Справа № 191/3025/23
Провадження № 2-з/191/16/23
іменем України
10 липня 2023 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Порошина О.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі адвоката Горобець Юлії Володимирівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Горобець Юлія Володимирівна до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ОСОБА_1 в особі адвоката Горобець Юлії Володимирівни звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на автомобіль Ford С-МАХ 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та заборонити будь - яким компетентним органам та особам, які уповноважені здійснювати перереєстрацію (зняття з обліку) транспортних засобів чи у будь-який інший спосіб здійснювати дії, спрямовані на відчуження вказаного транспортного засобу до набрання рішенням суду по цій справі законної сили.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач послалася на те, що Предметом спору по даній справі є поділ майна колишнього подружжя: позивача і відповідача, зокрема автомобіль марки DODGE DART, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; автомобіль FORD С-МАХ 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; житловий будинок, АДРЕСА_1 , загальною площею 54,9 кв.м. 24 квітня 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований в Орджонікідзевському відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції за актовим записом №91. 10 березня 2023 р. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області судова справа № 191/3557/22 розірвано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Так, 01.05.2023 р. відповідачем здійснено продаж житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав. Крім того, 03.05.2023 р. відповідачем здійснено відчуження спільного майна, а саме: автомобіля, що був придбаний ними, марки DODGE DART, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (що підтверджується копією листа з ТСЦ, додається до позову). Враховуючи відчуження відповідачем без відома позивача спільного сумісного майна подружжя (автомобіль марки DODGE DART та житлового будинку із будівлями і спорудами), то є підстави вважати, що автомобіль FORD С-МАХ, спільно нажитий сторонами, без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб. У разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки позивач в позовних вимогах просить виділити йому у власність автомобіль FORD С-МАХ. Враховуючи, що частину спірного майна відповідач відчужив, тому існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звертається до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суддя дійшла висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частинами першою, третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо-обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Правова природа арешту майна, вчиненого у зв'язку із провадженням в цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання заявника на те, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити і унеможливити виконання рішення суду не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зі змісту ст. 149 та 151 ЦПК України вбачається, що до предмету доказування під час розгляду заяви про забезпечення позову, зокрема входять обставини, які свідчать про те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору, що виник між сторонами, є рухоме та нерухоме майно, яке позивач вважає набуте за час шлюбу.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд ураховує, що заявник належним чином не обґрунтував свого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся до суду. У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду у разі задоволення позову, крім того у зв'язку із відсутністю відомостей щодо вартості вказаного транспортного засобу, суд не має можливості визначити співмірність виду забезпечення позову із заявленими вимогами.
В заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які б давали підстави вважати, що рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, може бути не виконане з боку відповідача.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі адвоката Горобець Юлії Володимирівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Горобець Юлія Володимирівна до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О. О. Порошина