Справа № 183/6392/20
№ 2/183/293/23
11 липня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Краснянської Д.О.,
розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути заборгованість у розмірі 4224,32 (Долар США), що за курсом 27,60 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.07.2020 року, складає 116591,23 грн., за кредитним договором № 2007-068 від 11.04.2007 року, яка складається із 3% річних від простроченої суми.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що 11.04.2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 22100 доларів США, на термін до 11.04.2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Згідно договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконав, у зв'язку з чим 09.11.2010 року АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача.
Рішенням суду від 07.12.2010 року стягнуто заборгованість в розмірі 9761,17 доларів США, що еквівалентно 77256,76 грн., зазначена заборгованість була нарахована станом на 09.11.2010 року.
Позивач наполягає на тому, що винесене рішення суду не свідчить про припинення договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, оскільки з відповідача було звернуто стягнення за кредитним договором за період з 11.04.2007 року по 09.11.2010 рік, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість з 10.11.2010 року по 21.07.2020 року, що за розрахунком банку становить 4224,32 доларів США, яка складається з 3% річних від простроченої суми.
Ухвалою суду від 04 лютого 2021 року по справі було відкрите провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження /а.с.27/.
В судове засідання представник позивача не з'явився, при подачі позову з вернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.
Відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання повторно не з'явилась, була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, тому суд, відповідно до вимог ст.. 280 ЦПК України, провів заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно матеріалів справи, 11.04.2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 22100,00 (Долар США) на термін до 11.04.2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором /а.с.7-11/.
Також судом встановлено, що 07 грудня 2010 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість у розмірі 77256,76 грн. за кредитним договором № 2007-068 від 11.04.2007 року /а.с.4/.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2007-068 від 11.04.2007 року в розмірі 29274,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.11.2012 року за курсом 7,99 грн. за 1 долар США складає 233902,38 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 14520,89 доларів США; заборгованість по відсотках за користування кредитом 10057,05 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 4696,45 доларів США, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Mersedes-bens, модель 410 ПЕ, рік випуску - 2000, тип ТЗ, автобус -D, № кузова НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу /а.с.63-64/.
Проте, позивач в позовній заяві наполягає на тому, що винесене рішення суду не свідчить про припинення договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, у зв'язку з чим останній просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість з 10.11.2010 року по 21.07.2020 року у розмірі 4224,32 (Долар США), яка складається з 3% річних від простроченої суми.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частини 5-7 статті 81 ЦПК України передбачають, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вже було встановлено судом раніше, заочним рішенням Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року було стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість у розмірі 77256,76 грн. за кредитним договором № 2007-068 від 11.04.2007 року /а.с.4/.
Крім того, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2007-068 від 11.04.2007 року в розмірі 29274,39 доларів США, яка складалася з: заборгованість за кредитом 14520,89 доларів США; заборгованість по відсотках за користування кредитом 10057,05 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 4696,45 доларів США, було звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Mersedes-bens, модель 410 ПЕ, рік випуску - 2000, тип ТЗ, автобус -D, № кузова НОМЕР_1 , що належав на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу /а.с.63-64/.
При цьому, суд зауважує, що доказів того, що АТ «КБ «Приватбанк», отримавши рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2014 року про звернення стягнення на предмет застави, здійснило чи не здійснило продаж автомобіля, як і не надано доказів про погашення заборгованості, в рахунок якої банк просив звернути стягнення на авто суду не надано.
Оскільки за положеннями статті 11 Цивільного кодексу України сторони в договорі мають діяти добросовісно, і банк відповідно до договору обрав спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, то боржник має право очікувати погашення заборгованості за рахунок предмета застави, який забезпечує отриманий боржником кредит та який вибув з володіння, користування та розпорядження боржника внаслідок дій Банку.
Крім того, з доданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором вбачається, що в ньому взагалі не відображено отримання коштів за реалізований автомобіль, і вказано, що станом на 21.07.2020 рік заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту) становить 14520,89 доларів США, з яких заборгованість за процентами 41206,12 доларів США, сума нарахування пені 55542,67 доларів США, загальна заборгованості за кредитом 111269,68 доларів США.
Також суд зазначає, що з даного розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитним договором нарахована, виходячи з: 16% ставка (поточна), 32% ставка (прострочення), проте, в розрахунках відсутня ставка 3% річних від простроченої суми, на чому наполягає позивач /а.с.57/.
Отже, з аналізу вищевикладеного, суд вважає, що невжиття банком заходів для реалізації заставного майна протягом шести років порушує права боржника на законне очікування зарахування отриманих від реалізації майна коштів в рахунок погашення заборгованості та штучно збільшує заборгованість боржника за кредитним договором.
Позивачем до позову не надано жодних доказів того, що вони добросовісно користувалися своїм правом від імені боржника продати автомобіль, що такий автомобіль був оцінений за ринковою ціною та взагалі був виставлений на продаж.
За вказаних обставин розрахунок заборгованості станом на 21.07.2020 рік, який надано позивачем в обґрунтування заявленого позову не може бути належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, який підтверджує розмір заборгованості.
Відповідно до статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Аналогічний висновок викладено в постанові Дніпровського від 01.12.2022 року у справі № 202/6722/21 (провадження № 22-ц/803/7010/22).
За таких обставин, заявлена до стягнення сума заборгованості є не доведеною позивачем, оскільки ним не були враховані суттєві обставини, що впливають на розрахунок заборгованості - звернення стягнення на майно відповідача (заставний автомобіль), наявність у банку всіх прав та можливостей реалізувати заставний автомобіль та отримані від його реалізації кошти направити на погашення кредиту.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до рішення суду про звернення стягнення на автомобіль, в рахунок погашення заборгованості за кредитом, відповідач позбавлений свого майна, вартість якого повинна бути направлена на погашення заборгованості.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, наступні вимоги позивача про погашення заборгованості (ті, що заявлені після винесення судом рішення про звернення стягнення на предмет застави, згідно якого право продажу предмету застави належить виключно банку, а сам предмет застави перебуває у володінні та розпорядженні банку) можуть бути заявлені банком виключно у разі, якщо виявиться, що на погашення заборгованості виявилась недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет застави.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що позивачем документально підтверджено сплату судового збору у сумі 2102,00 грн., тому у відповідності до ст.141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту проголошення цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повне найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570), місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Сорока О.В.