П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17686/22
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Дата і місце ухвалення 22.03.2023р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Челак Р.Г.,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про визнання протиправним та скасування наказу,
07.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 29.11.2022 року №347 «Про закриття дисциплінарного провадження».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача по справі про те, що ОСОБА_1 в силу своїх повноважень, зобов'язаний представляти інтереси Адміністрації судноплавства, а тому повинен був забезпечити участь під час розгляду справи № 910/17079/19 у Верховному Суді, що підтверджується наявними матеріалами у даній справі. Вказані твердження, як зазначає апелянт, не спростовано позивачем під час розгляду справи.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку. На думку відповідача у справі, посадові обов'язки позивача, функції та повноваження структурного підрозділу, який очолював ОСОБА_1 в сукупності вказують на обґрунтованість висновків Дисциплінарної комісії, що саме до повноважень ОСОБА_1 належать обов'язки щодо забезпечення представництва (самопредставництва) Адміністрації судноплавства в судах України, зокрема в межах справи № 910/17079/21.
Представник Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України зазначила, що згідно оскаржуваного у даній справі наказу від 29.11.2022 року № 347 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних спрів прийнято рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , тоді як згідно Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень саме про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.
З огляду на зазначене апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано оцінку тій обставині, що Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ в межах норм чинного законодавства оспорюваним наказом закрито дисциплінарне провадження, а не притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності.
Крім того апелянт вказує на відсутність ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом яких звернувся позивач.
На думку апелянта задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не тягне за собою жодних правових наслідків для позивача, не призводить до відновлення, зміни, створення будь-яких прав, що в свою чергу виключає ефективність захисту та відновлення його прав, виконання завдань адміністративного судочинства в супереч нормам КАС України. Також апелянт вказував на те, що матеріали справи не містять доказів щодо негативних наслідків, які вплинули на ділову репутацію ОСОБА_1 .
З огляду на викладене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
16.05.2023 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, в якому виклав свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Судом встановлено, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 03.03.2021 року №137-к скасовано наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 07.05.2020 №175-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Верхньодніпровського міжрегіонального управління з 05 березня 2021 року.
05.03.2021 року наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №141-к переведено ОСОБА_1 , начальника Верхньодніпровського міжрегіонального управління, за його згодою, з 05 березня 2021 року на посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу претензійно-позовної роботи Департаменту правового забезпечення, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.
19.01.2022 року наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №26-к переведено ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту правового забезпечення - начальника відділу претензійно-позовної роботи, за його згодою, з 20 січня 2022 року на посаду заступника директора Департаменту правового забезпечення - начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами, представлення інтересів в судових органах та з питань законодавства про працю.
20.10.2022 року на підставі службової записки директора Департаменту правового забезпечення Ірини Скалецької від 18.10.2022 року№ 3687/04/17-22 Державною службою морського та внутрішнього водного транспорту та судноплавства України відповідно до ч. 1 ст. 68 та ст. 69 Закону України «Про державну службу» прийнято наказ №307 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 та утворення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ».
Так, у змісті службової записки зазначено про те, що Департаментам правового забезпечення вживаються заходи щодо належного представництва інтересів Адміністрації судноплавства у справі №910/5731/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КАНТІЄРО» (далі - Позивач, ТОВ ФК «КАНТІЄРО») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий шлях» (далі - Відповідач 1, ТОВ «Річковий шлях»), Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (далі - Відповідач 2, Адміністрація судноплавства), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНАСІТІ» (далі - Відповідач 3, ТОВ «ТЕНАСІТІ») за участю третіх осіб на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» про визнання права власності на судно Готель «БАККАРА».
У службовій записці зазначено, що у ході підготовчого судового засідання під час розгляду даної справи встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/17079/19 за позовом Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий Шлях» про: визнання розірваним договору купівлі-продажу судна від 02.05.2018; скасування реєстрації права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА», регістровий номер: 2-305849; тип та призначення судна: стоянкове, плав готель, порт приписки: Київ, дата побудови: 2007 рік, згідно класифікаційного свідоцтва № 101-1-127-13, яке видане Регістром судноплавства України 12.03.2013 та дійсне до 12.03.2021 року); скасування свідоцтва про право власності на судно від 17.07.2019 року серії АБ №001415 та свідоцтва про право плавання під державним прапором України від 17.07.2019 рокусерії СВ № 001915.
При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у вказаній справі №910/17079/19 Адміністрацію судноплавства було залучено до розгляду справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі №910/17079/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
В подальшому, 29.09.2021 року постановою Верховного Суду у справі №910/17079/19, частково задоволено касаційну скаргу Акціонерного товариства «ВТБ БАНК»:
скасовано реєстрацію права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» (регістровий номер: 2-305849; тип та призначення судна: стоянкове, плав готель, порт приписки: Київ, дата побудови: 2007 рік, згідно класифікаційного свідоцтва № 101-1-127-13, яке видане Регістром судноплавства України 12.03.2013 року та дійсне до 12.03.2021 року);
скасовано свідоцтво про право власності на судно від 17.07.2019 року серії АБ №001415 та свідоцтво про право плавання під державним прапором України від 17.07.2019 року серії СВ № 001915.
При цьому, відповідно пункту 72 вказаної постанови Верховного Суду у справі №910/17079/19 суд зауважив, про відсутність переходу до ТОВ «Річковий шлях» права власності на «ГОТЕЛЬ БАККАРА», що є необхідною для проведення державної реєстрації прав та прийшов до висновків, що Акціонерне товариство «ВТБ БАНК» свого права власності на відповідне майно не втрачало.
Таким чином, станом на 29.09.2021 року, в результаті забезпечення участі представника Адміністрації судноплавства під час судового розгляду справи №910/17079/19 було достеменно відомо та підтверджено остаточним рішенням суду по справі №910/17079/19 факт відсутності переходу права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» до ТОВ «Річковий шлях» та належність права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» Акціонерному товариству «ВТБ БАНК».
Зазначено, що представництво інтересів Адміністрації судноплавства та реалізацію процесуальних повноважень у господарській справі №910/17079/19 забезпечував ОСОБА_1 .
В подальшому, реалізуючи звернення стягнення заборгованості ТОВ «Річковий шлях» перед ТОВ «Тенасіті» за іпотечним договором, останнє звернулося до Адміністрації судноплавства щодо реєстрації права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» (регістровий номер: 2-305849; тип ти призначення судна: стоянкове, плав готель, порт приписки: Київ, дати побудови: 2007 рік, згідно класифікаційного свідоцтва № 101-1-127-13, яке видане Регістром судноплавства України 12.03.2013 та дійсне до 12.03.2021 року).
22.11.2021 року Адміністрацією судноплавства за зверненням ТОВ «Тенасіті» зареєстровано право власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» (регістровий номер: 2-305849; тип ти призначення судна: стоянкове, плав готель, порт приписки: Київ, дати побудови: 2007 рік, згідно класифікаційного свідоцтва № 101-1-127-13, яке видане Регістром судноплавства України 12.03.2013 та дійсне до 12.03.2021 року), в результаті отримано свідоцтво про право власності на судно серії AB №001628 та свідоцтво про право плавання під державним прапором України серії СВ №002438.
Отже, незважаючи на прийняту Верховним Судом постанову від 29.09.2021 року у справі №910/17079/19, якою скасовано реєстрацію права власності ТОВ «Річковий шлях» на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» та висновків суду про належність Акціонерному товариству «ВТБ БАНК» права власності на відповідним об'єкт Адміністрацією судноплавства здійснено реєстраційні дії щодо права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» за зверненням ТОВ «Тенасіті» (яка не є власником останнього в силу постанови).
У службовій записці зазначено про те, що вищевикладені обставини свідчать про можливу відсутність правових передумов для вчинення Адміністрацією судноплавства, внаслідок яких за ТОВ «Тенасіті» зареєстровано право власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА». Вищевикладене, на думку директора Департаменту правового забезпечення І. Скалецької, також свідчить про необхідність надання оцінки фактичним обставинам справи, за яких будим здійснені вищевказані реєстраційні дії щодо права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА», а також дослідження належності виконання посадових обов'язків представником Адміністрації судноплавства, яким здійснювалось представництво інтересів останньої у справі № 910/17079/19.
16.11.2022 року дисциплінарною комісією за результатами дисциплінарного провадження було підготовлене подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України за результатами здійсненого дисциплінарного провадження стосовно начальника відділу судово-претензійної роботи Департаменту правового забезпечення Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_1 №52/А/22.
Так, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією проведено перевірку обставин, викладених у Службовій записці.
У поданні зазначено, що з метою встановлення обставин вчинення реєстраційних дій щодо права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА», Департаментом правового забезпечення направлено службову записку до Департаменту надання адміністративних послуг щодо отримання інформації та документів, що стосуються вчинення (їх результатів) реєстраційних дій щодо права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА», а саме документів погодження вчинення відповідних дій, резолюцій керівника, результатів виконання завдань відповідно до резолюції керівника та ін.
За результатами опрацювання службової записки Департаменту надання адміністративних послуг та доданих до останньої матеріалів, поміж іншого, встановлено, що 22.11.2021 начальником відділу взаємодії з правоохоронними органами, представлення інтересів в судових органах та з питань законодавства про працю Департаменту правового забезпечення ОСОБА_1 погоджено службову записку щодо розгляду заяви, документів ТОВ «Тенасіті» та оформлення свідоцтва про право власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА».
Водночас, відповідно до постанови Верховного Суду у справі від 29.09.2021 №910/17079/19, у коді розгляду якої ОСОБА_1 забезпечувалося представництво інтересів Адміністрації судноплавства та реалізація процесуальних повноважень», суд прийшов до висновків про належність права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» Акціонерному товариству «ВТБ БАНК» та відсутності факт переходу права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» до ТОВ «Річковий шлях», а відтак до ТОВ «Тенасіті».
В поданні зазначено, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 19.03.2021 року № 129 «Про визначення осіб уповноважених на представництво інтересів Державної служби морського та річкового транспорту України у судах України» визначено представником інтересів Державної служби морського та річкового транспорту України у судах України, відомості про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, зазначено, що посадові та функціональні обов'язки працівників юридичної служби регламентуються Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 (далі - Загальне положення).
У поданні Дисциплінарна комісія за наслідками аналізу положень Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, дійшла висновку, що саме до повноважень ОСОБА_1 належать обов'язки щодо забезпечення представництва (самопредставництва) Морської адміністрації (Адміністрації судноплавства) в судах України.
Крім того Дисциплінарна комісія зазначила, що матеріали дисциплінарного провадження підтверджують ту обставину, що саме ОСОБА_1 забезпечував представництво інтересів Морської адміністрації (Адміністрації судноплавства) під час судового розгляду справи №910/17079/19. Вказані обставини не спростовані й самим ОСОБА_1 під час засідання Комісії.
Крім того, проаналізувавши інформацію, яка міститься в матеріалах дисциплінарної справи Дисциплінарна комісія додатково звернулась до ОСОБА_2 , який на момент виникнення спірних правовідносин, обіймав посаду Директора Департаменту надання адміністративних послуг.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах дисциплінарної справи Комісія встановила наступне:
ОСОБА_4 було доведено до відома Комісії, що під час обіймання ним посади Директора Департаменту надання адміністративних послуг Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації) у жовтні-листопаді 2021 року надійшла заява від ТОВ «ТЕНАСІТІ» щодо вчинення реєстраційних дій стосовно судна «ГОТЕЛЬ БАККАРА», пакет документів щодо здійснення реєстраційних дій було надано в повному обсязі.
В наданому пакеті документів були рішення суду, які стосуються права власності на судно. Оскільки ОСОБА_3 не являється юристом, то для прийняття рішення щодо здійснення реєстраційних дій на підґрунті наданих документів, а саме сумнівів у праві власності на судно визначених у рішенні суду, він звернувся до в.о. директора Департаменту правового забезпечення Морської адміністрації (на той час обов'язки виконувала ОСОБА_5 ) з проханням делегувати представника від Департаменту правового забезпечення, зокрема юриста, який міг би надати оцінку обставинам, викладеним в судових рішеннях, для з'ясування юридичних аспектів справи та оцінки правомірності виконання реєстраційних дій з судном на підставі наданих документів.
ОСОБА_6 направила до ОСОБА_3 ОСОБА_1 начальника відділу судово-претензійної роботи Департаменту правового забезпечення Морської адміністрації для з'ясування всіх юридичних обставин справи, висловлення правової позиції, за результатами якої мало бути прийнято рішення щодо можливості здійснення реєстраційних дій з огляду на юридичний аспект справи.
У поданні зазначено, що Заборським особисто було передано ОСОБА_1 весь пакет документів, який було подано ТОВ «ТЕНАСІТІ» для здійснення реєстраційних дій стосовно судна «ГОТЕЛЬ ВАККАРА» а також правову позицію від юристів ТОВ «ТЕНАСІТІ», що викладалась окремо.
У листопаді 2021 року в Морській адміністрації пройшла зустріч власників та юриста ТОВ «ТЕНАСІТІ» з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з метою всебічної оцінки юридичної легітимності проведення реєстраційних дій з судном «ГОТЕЛЬ БАККАРА».
ОСОБА_1 був залучений до зустрічі як юрист для надання висновку від Департаменту правового забезпечення для Департаменту надання адміністративних послуг щодо правомірності проведення реєстраційних дій з судном та можливості таких дій на підставі наданих документів, а саме, в частині наявних судових рішень про право власності.
ОСОБА_3 зазначив, що висновок наданий ОСОБА_1 був позитивним, тобто, за його оцінкою, надані документи можуть бути використані для реєстраційних дій з судном. Такий висновок було озвучено ОСОБА_1 йому та в.о. директору Департаменту правового забезпечення Дебольській І. В., після чого Департаментом правового забезпечення була надана згода на проведення реєстраційних дій з судном. ОСОБА_3 у своїх поясненнях зауважив, що аркуші з рішенням суду були підписані особисто ОСОБА_1 як свідоцтво його погодження з тим, що документи відповідають нормам чинного законодавства та немає підстав у відмові на проведення реєстраційних дій.
Фактично, на основі висновку зробленого ОСОБА_1 було проведено реєстраційні дії з судном «ГОТЕЛЬ БАККАРА».
У поданні зазначено, що дані пояснення ОСОБА_3 були доведені до відома ОСОБА_1 та не були спростовані.
Факт опрацювання ОСОБА_1 матеріалів, що слугували підставою для вчинення реєстраційних дій з судном «ГОТЕЛЬ БАККАРА», серед іншого, підтверджується візою ОСОБА_1 на погодженні їх здійснення (копія відповідної службової записки наявна в матеріалах справи).
Таким чином за результатами здійснення дисциплінарного провадження Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України, а саме: невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Що обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність державного службовця, Комісія зазначила, що даний дисциплінарний проступок ОСОБА_1 вчинено умисно, що на думку комісії, є обставиною, що обтяжує Відповідальність державного службовця.
Дисциплінарною комісією при прийняті рішення також взято до уваги пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім того, Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не усвідомлює та не визнає своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку.
З урахуванням характеру та тяжкості дисциплінарного проступку державного службовця, його ставлення до виконання посадових обов'язків, відповідно до частини другої статті 65, статей 66, 67, статті 71 Закону У країни «Про державну службу», Комісія рекомендувала застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
29.11.2022 року Державною службою морського та внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на підставі зазначеного вище подання прийнято наказ №347, у якому з посиланням на встановленні у поданні обставини зазначено, що з урахуванням характеру та тяжкості дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , його ставлення до виконання посадових обов'язків, відповідно до частини другої статті 65, статей 66, 67, статті 71 Закону, Комісією рекомендовано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани та що під час розгляду подання Комісії від 16.11.2022 № 52/А/22 встановлено, що після вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 пройшов один рік та відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону закрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з висновками, які зроблені під час дисциплінарного провадження щодо наявності в його діях вини, позивач звернувся з позовом до суду про скасування спірного наказу від 29.11.2022 року № 347.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення поданого ОСОБА_1 позову, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Статтею 61 Закону № 889-VIII визначено, що службова дисципліна забезпечується шляхом: 1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; 2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; 3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; 4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.
Згідно ст. 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
За невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (ст. 64 Закону № 889-VIII).
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є, відповідно до положень ст. 65 Закону № 889-VIII, вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
У частині 2 цієї статті визначено, що є дисциплінарними проступками.
Згідно ч. 3 ст. 65 Закону № 889-VIII, державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.
Положеннями ст. 66 Закону № 889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану 9ч. 3 ст. 66 Закону № 889-VIII).
Статтею 68 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Згідно ст. 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб'єкт призначення.
Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.
Частинами 10 та 11 ст. 69 Закону № 889-VIII встановлено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Статтею 74 Закону № 889-VIII передбачені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення.
Так, частинами 1 та 2 цієї статті визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Згідно ч. 5 ст. 74 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Відповідно до ст. 77 Закону № 889-VIII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
У разі виявлення за результатами розгляду ознак кримінального чи адміністративного правопорушення суб'єкт призначення зобов'язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу.
Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.
Згідно ст. 78 Закону № 889-VIII, рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду.
Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з наказу від 29.11.2022 року № 347, за результатом здійсненого дисциплінарного провадження Дисциплінарна комісія дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, а саме: невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Однак, під час розгляду подання Комісії від 16.11.2022 року суб'єктом призначення, який наділений правом приймати рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження, було встановлено, що після вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 пройшов рік, а тому, враховуючи положення ч. 5 ст. 74 Закону № 889-VIII було прийнято рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду став факт порушення оскаржуваним наказом його прав та законних інтересів. Позивач вказував на те, що оскаржуваний наказ безпосередньо стосується його інтересів, зокрема, порядку проходження ним державної служби. Позивач посилався на те, що оскаржуваний наказ фактично констатує наявність вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, містить категоричні твердження щодо умисного скоєння ним дисциплінарного проступку, а також містить неправдиві відомості, які компрометують його професійні якості та ділову репутацію.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, в тому числі, вказував на відсутність порушення прав позивача оскаржуваним наказом, а також посилався на те, що вказаний наказ не створює правових наслідків для позивача та є актом індивідуальної дії, що вичерпав свою дію шляхом його реального виконання.
З цього приводу колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності доводів відповідача, з огляду на наступне:
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Як встановлено в ході розгляду справи, в даному випадку прийняття наказу про закриття дисциплінарного провадження не пов'язано із відсутністю в діях державного службовця ознак дисциплінарного проступку, а обумовлено тим фактом, що з моменту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку минув рік.
При цьому, в оскаржуваному наказі констатовано факт умисного вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», що виразився у невиконанні або неналежному виконанні посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, однак не застосовано дисциплінарне стягнення у зв'язку з минуванням строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Зважаючи на зазначене колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що вказаний наказ порушує його права та законні інтереси, оскільки містить негативну оцінку його службової діяльності, професійних якостей та впливає на ділову репутацію, що свідчить про наявність у позивача права на оскарження вказаного наказу до суду.
Що стосується суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне:
Так, підставою для визнання позивача винним у вчиненні дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» стали встановлені в ході дисциплінарного провадження обставини щодо виконаннч позивачем своїх службових обов'язків під час проведення реєстраційних дій з судном «ГОТЕЛЬ БАККАРА», а саме реєстрації права власності на вказане судно за ТОВ «Тенасіті».
Як вже зазначалось вище, у поданні Дисциплінарної комісії та у наказі від 29.11.2022 року № 347 зазначено про те, що позивач забезпечував здійснення представництва Адміністрації судноплавства у господарській справі №910/17079/19, що свідчить про достеменну обізнаність станом на 29.09.2021 року про факт відсутності переходу права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» до ТОВ «Річковий шлях» та належність права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» Акціонерному товариству «ВТБ БАНК».
У наказі зазначено, що незважаючи на прийняту Верховним судом постанову від 29.09.2021 року у справі № 910/17079/19, якою скасовано реєстрацію права власності ТОВ «Річковий шлях» на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» та висновків суду про належність Акціонерному товариству «ВТБ БАНК» права власності на відповідний об'єкт Адміністрацією судноплавства здійснено реєстраційні дії щодо права власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» за зверненням ТОВ «Тенасіті» (яке не є власником останнього в силу постанови).
Також зазначено про те, що за результатом опрацювання службової записки Департаменту надання адміністративних послуг та доданих до останньої матеріалів, поміж іншого, встановлено, що 22.11.2021 року начальником відділу взаємодії з правоохоронними органами, представлення інтересів в судових органах та з питань законодавства про працю Департаменту правового забезпечення ОСОБА_1 погоджено службову записку щодо розгляду заяви, документів ТОВ «Тенасіті» та оформлення свідоцтва про право власності на судно «Готель БАККАРА».
Відповідач в оскаржуваному наказі вказував на те, що ОСОБА_1 був залучений як юрист для надання висновку від Департаменту правового забезпечення для Департаменту надання адміністративних послуг щодо правомірності проведення реєстраційних дій з судном та можливості таких дій на підставі наданих документів. Відповідав посилався на те, що висновок, наданий ОСОБА_1 був позитивний, тобто за його оцінкою надані документ можуть бути використані для реєстраційних дій з судном. Фактично, як зазначає відповідач, на основі висновку, зробленого ОСОБА_1 було проведено реєстраційні дії з судном «ГОТЕЛЬ БАККАРА». Зазначено, що факт опрацювання позивачем матеріалів, які слугували підставою для вчинення реєстраційних дій з судном, серед іншого, підтверджується візою ОСОБА_1 на погодженні їх здійснення.
Надаючи правову оцінку правомірності прийняття оскаржуваного наказу, колегія суддів звертає увагу на наступне:
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарним проступком є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
В даному випадку відповідач, вказуючи в оскаржуваному наказі на встановлення факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», не зазначив, в чому конкретно виразився вказаний дисциплінарний проступок.
Як вбачається з матеріалів справи, ані у поданні Дисциплінарної комісії, ані у наказі від 29.11.2022 року № 347 не зазначено, яке порушення допущено позивачем у справі: невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків чи актів органів державної влади, або наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Не зазначено, у чому саме виразилось порушення, допущене позивачем.
При цьому, зі змісту подання Дисциплінарної комісії та наказу від 29.11.2022 року № 347 вбачається, що Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 забезпечував представництво інтересів Адміністрації судноплавства та реалізацію повноважень у господарській справі № 910/17079/19, знаючи про рішення Верховного Суду від 29.09.2021 року, позивач погодив службову записку щодо розгляду заяви та документів ТОВ «ТЕНАСІТІ» та оформлення свідоцтва про право власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно недоведеності відповідачем вказаних обставин.
З наданого суду Положення про Департамент правового забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту України, встановлено, що основним завданням Департаменту є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування та неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативно-правових актів Морською адміністрацією, її структурними підрозділами, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань та функціональних обов'язків, а також представлення інтересів Морської адміністрації в судових органах та з питань законодавства про працю.
Відповідно до посадової інструкції заступника директора департаменті - начальника відділу претензійно-позовної роботи Департаменту правового забезпечення, затвердженої в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 25.03.2021 року, до посадових обов'язків начальника відділу претензійно-позовної роботи Департаменту правового забезпечення віднесено, зокрема, організація претензійної та позовної роботи, контроль за її проведенням…; забезпечення самопредставництва інтересів Морської адміністрації та її посадових осіб в судах України відповідно до акт призначення на посаду, довіреності.
В свою чергу суд враховує, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 19.03.2021 року №129 визначено представниками Державної служби морського та річкового транспорту України в судах України, наступних працівників:
- директора Департаменту правового забезпечення Морської адміністрації Пішеніна Дмитра Олександровича;
- заступника директора Департаменту - начальника відділу претензійно-позовної роботи Департаменту правового забезпечення Морської адміністрації Александрова Олексія Ігоровича.
З огляду на зазначене суд першої інстанції вірно вказав, що в даному випадку відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що забезпечення представництва інтересів Державної служби морського та річкового транспорту України у справі №910/17079/21 було покладено саме на позивача по справі. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження участі позивача у розгляді справі №910/17079/21.
Крім того не знайшли свого підтвердження доводи Дисциплінарної комісії стосовно того, що фактично на основі позитивного висновку, зробленого ОСОБА_1 , було проведено реєстраційні дії з судном «ГОТЕЛЬ БАККАРА», оскільки жодних доказів у підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано. Посилання, в якості підтвердження вказаних обставин, на наявність візи позивача на службовій записці про погодження здійснення таких реєстраційних дій є необґрунтованими, з огляду на таке:
З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право власності на судно «ГОТЕЛЬ БАККАРА» було видано Державною службою морського та річкового транспорту України товариству з обмеженою відповідальністю «Тенасіті» 22.11.2021 року, як і свідоцтво про право плавання під державним прапором України.
При цьому, наявна в матеріалах дисциплінарної справи службова записка в.о. директора Департаменту державного нагляду (контролю) та надання адміністративних послуг на ім'я Голови Державної служби морського та річкового транспорту України датована також 22.11.2021 року. У змісті вказаної службової записки, на якій дійсно містить підпис ОСОБА_1 без зазначення дати проставлення такого підпису, зазначено про те, що відділом ведення Державного суднового реєстру України, Суднової книги України та баз даних розглянуто заяву та документи ТОВ «Тенасіті» від 30.09.2021 року щодо реєстрації у Державному судновому реєстрі України судна «БАККАРА» та оформлено свідоцтво про право власності на судно від 22.11.2021 року АВ № 001628, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) від 22.11.2021 року СВ № 002438.
Тобто зміст вказаної службової записки вказує на вже вчинення уповноваженим структурним підрозділом Державної служби морського та річкового транспорту України дій щодо видачі ТОВ «Тенасіті» відповідних свідоцтв, та жодним чином не свідчить про попереднє погодження вчинення таких реєстраційних дій.
Крім того слід ще раз звернути увагу на те, що вказана службова записка не містить дати проставлення на ній позивачем власно підпису, однак з урахуванням дати її складання - 22.11.2021 року, такий підпис не міг бути проставлений позивачем раніше цієї дати.
Також вбачається, що директором Департаменту правового забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту України Дебольською І.В. (безпосереднім керівником позивача) резолюцію на ній проставлено лише 25.11.2021 року.
Вказане спростовує твердження відповідача про погодження позивачем будь-яких дій з реєстрації за ТОВ «Тенасіті» судна «ГОТЕЛЬ БАККАРА»
Також суд першої інстанції вірно вказав на те, що відповідно до Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 №1069 (далі Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація судна в Україні полягає у внесенні відомостей про нього до Державного суднового реєстру України, що ведеться за формою згідно з додатком 1, або Суднової книги України, що ведеться за формою згідно з додатком 2, та отримання цим судном свідоцтва про право плавання під Державним прапором України (п.6).
При цьому, реєстрація здійснюється на підставі погодженої в Морській адміністрації, а для риболовних суден - Держрибагентстві та Морській адміністрації письмової заяви судновласника, зразок якої затверджується Мінінфраструктури, що подається до органу державної реєстрації (п.13 Порядку).
Згідно з п.21 Порядку на підставі поданих документів Морська адміністрація, а для риболовних суден - Держрибагентство та Морська адміністрація готує висновок про реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України або відмову у його реєстрації з обґрунтуванням причин. Рішення про реєстрацію судна або про відмову у його реєстрації приймається протягом 15 робочих днів з дня одержання заяви і необхідних документів.
Доказів погодження позивачем заяви ТОВ «Тенасіті» про реєстрацію судна «ГОТЕЛЬ БАККАРА», а також підготовки ним висновку про реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України відповідачем до суду не надано.
Враховуючи все вищевикладене колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно необґрунтованості висновку Дисциплінарної комісії про наявність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».
З огляду на викладене, враховуючи спростування позивачем в ході судового розгляду справи факту вчинення ним дисциплінарного проступку, оскаржуваний позивачем наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 29.11.2022 року №347 «Про закриття дисциплінарного провадження» не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, розподіл судових витрат, згідно ст. 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 10.07.2023 року.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук