П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10009/23
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 420/10009/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. про визнання протиправною та скасування постанови, -
У травні 2023 року представник Головного управління ДПС в Одеській області звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича від 30.03.2023, винесену в рамках виконавчого провадження № 61419280, про накладення штрафу на боржника - Головне управління ДПС в Одеській області у загальному розмірі 10200 грн, за невиконання рішення суду по справі №460/6409/19.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.05.2023 визнав неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду встановленого п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України. Залишив без руху позовну заяву ГУ ДПС в Одеській області та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Способом усунення недоліків позовної заяви суд першої інстанції визначив подання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав та доказів поважності причин пропуску
17.05.2023, на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023, представником позивача до суду першої інстанції надано клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
У заяві про усунення недоліків, в обґрунтування дотримання строків звернення позивач посилається на приписи ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що саме ця норма є спеціальною і строк має обраховуватись не у календарних, а у робочих днях.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.05.2023 визнав неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду. Позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко Олександр Сергійович про визнання протиправною та скасування постанови разом з доданими документами - повернув позивачу.
Постановляючи вищевказану ухвалу від 22.05.2023 суд першої інстанції виходив з того, що спеціальною нормою, яка встановлює строк звернення до суду у цьому спорі є п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України.
Як зазначив суд, із поданих позивачем матеріалів встановлено, що вперше позивач оскаржив цю постанову до суду 25.04.2023 в межах адміністративної справи № 420/8997/23, проте, позовну заяву 02.05.2023 року повернуто без розгляду у зв'язку із не усуненням недоліків у встановлений судом строк.
Разом із тим, з огляду на дату первісного звернення до суду, а саме 20.04.2023, а також із урахуванням дати отримання оскаржуваної постанови 07.04.2023, десятиденний строк, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позивачем був порушений, оскільки останнім днем подання позову до суду було 17.04.2023.
З огляду на викладене, суд першої інстанції виснував, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду, який передбачений спеціальною нормою, а саме п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, та не навів поважних причин, а ні у заяві про поновлення строку звернення, а ні у заяві про усунення недоліків.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представник Головного управління ДПС в Одеській області подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано, що позивач звернувся до суду у строк встановлений ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, відповідно до якої рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, норми якої є спеціальними по відношенню до положень п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до позиції апелянта, спірним питанням є те, який строк звернення до суду слід застосувати у межах спірних правовідносин.
Так, на думку апелянта, такий строк регулюється ч. 5 ст. 74 Закону №1404-VIII, якою передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Між іншим, положення статті 287 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, унормовують, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Отже, наявний спір щодо обчислення відповідного строку у робочих днях або у календарних.
Вирішуючи дане питання, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 по справі №920/149/18, провадження №12-297гс18.
Зміст вказаної постанови полягає в тому, що існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення. Проте, встановлений процесуальним законодавством десятиденний строк звернення до суду щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця слід обраховувати у календарних днях.
Такий висновок Велика Палата обґрунтовувала наступним чином.
Конституційний Суд України у Рішенні №11-рп/98 від 07.07.1998 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті84та частин другої і четвертої статті94 Конституції України(справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив : «Термін «дні», якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
Стаття 74 Закону №1404-VІІІ регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів.
Так, відповідно до частини третьої статті 74 цього Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Крім того, наведена стаття регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів.
Так, у частині першій статті 3 Закону № 1404-VІІІ серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано : виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).
Аналізуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у спірних правовідносинах, слід застосовувати статтю 287 КАС України, яка встановлює десятиденний строк звернення до суду, який обраховується календарними днями.
Стаття 74 Закону №1404-VІІІ є загальною нормою по відношенню до норм процесуальних кодексів різних юрисдикцій, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 380/11532/22.
Досліджуючи питання чи дотримався позивач такого строку у межах спірних правовідносин, колегія суддів виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав спірну постанову державного виконавця 07.04.2023.
При цьому в рамках даної справи позивач звернувся до суду з позовом 04.05.2023, тобто зі спливом майже місяця з дня отримання спірної постанови державного виконавця. Відтак, позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, оскільки останнім днем подання позову до суду було 17.04.2023.
Водночас, позивачем ані у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду поданого разом з позовною заяво, ані у клопотанні про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду про залишення без руху від 09.05.2023 не зазначено поважних причин пропуску такого строку.
Позиція позивача зводиться до суб'єктивного твердження про необхідність застосування судом строків звернення до суду, передбачених положеннями ч. 5 ст. 74 Закону №1404-VIII, а не положеннями п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України.
За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
З огляду на наведене, враховуючи, що позивач пропустив строк для звернення до суду з цим позовом, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, і не зазначив поважних причин для його поновлення, колегія суддів уважає правильними висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви.
Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції із поданих позивачем матеріалів справи, вперше позивач оскаржив спірну постанову державного виконавця до суду 25.04.2023 в межах адміністративної справи № 420/8997/23.
Проте, вказану позовну заяву ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 повернуто без розгляду у зв'язку із не усуненням недоліків у встановлений судом строк.
При цьому, навіть з огляду на дату первісного звернення до суду у справі № 420/8997/23, а саме 20.04.2023, позивачем було пропущено встановлений п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду.
Відтак доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 420/10009/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 420/10009/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк