Іменем України
№ 638/20681/16-к № 1-в/610/15/2023
м. Балаклія 07.07.2023 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: Стригуненка В.М.
за участю
секретаря: Артамонової А.А.,
державного виконавця: Горбачової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбачової Н.С. про примусове проникнення до житла боржника,
06.07.2023 до суду надійшло подання про примусове проникнення до житла боржника, яке обґрунтоване тим, що на виконанні державного виконавця Горбачової Н.М. перебуває виконавче провадження № 68674969 з примусового виконання виконавчого листа № 638/20681/16-к, виданого 26.01.2022 Дзержинським районним судом м. Харкова про конфіскацію у ОСОБА_1 , 03.09.1979 всього належного йому майна.
Постанову від 16.02.2022 про відкриття виконавчого провадження було надіслано 16.02.2022 на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі рекомендованим поштовим відправленням, що вважається належним повідомленням про початок примусового виконання рішення.
За результатами перевірки державним виконавцем виявлено, що інформація про джерела отримання доходів боржника відсутня; автомототранспорт на праві власності у боржника відсутній; на праві власності боржника значиться квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
16.02.2022 було накладено арешт на майно боржника, а саме на вищезазначену квартиру. Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області визнано недоцільною примусову реалізацію квартири, оскільки це призведе до обмеження прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та має місце проживання за цією адресою.
При здійсненні виходу за адресою, зазначеною у виконавчому листі встановлено, що боржник за цією адресою не проживає більше 7 років. Разом із тим, було встановлено, що він фактично проживає по АДРЕСА_2 .
При здійсненні виходу за фактичним місцем проживання боржника, державного виконавця було не допущено до житлового приміщення, про що складено відповідний акт.
Ураховуючи, що рішення дотепер повністю не виконано, боржник ухиляється від його виконання, тому виконавець просить надати дозвіл для примусового проникнення до житла боржника за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 439 ЦПК України, суд розглядає подання негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Державний виконавець у судовому засіданні подання підтримала з наведених у ньому підстав.
Конституцією України кожному гарантується недоторканність житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 1 ст. 30 Конституції України).
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
У відповідності до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 1 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага (рішення Конституційного Суду України у справі № 1-18/2011 від 31 травня 2011 року).
Таким чином, обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
У відповідності до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Виконавець, серед іншого, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження») та має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець при здійсненні виконавчого провадження має певні права, у тому числі: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Аналіз положень ЗУ «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше, як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Звертаючись до суду із поданням, виконавцю слід довести наступне: боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди; боржник ухиляється від проведення виконавчих дій; майно належить боржнику або він має право користування ним; боржник не надавав доступу до майна у відведений для цього час вчинення виконавчих дій.
Судовим розглядом встановлено, що за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.07.2020, що набрав законної сили, судом постановлено конфіскувати все належне майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За постановою державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі СМУ МЮ м. Харків Горбачовою Н.С. 16.02.2023 було відкрите виконавче провадження за № 68674969 із виконання виконавчого листа № 638/20681/16-к, виданого 26.01.2022 на підставі вищевказаного вироку та зобов'язано подати декларацію про доходи та майно.
За правилами ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За змістом ст. 28 цього Закону копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається виконавцем боржнику рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Однак, суду не надано підтвердження надсилання або отримання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а доданий до подання фіскальний чек від 17.02.2023 таких відомостей не містить, із нього навіть не вбачається конкретної адреси, за якою було направлено поштове відправлення, зазначено лише смт Донець; також не вбачається, що саме було направлено, опис поштового відправлення відсутній.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої 16.02.2022, божнику ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із тим, надана інформаційна довідка датована 16.02.2022, відтак актуальної інформації про належність майна боржнику натепер виконавцем не надано.
За постановою державного виконавця від 16.02.2022 було накладено арешт на майно боржника за вищевказаною адресою.
У відповідності до висновку від 24.02.2022 комісією з питань захисту прав дитини визнано недоцільним проведення примусової реалізації в межах процедури виконавчого провадження зазначеної квартири, оскільки це призведе до обмеження прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з актом державного виконавця від 13.06.2023 боржник ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у виконавчому документі, не проживає більше 7 років. Разом із тим, в акті зазначено, що боржник ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У судовому засіданні державний виконавець пояснила, що ці відомості до акту внесені на підставі свідчень сусідів. Проте у матеріалах подання їх пояснення, або посилання на них, відсутні. На запитання головуючого державний виконавець не змогла надати конкретики, не повідомила прізвища та адреси таких сусідів.
Разом із тим, в акті не зазначені відомості, на підставі яких державний виконавець встановив, що боржник проживає чи перебуває саме за вказаною адресою в с. Вільхуватка, чи там зареєстровано його місце проживання або перебування, чи він там проживає, або перебуває тимчасово або короткочасно (проходив поруч, прийшов в гості, проживає без реєстрації тощо), яке має відношення до цього житла, чи є його орендарем тощо, а також, що саме у цьому будинку може знаходитися його майно. Відтак зазначений акт можна вважати безпідставним, оскільки зазначені в ньому відомості не містять конкретики та носять характер припущення, ставиться судом під сумнів, який не спростований.
У відповідності до ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних (ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Проте матеріали подання не містять належних даних щодо власника будинку, у якому державний виконавець має намір провести виконавчі дії, що, на думку суду, взагалі може призвести до порушення прав третіх осіб, у власності яких знаходиться це житло.
Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайньою мірою з усіх заходів, що можуть бути застосовані для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. Подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця.
Рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Однак, долучені до подання державного виконавця матеріали виконавчого провадження не містять належних доказів того, що майно, про примусове проникнення до якого він просить, належить саме боржнику, або він має право користування ним. Державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, їх не надав.
При вирішенні судом подання про примусове проникнення до житла боржника, суд керується необхідністю дотримання вимог чинного законодавства України з метою не порушення прав інших осіб, які є можливими власниками житла, про примусове проникнення до якого просить виконавець, та не допущення порушення процесуальних вимог щодо проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Державним виконавцем не було належно доведено необхідність застосування таких заходів, а як наслідок наявність достатніх підстав для обмеження права приватної власності та конституційного права на недоторканість житла, а також пропорційність втручання в особисте і сімейне життя особи.
Наведені обставини свідчать про передчасність та необґрунтованість подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, а тому і достатніх правових підстав для задоволення цього подання суд не вбачає.
Відмова не позбавляє державного виконавця права на повторне звернення до суду з поданням із урахуванням вищевказаних даних.
На підставі викладеного, керуючись ст. 439 ЦПК України,
У задоволенні подання відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.М. Стригуненко