Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 904/3214/18 (922/507/23)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання Черновій В.О.
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"
до Міністерство юстиції України
про визнання банкрутом
за участю сторін:
пр-к позивача - Різник О.Ю. (в режимі вкз, адвокат, свідоцтво ЗР№21/1712 від 30.10.2018),
пр-к відповідача - Богуцька В.В. (витяг з ЄДР),
До господарського суду надійшла позовна заява ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. про відшкодування збитків у зв'язку з втратою майна, в якій позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код 37567646) на користь ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192-А, код 32433631) грошові кошти в розмірі 427 744 грн, що є відшкодуванням збитків, завданих Міністерством юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код 00015622) у зв'язку з втратою майна ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та витрати на оцінку майна у розмірі 2000,00 грн. Вказані збитки у банкрута ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" виникли внаслідок дій та бездіяльності державного виконавця, який не вжив належних і достатніх заходів щодо його збереження після передачі на відповідальне зберігання фізичній особі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2023 прийнято позовну заяву ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" до розгляду та відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
06.03.2023 року до суду надійшов відзив відповідача Міністерства юстиції України на позовну заяву, в якому він не погоджується з аргументами позивача, посилаючись на те, що державний виконавець Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями Законом України" Про виконавче провадження". Проте, на даний час виконавче провадження №5328289 зупинено, у зв'язку із відкриттям господарським судом провадження у справі про банкрутство ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш". Разом з тим, державним виконавцем вчиняються всі необхідні дії та вживаються заходи щодо рошуку та повернення майна, зокрема: транспортного засобу марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 . На час розгляду позову доказів знищення вказаного майна позивачем суду не додано, в звязку з чим норми ст.1173 та 1174 ЦК України не можуть бути застосовані поки не втрачена можливість щодо виконання судового рішення. Крім того, відсутні елементи цивільного правопорушення: неправомірні дії виконавчої служби, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
ЩОДО ПІДСУДНОСТІ.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Разом з тим, як встановив суд, позивач ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" знаходиться в процедурі банкрутства.
21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржника, у тому числі спори про повернення майна боржника.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду позову ліквідатора ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", розгляд усіх майнових спорів (спори про повернення майна боржника), стороною в яких є боржник, що знаходиться у процедурі банкрутства, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.
Дослідивши матеріали позову, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши в системному з'вязку правове обгрунтування позивача та заперечення відповідача судом зазначає, що постановою господарського суду Харківської області від 30.07.2020 ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчан О.І.
Відповідно до ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб
Так, під час здійснення повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", арбітражним керуючим Демчан О.І було виявлено, що за боржником зареєстровано транспортний засіб марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський-В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , про підтверджується листом РСЦ МВС в Харківській області від 09.09.2020 №31/20-1356 та на транспортний засіб накладено обтяження (застава рухомого майна).
Крім того, ліквідатором було встановлено, що вищевказаний транспортний засіб переданий виконавчою службою на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .
Також судом зазначає, що 13.01.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Я.Р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відносно ТОВ “Науково-виробничий комплекс “Дніпроспецмаш” з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 29.11.2016 по справі № 919/9988/16 на користь ПАТ "Сбербанк".
17.08.2017 постановою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в зв'язку виявленням у боржника - транспортного засобу марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 була утворена виконавча група з метою виконання вищезазначеного наказу господарського суду.
17.08.2017 дорученням за № 53238289/20ю1-656/23 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень С.В.Сіре було зобов'язано провести виконавчи дії головним державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області, а саме: провести опис та арешт майна транспортного засобу марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , що належить боржнику та передатии його на відповідальне зберігання гр. ОСОБА_1 , витребувати копію технічної документації на майно (том.1 арк.справи 173-216).
На виконання доручення та вимог ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" 18.08.2017 державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області Матвієнко А.В. було винесено постанову про опис та арешт майна, зокрема Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1
22.03.2018 було здійснено виклик ОСОБА_1 до виконавця на 27.03.2018 з метою встановлення фактичного знаходження описаного транспортного засобу: Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в.
02.04.2018 старшим державним виконавцем до проведення виконавчих дій 17.05.2018, залучено працівників Дніпропетровського районного відділу поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, про що свідчить постанова про залучення осіб для участі у виконавчому провадженні №53238289.
17.05.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.
01.06.2018 на адресу державного виконавця надійшло повідомлення про те, що транспортний засіб Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в. внесено до обліку інформаційної системи "Відеоконтроль-Рубіж".
01.10.2018 державним виконавцем зроблено запит до Управління інформаційної підтримки та координації поліції “102” ГУ НП України, щодо надання інформації про розшук транспортних засобів боржника, у тому числі Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в.
03.12.2018 року старшим державним виконавцем Кудряновським Ю.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на підставі п.4 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, у зв'язку із відкриттям провадженням у справі про банкрутство ТОВ НВК "Дніпроспецмаш" у справі №904/3214/18 (ухвала господарського суду від 02.10.2018 року).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 07.04.2021 на адресу Лубенського міського відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Суми) направлено лист з проханням терміново вжити заходів щодо перевірки наявності автомобіля марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в за вказаною адресою, про що скласти відповідний акт.
З вищенаведеного вбачається, що державна виконавча служба Департаменту ДВС Міністерства юстиції України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Вказаний висновок суду, підтверджено у мотивувальній частині рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021р. у справі № 904 /3214/18 (922/458/21), яке набрало законої сили, що є преюдиційним фактом у відповідності до приписів п. 4 ,5. ст.75 ГПК України, які не підлягають повторному доказуванню. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
В подальшому, рішенням Господарського суду Харківської області у справі №904/3214/18 (922/458/21) був задоволений частково позов ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш". Зобов'язано гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код іпн НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Дніпровським РВ ГУДМС України в м. Києві передати за актом приймання-передачі ліквідатору ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу транспортний засіб марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 .
18.08.2021 на підставі Постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області за № 904/3214/18, що виданий 22.07.2021 господарським судом у справі №904/3214/18 (922/458/21) про зобов'язання громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), передати за актом приймання-передачі ліквідатору ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу транспортний засіб марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 .
08.12.2021 на підставі Постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було закінчено виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області за № 904/3214/18, що виданий 22.07.2021 про зобов'язання громадянина ОСОБА_1 передати за актом приймання-передачі ліквідатору ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу транспортний засіб марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 . Державним виконавцем було направлено повідомлення до Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Ухвалою Дніпровського райного суду м. Києва від 10.04.2023 у справі №755/3911/23 зобов'язано уповноважену особу Дніпровського управління поліції ГУ Н поліїї в м. Кієві внести відомості про вчинення кримінального порушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З вищенаведеного слідує, що неповерення транспортного засобу, що належав банкруту, марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 . у межах виконавчого провадження стало підставою для подання ліквідатором відповідного позову до суду .
Суд вважає за необхідно звернути увагу, що за змістом частин 1 - 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 статті 1166 цього Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ст.ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.
На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку відповідач - Міністерство юстиції України (відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби ) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: 1) неправомірні дії цього органу, 2)наявність шкоди та 3) причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18).
Крім того , згідно правової позиції Великої Палати Верховного суду за № 910 /6355/20 від 16.11.2022р. було визначено, що при вирішенні спорів про стягнення на користь боржника збитків, завданих утратою (пошкодженням) його майна, яке підлягало включенню до ліквідаційної маси, судам належить дослідити: наслідки вибуття майна із власності боржника та чи перебували ці наслідки у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірними діями / бездіяльністю органу ДВС.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого внаслідок порушення належного йому майнового права та (або) ушкодженні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).
Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у період дії Закону України від 02.06.2016 за № 1404-VIII «Про виконавче провадження», який був чинним на час арешту й опису майна банкрута, зокрема, у відносинах зберігання та повернення майна, на яке накладено арешт.
Також, суд зазначае, що з моменту порушення (відкриття) справи № 904/3214/18 про банкрутство ТОВ НВК "Дніпроспецмаш" (ухвала суду від 02.10.2018) спірні правовідносини регулювалися Законом про банкрутство в редакції Закону № 4212-VI, а з 21.10.2019 - КУзПБ.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VII із змінами та доповненнями(тут і далі - в редакції, чинній на момент складення акту опису й арешту майна від 18.08.2017 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За п. 6 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний накласти арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
Пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону 1404-VIII визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Ч. 2 та 5 ст.56 Закону 1404-VIII встановлює, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Стаття визначає правила зберігання майна, на яке накладено арешт. Згідно з частиною 1 статті 58Закону 1404-VIII майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.
Отже, аналіз положень Закону № 1404-VIII дозволяє дійти висновку, що зберігання майна боржника є процесуальною діяльністю державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним зберігач здійснює відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), а також в її постанові від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19)). Тому порушення зберігачем майна ( ОСОБА_1 ) заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне передбачену законом відповідальність зберігача майна перед державним виконавцем. Причому, Яросюка О.І. державним виконавцем було попереджено про крімінальну відповідальність за рострату, приховування чи підміну описаного майна (п.5 Постанови про опис та арешт (коштів) від 18.08.2017
Так, ч.6 ст.58 Закону № 1404-VIII визначає, що порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
Як встановлено судами, майно боржника (банкрута) транспортний засіб було описано державним виконавцем на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 у справі № 910/15032/13 із переданням його на відповідальне зберігання фізичній особі ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що за постановою державного виконавця про опис та арешту майна від 18.08.2017 державний виконавець здійснив опис та арешт майна, зокрема Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , який було передано на відповідальне зберігання ФО ОСОБА_1 .
Аналіз наведених приписів ст.ст. 937,942,950,951 ЦК України дозволяє дійти висновку, що складення державним виконавцем постанов про опис та арешт вищевказаного майна від 18.08.2017 та його підписання з боку ФО Яросюк О.І. уповноваженою на зберігання особою свідчить про поширення на судового виконавця положень статті 955 ЦК України щодо зберігання ним описаного та вилученого у власника (уповноваженого органу) майна та його відповідальності перед власником за збереження такого майна, оскільки, вилучивши у власника описане майно, судовий виконавець тим самим прийняв на себе зобов'язання перед власником (уповноваженим органом) щодо його належного зберігання. Також підписання ФО Яросюком О.І. як зберігачем траспортного засобу підтверджує ознаки укладення договору зберігання між судовим виконавцем і зберігачем щодо зберігання переданого йому арештованого (описаного) майна (транспортного засобу) та можливу крімінальну відповідальність ОСОБА_1 за втрату ввіреного йому майна перед судовим виконавцем.
За приписами ч.1 першої статті 18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Проте, зі змісту статей 73, 74, 75, 77, 86 ГПК України вбачається, що законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про наявнісь або відсутність протиправних діянь державного виконавця, в вязку з чим господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
Як було зазначено вище, ухвалою від 10.04.2023 Дніпровського районного суду м. Києва у справі 755/3911/23 була задоволена скарга старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на бездіяльність слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зобовязано внести відомості у порядку ст.214 КПК України до реєстру досудових розслідувань.
З вищенаведеного вбачається , що позивачем не було доведено неправомірні дії виконавчої служби (відповідача) при вибутті майна із власності позивача та перебування наслідків втрати автомобіля у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірними діями чи бездіяльністю органу ДВС Міністерства юстиції України.
Частиною 1 ст.942 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Згідно із приписами ч.1,2 ст.949 ГПК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 953 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
З вищенаведеного слідує, що гр. ОСОБА_1 (зберигач) тривалий час не виконує вимоги щодо повернення майна, а саме транспортного засобу марки Volkswagen-multivan, тип кузова: пасажирський - В, номер кузова НОМЕР_1 , 2007 р.в, д.н.з. НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 із зберігання, чим порушує право власності банкрута.
Суд зазначає, що право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд вважає за необхідно звернути увагу на таке, що інститут банкрутства (конкурсного процесу), який визначає процедуру задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника та права боржника у ній, є комплексним. Він перебуває на межі приватного та публічного права, поєднуючи у собі як норми приватного, так і публічного права. Цим інститутом утворено особливі процедури, які у значній мірі мають ознаки виконавчого провадження, але здійснюються у судовому процесі за участю ліквідатора, контроль за діяльністю якого здійснює суд, без залучення судового виконавця. Головним завданням конкурсного процесу є рівномірний розподіл майна (конкурсної маси) боржника поміж його кредиторами. На виконання цього завдання направлені всі механізми процедури банкрутства. Задоволення вимог кредиторів превалює у цьому процесі над інтересами інших учасників процедури банкрутства, зокрема боржника.
Правові норми, які регулюють неплатоспроможність, є спеціальними та визначають винятки у застосуванні загальних правил цивільного, фінансового та трудового права щодо неплатоспроможного боржника.
Конкурсне законодавство визначає процесуальні особливості задоволення вимог різних кредиторів неплатоспроможного боржника (забезпечених, конкурсних, поточних). Щодо забезпечених і конкурсних вимог кредиторів у цьому процесі діє мораторій у процедурах розпорядження майном, унаслідок чого зупиняється виконання судових рішень у виконавчому провадженні з метою забезпечення формування активу і пасиву боржника. Повноваженнями щодо виконання судових рішень та інших грошових вимог у ліквідаційній процедурі наділяється ліквідатор боржника. Його компетенція у порівнянні з повноваженнями судового виконавця є значно ширшою. Ліквідатор діє як компетентний орган з розподілу активів боржника поміж його кредиторами відповідно до визначеної законом про банкрутство черговості та пропорційності, виступаючи одночасно й органом управління боржником.
Так, відповідно до частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), прийнятого Законом України від 18.10.2018 № 2597-VIII та введеного в дію 21.10.2019, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та аналізує фінансовий стан банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Аналогічні повноваження ліквідатора було передбачено положеннями частини другої статті 41 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство), який втратив чинність з дня введення в дію КУзПБ (з 21.10.2019).
Отже, функція збереження майна боржника з моменту введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство переходить до ліквідатора, який зобов'язаний витребувати його від інших фактичних зберігачів до ліквідаційної маси боржника з метою реалізації у конкурсній процедурі. Ліквідатор боржника наділений усім комплексом повноважень, які дозволяють йому забезпечити відання та збереження майна боржника, а також витребувати його від третіх осіб у випадку незаконного заволодіння ним, установивши незаконних володільців.
Наявність таких широких повноважень дозволяє ліквідатору виявити всі активи боржника. Отже, установивши, що частина майна банкрута (транспорний засіб) була передана судовим виконавцем на відповідальне зберігання третій особі (Яросюку О.І.), ліквідатор має усі повноваження та повинен ужити своєчасних і належних заходів до повернення такого майна від фактичного зберігача Яросюка О.І. для формування загальної ліквідаційної маси боржника.
Діюче, законодавство про банкрутство не передбачено необхідності залучення до цього судового виконавця, оскільки ліквідатор працює під контролем суду та за наявності спору вирішує всі майнові спори щодо майна боржника в судовому провадженні у справі про банкрутство. Натомість судовий виконавець із часу введення ліквідаційної процедури ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" 30.07.2020 зобов'язаний закінчити виконавче провадження з винесенням відповідної постанови, надіславши її разом з виконавчим документом до господарського суду у справі про банкрутство (пункт 8 частини першої, частина п'ята статті 39 Закону № 1404-VIIIв редакції на час введення ліквідаційної процедури).
Відтак на стадії ліквідаційної процедури боржника ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" із закінченням виконавчого провадження судовий виконавець позбавляється не тільки повноважень щодо виконання судового рішення, але й щодо вжиття заходів до збереження майна боржника. Усі ці повноваження переходять до ліквідатора боржника і визначаються процесуальними нормами законодавства про банкрутство, які діють переважно щодо загальних норм виконавчого провадження.
Отже, суд зазначає, що відсутність в діях виконавчої служби вини, боржник, який перебуває у процедурі банкрутства, в особі його ліквідатора зобов'язаний звернутися до суду з майновим спором до Яросюка О.І. як зберігача майна, та стягнути у межах такого провадження шкоду, завдану банкруту. Стягнення шкоди, завданої особі, яка перебуває у процедурі банкрутства, повинне відбуватися з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство та особливостей повноважень учасників такої процедури.
Віповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ...Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Оцінюючи наявні докази в сукупності та всі обставини справи, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд вважає, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прав і охоронюваних законом інтересів позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства , ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/
Повне рішення складено "10" липня 2023 р.
Суддя С.В. Міньковський