11.07.2023
Справа № 642/3712/23
Провадження № 4-с/642/10/23
11 липня 2023 року суддя Ленінського районного суду м.Харкова Грінчук О.П., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця протиправними, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно,
встановив :
В провадженні суду перебуває вказана скарга.
Ухвалою суду від 07.07.2023 скаргу залишено без руху з тих підстав, що всупереч ч.5 ст. 177, ст. 448 ЦПК України, заявником не надано доказів підсудності скарги саме Ленінському районному суду м. Харкова; всупереч п.2 ч.2 ст. 175, ч.1 ст. 450 ЦПК України не зазначено відомості про місцезнаходження приватного виконавця та дані про стягувача у виконавчому провадженні, за участі яких повинен здійснювати розгляд скарги; всупереч ч.5 ст. 177 та ст. 447 ЦПК України, заявником не надано суду доказів того, що вона взагалі є стороною виконавчого провадження, тобто є особою, яка мала право звернутися до суду зі скаргою, її права чи свобода порушено рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця; відсутні копії документів приватного виконавця, які оскаржує заявник; всупереч абз. 2 ч.2 ст. 183 ЦПК України до скарги не надані докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
10.07.2023 до суду від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 07.07.2023, в яких зазначено, що суд вдався до надмірного формалізму.
Дослідивши матеріали скарги та подані додаткові пояснення, суддя приходить до висновку, що заявником не виконані вимоги ухвали суду від 07.07.2023 з наступних підстав.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом статті 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Натомість, всупереч ч.5 ст. 177 ЦПК України, заявником не надано жодних доказів (в тому числі витягу з реєстру боржників у в/п) про те, що відносно неї як боржника відкрито виконавче провадження і таке виконавче провадження відкрито на підставі судового рішення Ленінського районного суду м. Харкова, що було би підставою вважати, що скарга підсудна Ленінському районному суду м. Харкова.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Крім того, відповідно до ч. 1ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Не зазначення заявником всупереч п.2 ч.2 ст. 175 ЦПК України відомостей про місцезнаходження приватного виконавця та взагалі відомості про стягувача, враховуючи строки розгляду скарги, позбавляє суд можливості їх викликати в судове засідання, що призведе до порушень їхніх прав бути проінформованими про розгляд справи, до якої вони мають безпосереднє відношення.
Невиконання заявником ст.ст. 175, 177 ЦПК України не можуть тлумачитися як надмірний формалізм щодо обмеження доступу до суду відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, бо ці вимоги є обов'язковими вимогами до заяви, та у разі усунення усіх недоліків позовна заява буде прийнята до розгляду судом.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права на доступ до суду.
Згідно ст. 185 ч. 3 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 447, 448, 450 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця протиправними, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно - вважати неподаною та повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя