Полтавської області по справі №917/1790/20 від 17.04.2023 та відкриття виконавчих проваджень від 03.05.2023 ВП №71713659 та від 02.05.2023 № 71713519, № 71713446, № 71713279;
- визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича про відкриття виконавчих проваджень від 03.05.2023 ВП №71713659 та від 02.05.2023 № 71713519,від 02.05.2023№ 7173446, від 02.05.2023 № 71713279.
В обґрунтування скарги скаржник посилається на порушення приватним виконавцем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття ним виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Полтавської області по справі № 917/1790/20, виданих 17.04.2023.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.05.2023 скаргу ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (вх. № 16 від 19.05.2023) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. по справі №917/1790/20 прийнято судом та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2023.
Від стягувача - АТ "НАК "Нафтогаз України" та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. надійшли відзиви на скаргу (відповідно вх. № 6683 від 26.05.2023 та вх. № 6690 від 26.05.2023 (на електронну адресу суду), в яких стягувач та приватний виконавець не погоджуються з твердженнями скаржника щодо неправомірності винесення виконавцем постанов про відкриття виконавчих проваджень, вважають їх необґрунтованими та безпідставними.
Згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 29.05.2023 розгляд скарги відкладено на 20.06.2023.
В судовому засіданні представник скаржника скаргу на дії приватного виконавця підтримує, на її задоволенні наполягає.
В судовому засіданні представник стягувача та приватний виконавець Корольов М.А. проти задоволення скарги ТОВ "Кременчукгаз-постачання" заперечують з підстав, викладених ними у відзивах на скаргу.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в скарзі та відзивах на неї доводи, суд встановив наступне.
Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 у справі № 917/1790/20 позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 421 903 024,91грн основного боргу та 691 990,27грн витрат по сплаті судового збору.
АТ "НАК "Нафтогаз України" з відповідним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 26 649 606,96грн не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його у відповідній частині скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Згідно постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 у справі № 917/1790/20 АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 у справі №917/1790/20 скасовано в частині відмови в задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості в розмірі 26 649 606, 96 грн.
Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.
Присуджено до стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованості в розмірі 26 649 606, 96 грн.
Присуджено до стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 43 709,73 грн.
Присуджено до стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 599 616,17 грн.
На примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2023, які набрали законної сили 13.02.2023, Господарським судом Полтавської області 17.04.2023 було видано відповідні накази (а.с. 16, 24, 31, 39 т. 14).
Зазначені накази стягувачем - АТ "НАК "Нафтогаз України" були пред"явлені на примусове виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Корольову М.А. (далі - приватний виконавець). При цьому, до заяв про відкриття виконавчого провадження НАК "Нафтогаз України" з примусового виконання наказів Господарського суду Полтавської області від 17.04.2023 у справі № 917/1790/20 було додано, зокрема, інформацію з офіційного сайту боржника - ТОВ "Кременчукгаз-постачання" щодо банківських реквізитів для погашення заборгованості за спожитий газ, а саме: розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрексімбанк" за адресою: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127 (а.с. 12-42 т. 14).
На підставі заяв стягувача про відкриття виконавчих проваджень приватним виконавцем винесено виконавчого округу міста Києва Корольовим М.А. винесено:
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71713519 з примусового виконання Господарського суду Полтавської області від 17.04.2023 у справі №917/1790/20 про стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 599 616,17 грн (а.с. 46-48 т. 14);
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71713446 з примусового виконання Господарського суду Полтавської області від 17.04.2023 у справі №917/1790/20 про стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 43 709,73 грн (а.с. 49-51 т. 14).
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2023 ВП № 71713279 з примусового виконання Господарського суду Полтавської області від 17.04.2023 у справі №917/1790/20 про стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м. Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованості в розмірі 26 649 606, 96 грн (а.с. 52-54 т. 14);
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2023 ВП № 71713659 з примусового виконання Господарського суду Полтавської області від 17.04.2023 у справі №917/1790/20 про стягнення з ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, буд. 46 , код ЄДРПОУ 20071686) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 421 903 024,91грн основного боргу та 691 990,27грн витрат по сплаті судового збору (а.с. 55-56 т. 14).
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 03.05.2023 зазначені виконавчі провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження ВП № 70600045 про стягнення заборгованості ТОВ "Кременчукгаз-постачання", яке перебувало на виконанні у приватного виконавця Корольова М.А. (постанови про приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження від 03.05.2023 - а.с. 55-62 т. 14).
Поряд з цим, як зазначає приватний виконавець, 03.05.2023 приватним виконавцем у відповідності до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про арешт майна та коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження в сумі 509 854 229,61грн.
04.05.2023 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти, списані з рахунку боржника UA543348510000000002600541605 в рамках зведеного виконавчого провадження № 70600045 в сумі 5 325,37грн, які у відповідності до ст. 45-47 Закону України "Про виконавче провадження" розподілені та перераховані в рамках зведеного виконавчого провадження.
Звертаючись до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії приватного виконавця скаржник зазначає, що дії приватного виконавця щодо прийняття до виконання вищевказаних наказів та відкриття на підставі них виконавчих проваджень ВП № 71713659, ВП № 71713519, ВП № 71713446 та ВП № 71713279 вчинені з грубим порушенням норм чанного законодавства, що регулюють порядок дотримання виконавцем територіальності при відкритті виконавчого провадження, передбачених ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", а відповідні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 71713659, ВП № 71713519, ВП № 71713446 та ВП № 71713279 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Скаржник зазначає, що за приписами Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", приватний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Vміністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5 (далі - Інструкція).
Пунктом 3 розділу III Інструкції визначено, що у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться (яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Скаржник зазначає, що стягувач в своїх заявах про відкриття виконавчих проваджень обґрунтовує наявність майна, яке належить боржнику та його місцезнаходження в межах виконавчого кругу міста Києва, шляхом посилання на те, що на офіційному сайті боржника визначено реквізити для розрахунку за спожитий газ, а саме рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрексімбанк" за адресою: 03150, м.Київ, вул. Антоновича, 127. Тобто, за твердженням скаржника, фактично стягувач вказує на те, щоб приватний виконавець відкрив виконавче провадження за місцезнаходженням банківської установи, в якій відкрито відповідний рахунок, а не за місцезнаходженням майна боржника, адже будь-яких документів , що посвідчували б дійсну наявність грошових коштів на даному рахунку, стягувач не надав. Сама лише вказівка на наявність рахунку, на думку скаржника, не свідчить про наявність на ньому грошових коштів, а відповідно не може бути належним в розумінні положень Інструкції обґрунтуванням наявності майна в межах відповідного виконавчого округу і бути підставою для відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
Скаржник зазначає, що порушення приватним виконавцем порядку відкриття виконавчого провадження та правил територіальної юрисдикції призвело до порушення права скаржника як боржника у виконавчому провадженні та його інтересу на відкриття виконавчого провадження за його місцезнаходженням чи за належним місцезнаходженням його майна.
Відтак, на думку скаржника наявні безумовні та обґрунтовані підстави для визнання незаконними дій та рішень приватного виконавця щодо прийняття виконання наказів Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1790/20 від 17.04.2023, пред'явлених не за місцем виконання, та відкриття на їх підставі виконавчих проваджень ВП № 71713659, ВП № 71713519, ВП № 71713446 та ВП № 71713279, а також для визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2023 ВП №71713659, від 02.05.1023 ВП №71713519, від 02.05.2023 ВП № 71713446, від 02.05.2023 № 71713279.
Стягувач (НАК "Нафтогаз України") у відзиві скаргу (а.с. 93-117 т. 14) вимоги скаржника вважає необґрунтованими вказуючи, зокрема, на те, що боржником не вказано, за захистом якого саме права чи інтересу звернулося ТОВ "Кременчукгаз-постачання" до суду, на підставі яких доказів та норм матеріального права зроблено висновок, що початок примусового виконання судового рішення у справі №917/1790/20, яке набрало законної сили, не за визначеним місцем його виконання та іншим органом державної виконавчої служби порушує права ТОВ "Кременчукгаз-постачання" як боржника у зазначеному виконавчому провадженні. Стягувач зазначає, що враховуючи суму боргу у справі №917/1790/20, яка становить понад 400 млн. грн., вказане рішення суду за підпорядкуванням державного органу примусового виконання рішення має бути відкрито у м. Києві відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, тобто відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ для боржника не порушує його права в контексті обов'язковості виконання рішення суду.
Також стягувач звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року у справі №905/64/15 і зазначає, що за висновком суду стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення, має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Приватний виконавець Корольов М.А., дії якого оскаржує ТОВ "Кременчукгаз-постачання", у відзиві на скаргу (а.с. 82-211 т. 15) заперечуючи щодо доводів скарги, зокрема, зазначає, що у відповідності до приписів ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право відкрити виконавче провадження як за місцезнаходженням боржника так і за місцезнаходженням його майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його ходження тощо). Отже, як зазначає приватний виконавець, виконавче провадження може бути відкрите за місцезнаходженням безготівкових грошових коштів боржника.
У ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на територію, на яку поширюється юрисдикція України.
Беручи до уваги зазначене, за твердженням приватного виконавця, виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, в тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах, що також зазначається в роз'ясненні Міністерства юстиції України 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018.
Така позиція підтверджена чисельною судовою практикою адміністративних судів (справи №140/182/19, №824/947/18-а, №520/1523/19, №826/16091/18, №160/9377/18, 560/4311/18, №379/1636/18, №420/97/19, №440/383/19, №460/103/19), практикою судів загальної юрисдикції (справа №355/1167/17), практикою господарських судів (справа №910/7534/18, №905/2953/17, №921/757/16-г/7). Спільну позицію всіх судів резюмує також Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.
Крім цього, за висновком Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21 травня 2021 року у справі №905/64/15 стягувач має довести місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Приватний виконавець зазначає, що приймаючи до уваги, що стягувач надав докази використання боржником розрахункового рахунку НОМЕР_2 відкритого в АТ "Укрексімбанк", що знаходиться у м. Києві, за адресою вул. Антоновича, 127, спірні постанови про відкриття виконавчих проваджень є такими, що відповідають приписам ст.ст. 24,26 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім цього, як зазначає приватний виконавець, скаржник не вказує за захистом якого саме права чи інтересу звернулося товариство до суду, на підставі яких доказів та норм матеріального права зроблено ним висновок, що виконання судового рішення №917/1790/20, яке набрало законної сили, не за визначеним місцем його виконання та іншим органом державної виконавчої служби порушує права скаржника як боржника у зведеному виконавчому провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
При розгляді скарги ТОВ "Кременчукгаз-постачання" на дії приватного виконавця Корольова М.А., суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За приписами ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
У ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника .
Отже, зі змісту наведених норм закону, зокрема, ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" вбачається, що виконавець (державний / приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване:
- для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби;
- для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов'язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
Суд зазначає про те, що Закон України "Про виконавче провадження" є законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №910/5702/19.
Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах 2 - 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції (тут і далі по тексту - у редакції, чинній станом дату звернення АТ " НАК "Нафтогаз України" як стягувачем до приватного виконавця із заявою заяви про примусове виконання рішення) заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
Відповідно до абз. 12 п. 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавц
Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Зазначена норма Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов'язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов'язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині перші статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
З огляду на викладене стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
З аналізу цих норм Закону України "Про виконавче провадження", а також зокрема в цілому статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону, вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.
Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред'явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.
З огляду на викладене до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.
За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов'язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.
Отже, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім'я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
Суди при розгляді скарг на рішення, дії / бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, або 28 у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Крім того, обставина внесення змін до підзаконного нормативно-правового акту, зокрема до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції за наказом Міністерства юстиції України № 3940/5 від 09.12.2019, не стосується та не впливає на визначені Законом України "Про виконавче провадження" повноваження виконавця щодо отримання від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника.
Наведені вище висновки щодо застосування положень Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про банки і банківську діяльність", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15.
Судом встановлено, що боржник оскаржує дії приватного виконавця з виконання наказів суду у цій справі про стягнення грошових коштів, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу. Підставою оскарження боржником дій приватного виконавця Корольова М.А. з виконання наказів Господарського суду Полтавської області від 17.04.2023 по справі №917/1790/20 є, на думку боржника, порушення виконавцем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття ним виконавчого провадження з виконання вказаного судового рішення. Предметом спору у даній справі є постанови приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень за місцезнаходженням майна боржника, а саме банківського рахунку, відкритого відповідачем у банківський установі, що розташовується в м. Києві (АТ "Укрексімбанк" ).
Суд встановив, що приватний виконавець Корольов М.А. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців України, копією посвідчення приватного виконавця (а.с. 210 т. 15). Стягувач звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження в обґрунтування підстав звернення до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва за місцезнаходженням грошових коштів боржника, надав докази на підтвердження того, що боржник має рахунок для погашення заборгованості за спожитий газ в банку, який зареєстровано в місті Києві ( НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрексімбанк" за адресою : 03150, м.Київ, вул. Антоновича, 127.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що стягувачем було надано належні докази знаходження майна боржника на території на яку поширюється компетенція приватного виконавця Корольова М.А, зокрема, використання боржником рахунку, відкритого у банківській установі (м. Київ), а встановлення наявності грошових коштів на цьому рахунку боржника охоплюється процедурою розшуку майна боржника при здійсненні виконавчого провадження, чому передує прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.
Ані Законом України "Про виконавче провадження", ані Інструкцією на стягувача не покладено обов'язку встановлювати наявність майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, а абз. 28 п. 3 розділу III Інструкції надає стягувачу виключно право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (УНЗР, рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
У цьому контексті варто також зауважити, що встановлення відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також безрезультатність здійснених виконавцем відповідно до закону заходів щодо розшуку такого майна є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". У разі, коли місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, це є підставою для передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого відповідно до п. 6 розділу V Інструкції.
Крім вищевикладеного, суд зазначає, що скаржником у поданій скарзі не вказано, за захистом якого саме права чи інтересу він звернувся до суду, на підставі яких доказів та норм матеріального права зроблено висновок, що початок примусового виконання судового рішення у справі №917/1790/20, яке набрало законної сили, за визначеним місцем його виконання та іншим органом державної виконавчої служби порушує права ТОВ "Кременчукгаз-постачання" як боржника у зазначеному виконавчому провадженні.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 (заява №15729/07) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При постановлені даної ухвали судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що оскаржувані дії приватного виконавця були вчинені у відповідності до діючого законодавства. Тому відсутні підстави для визнання їх незаконними, також відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2023 ВП №91713659 та від 02.05.2023 № 71713519, № 7173446, № 71713279. Скарга ТОВ "Кременчукгаз-постачання" (вхід. № 16 від 19.05.2023) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. по справі №917/1790/20 є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.
При постановленні зазначеної ухвали, судом, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у спірних правовідносинах було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Керуючись ст. ст. 232 - 236, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (вхід. № 16 від 19.05.2023) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. у справі №917/1790/20.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи з моменту її підписання суддею (суддями)) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч.5 ст.231, ст.ст.235,255 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ст.257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.06.2023
Суддя О.О. Ореховська