Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"06" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2037/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання Черновій В.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю сторін:
боржник - ОСОБА_1 (паспорт),
Фізична особа-підприємець Дядечко Денис Володимирович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність у порядку п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на відсутність фінансової можливості для погашення заборгованості перед кредиторами на загальну суму 1 192 467,11 грн.
Розглянувши в підготовчому засіданні надані боржником документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Системний аналіз ст.113, ч.1, ч.2 ст116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Отже, у підготовчому засіданні, суд перевіряє відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясовує на підставі поданих заявником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 902/227/20, від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20, від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Фізична особа-підприємець Дядечко Денис Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про свою неплатоспроможність, в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
В обґрунтування свої неплатоспроможності боржник зазначив, що у нього внаслідок скрутного фінансового становища виникла заборгованість перед кредиторами за кредитними договорами за період 2018-2023 р.р., яку він не може у встановлений строк погасити у загальному розмірі 1 192 467,11 грн перед наступними кредиторами: АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Універсал Банк" ("Монобанк"), АТ "ОТП Банк", АТ "Ідея Банк", АТ "А-Банк", з якими укладено кредитні договори, проте до матеріалів заяви ОСОБА_1 не додав всі договори, як і не надано інші первинні документи (квитанції, банківські виписки тощо), підтверджуючи заборгованість.
Надані боржником виписки по карті, довідки про заборгованість АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Універсал Банк", АТ "ОТП Банк" та АТ "Сенс Банк" містять протиречиву інформацію, що унеможливлює здійснення їх аналізу та досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов'язань, дійсної суми заборгованості, з'ясування підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання. Крім того, заявником надано суду довідку АТ "Сенс Банк" про рух грошових коштів, однак цей банк заявник взагалі не зазначає у списку своїх кредиторів, що також є підставою вважати недобросовісною поведінкою боржника у підготуванні інформації для суду щодо наявної заборгованості.
Пунктом 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відсутність первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Частиною 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції від 20.03.2023) встановлено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
У відповідності до ч.3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Заява фізичної особи-підприємця дядечко Дениса Володимировича про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність подана в порядку пункту 2 частини другої статті 115 КУзПБ, згідно якого, як зазначалось вище, боржник має право звернутися до господарського суду із вказаною заявою у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Суд зазначає, що звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 КУзПБ.
Разом з тим, з матеріалів заяви боржника судом не встановлено, обгрунтованих правових підстав щодо відкриття справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 з огляду на наступне.
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Надані суду боржником у паперовому вигляді документи, що визначені вище, в підтвердження наявності договірних зобов'язань боржника перед кредиторами є недостатнім доказом, оскільки не підтверджують розмір та структури заборгованості цього боржника та не є достатніми та належними доказами у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Крім того, згідно із п.3 ч.2.ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства (у редакції, що діяла на момент звернення боржника із заявою до суду) встановлено обов'язок боржника повідомити про всі обставини, що стали підставою для звернення до суду із заявою про неплатоспроможність, надати всю актуальну та документальну інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавців), підстав виникнення зобов'язань, строку їх виконання та її структури, що боржником виконано не було.
Боржник зазначив, що членами родини ОСОБА_1 згідно із поданими Деклараціями про майновий стан боржника за 2020-2022 р. є: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; сестра - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; колишня дружина - ОСОБА_5 .
Як зазначає боржник в заяві, члени його сім'ї відмовились надавати інформацію щодо свого майна та інших активів боржнику.
При цьому боржник не обґрунтував об'єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів його сім'ї, а саме батька та колишньої дружини доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо, і щодо сестри доходу, рухомого майна, витрат тощо.
Отже, боржник у деклараціях про майновий стан за 2020, 2021 та 2022 роки зазначив неповну інформацію стосовно активів та майна, доходів і витрат членів його сім'ї. Суд відхиляє посилання боржника на подання ним у деклараціях з поміткою "члени сім'ї інформації не надали", позаяк самі по собі такі обставини не звільняють боржника від встановленого законом обов'язку надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї.
При цьому, посилаючись у декларації про майновий стан на те, що члени сім'ї не надали інформації про доходи, витрати, майно чи зобов'язання згідно з пунктом 9 Приміток до форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5, боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є КУзПБ, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім'ї не передбачено, натомість у частині п'ятій статті 116 КУзПБ (у редакції, що діяла на момент звернення боржника з відповідною заявою до суду) імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 116 КУзПБ в редакції від 20.03.2023 декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
З метою забезпечення доступу до правосуддя, а також взаємодії з судом, господарський суд, в зв'язку з неявкою в судовое засідання 15.06.2023 боржника або його представника, а також з метою надання можливості заявнику бути присутнім в судовому засіданні (особисто або в режимі відеоконференцзв'язку) щоб надати пояснення стосовно питань та недоліків, виявлених судом, суд відкладв розгляд справи в підготовчому засіданні суду на 06.07.2023. Боржник був присутній в судовому засіданні 06.07.2023, однак обгрунтованих пояснень суду в судовому засіданні надати не зміг.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Таке розуміння застосування поняття "член сім'ї" у процедурі провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи дає підстави для висновку про включення до кола членів сім'ї боржника у частині п'ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства осіб, які не є членами сім'ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України, оскільки не є особами, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки.
Як встановлено судом, у деклараціях про майновий стан за 2020, 2021 та 2022 роки боржник зазначив неповну інформацію стосовно доходів та витрат членів його сім'ї, обмежившись посиланням на те, що члени сім'ї не надали такої інформації, зокрема стосовно їх доходів, інших грошових виплат, нерухомого та рухомого майна.
Суд зауважує, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов'язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до п.1 ч. 4 стст.119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Разом з тим, суд роз'яснює боржнику, що згідно із частиною сьомою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись статтями 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Ухвала підписана 10.07.2023.
Суддя Міньковський С.В.