Справа № 645/214/23
Провадження № 1-в/645/80/23
Іменем України
11 липня 2023 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Харкова подання начальника Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про вирішення питання про призначення покарання за наявністю кількох вироків у відношенні ОСОБА_4 ,
встановив:
До Фрунзенського районного суду м.Харкова звернувся начальник Немишлянського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Харківській області про вирішення питання щодо застосування покарання за наявності кількох вироків відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України та вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.02.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України.
В обґрунтування подання зазначено, що на обліку у Немишлянському районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» на обліку перебуває ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 14.02.2023 вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. На підставі ст. 76 КК України на засудженого були покладені обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Також до Немишлянського РВ філії ДУ «Центр пробації» на виконання надійшов вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2023 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки із застосуванням п. п.1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_4 вироком Фрунзенського районного суду від 26.04.2023 не врахований попередній вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.02.2023. Таким чином, орган пробації просить вирішити питання про застосування покарання відносно засудженого ОСОБА_4 за наявності кількох вироків.
Прокурором ОСОБА_5 подана заява про розгляд даного подання за її відсутності, просила відмовити в його задоволенні.
Від представника Немишлянського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 в матеріалах справи міститься заява, якою просить розглянути дане подання без її участі, подання підтримує в повному обсязі.
Засуджений ОСОБА_4 , про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань від останнього на адресу суду не надходило.
Згідно ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового засідання. Крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Дослідивши матеріали подання, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на даний час на виконанні у Немишлянському районному відділі філії Державної установи "Центр пробації" відносно ОСОБА_4 перебувають два вироки Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.02.2023 та Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2023, згідно з якими засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням строком один рік по кожному вироку відповідно.
Вказані вироки перебувають на виконанні у Немишлянському районному відділі філії Державної установи "Центр пробації" окремо, що підтверджено матеріалами подання, розпорядженнями суду про направлення вказаних вироків на виконання.
Так, відповідно до п.11 ч.1 ст 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Із змісту даної статті вбачається, що питання визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків можуть вирішуватися на стадії виконання вироку у випадках, якщо стосовно засудженого є не звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання за правилами ст. 71 КК України (п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).
Як вбачається із матеріалів справи, вищезазначені вироки відносно ОСОБА_4 набрали законної сили та усі направлені на виконання до Немишлянського районного відділуі філії Державної установи "Центр пробації", де перебувають на виконанні.
Згідно роз'яснень, котрі містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
За аналогією можна зробити висновок, що й у разі, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі та, як встановлено у судовому засіданні, навіть до вчинення злочину, за який вона була засуджена першим вироком, інший злочин, за який до неї знову було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається та кожен вирок виконується самостійно.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що відповідно до ст.1 КК України та ст.2 КПК України завданням Кримінального кодексу України та кримінального провадження є захист особи, охорона її прав, свобод та законних інтересів.
Також, суд звертає увагу на роз'яснення, викладені в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків», з яких вбачається, що не підлягають розгляду у порядку, передбаченому ст. 539 КПК України, питання, які порушують суть вироку і погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, котрі містяться у вищезазначеній постанові, не можна уточнювати призначене покарання (як основне так і додаткове) щодо його виду та строку й призначити покарання за кожний злочин окремо, якщо суд призначив покарання тільки за сукупністю злочинів, або призначити покарання за сукупністю злочинів, якщо його було призначено за кожний злочин окремо, призначити покарання за сукупністю вироків, коли при винесенні останнього за часом вироку суду було відомо про наявність інших невиконаних вироків, але питання про призначення покарання згідно зі ст. 43 КК України (1960 року) не було вирішено.
Крім того, у порядку передбаченому розділом VІІІ КПК України, суд може вирішувати на стадії виконання вироків, лише ті питання, які не стосуються суті вироку, і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду у такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Як вбачається з розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили, вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.02.2023 набрав законної сили 23.03.2023, тобто на момент постановлення вироку 26.04.2023 попередній вирок не набрав законної сили, тому не був врахований судом.
Отже, суд не вбачає перешкод для самостійного виконання двох вищезазначених вироків суду відносно засудженого ОСОБА_4 ..
Суд вважає за необхідне вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків шляхом їх самостійного виконання.
Керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд
постановив :
У задоволенні подання начальника Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про вирішення питання про призначення покарання за наявністю кількох вироків у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена прокурором, засудженим протягом семи днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду.
Суддя: