Єдиний унікальний номер 638/13465/21
Номер провадження 22-ц/818/1192/23
11 липня 2023 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Мальованого Ю.М.,
суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2023 року в складі судді Щепіхіної В.В., у справі № 638/13465/21 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
У серпні 2021 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі КП «ХТМ») звернулосьдо суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Позов мотивовано тим, що позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання відповідно до норм ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами. Зазначає, що відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2021 року, на яку відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України нараховано 3% річних та інфляційні витрати.
Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2021 року в розмірі 49 964,43 грн, 3% річних у сумі 1553,29 грн, інфляційних витрат у сумі 3416,28 грн та судових витрат у розмірі 2270,00 грн.
18 листопада 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимогах.
Відзив мотивовано тим, що розмір та правомірність нарахування заборгованості не доведено у встановленому порядку. Крім того, у позивача відсутні докази, які б свідчили про правомірність виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами у даній справі, відомості нарахувань не є належним доказом розміру заборгованості, яка пред'явлена з пропуском строку позовної давності.
18 листопада 2021 року від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли заяви в порядку статті 182 ЦПК України, в якій останні підтримують доводи та аргументи, викладені у відзиві ОСОБА_1 на позов, та просили суд відмовити у позовних вимогах, по яким строк позовної давності сплинув.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП "ХТМ" заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 30 серпня 2018 року по 30 серпня 2021 року у розмірі 36 785, 37 грн, 3% річних у розмірі 1553, 29 грн, інфляційні витрати у розмірі 3416, 28 грн, а також судовий збір у сумі 1725, 20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що несвоєчасна оплата заборгованості за послуги теплопостачання призвела до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку. З урахуванням строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами, заборгованість підлягає стягненню за період з 30 серпня 2018 року по 30 серпня 2021 року в розмірі 36 785, 37 грн, 3% річних у розмірі 1553, 29 грн, інфляційні витрати у розмірі 3416, 28 грн та 1725, 20 грн судового збору.
21 травня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована доводами які є аналогічними доводам зазначеним у відзиві на позовну заяву. Крім того, оскільки позивачем здійснена офіційна публікація Договору про надання послуг з постачання теплої енергії з додатком бланку заяви-приєднання до індивідуального договору для мешканців міста Харкова на його офіційному сайті після 31 жовтня 2021 року, а сам договір дотований від 31 жовтня 2021 року, апелянт зазначає, що відповідачі не могли укласти вказаний договір шляхом приєднання під час спірного періоду. Також, судом при розгляді справи не взято до уваги звернення відповідачів із скаргами на неналежну якісь послуг, що надаються позивачем.
Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з теплопостачання (особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_1 ) (а.с. 4, 17-20).
Відповідно до статті 68 ЖК Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до статті 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договорів найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями.
Приписами пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідностатті 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до пункту 30, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі зобов'язані оплачувати комунальні послуги в установлені договором строки.
Відповідно до статті 162 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «ХТМ».
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставою звернення із позовом до суду було те, що відповідачі належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг з теплопостачання не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2021 року в розмірі 49 964,43 грн.
Визнання відповідачами договірних відносин із КП «ХТМ» підтверджується розрахунком позивача, де зазначено інформацію щодо об'єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачем оплати (а.с.4-5).
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є обґрунтованими.
В матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності до вимог КП «ХТМ».
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 1статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 ЦК України).
Суд першої інстанції, врахувавши заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності та встановивши, що у даній справі відсутні підстави для застосування положеньстатті 264 ЦК України, вірно зазначив, що позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що КП «ХТМ» звернулося до суду 31 серпня 2021 року з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2021 року. Відтак, частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості за період, щодо якого сплив строк позовної давності.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірно висновку про задоволення заявлених КП «ХТМ» позовних вимог в межах строків позовної давності, за період з 30 серпня 2018 року по 30 серпня 2021 року.
Колегія суддів вважає вірним здійснений судом першої інстанції розрахунок заборгованості в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням застосування строків позовної давності. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що заборгованість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перед позивачем за період з 30 серпня 2018 року по 30 серпня 2021 року становить суму в розмірі 36 785, 37 грн (а.с. 4,5).
Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
З урахування доказів наданих позивачем, суд першої інстанції вірно встановив суми індексу інфляції за час прострочення у розмірі 3416,28 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1553,29 грн, що підлягають також стягненню з відповідачів на користь позивача.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції надана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими доказами, висновки суду відповідають обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що послуги не надавались або надавались неналежної якості, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки апелянтом не надано відповідних доказів на це.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовились, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, суду не надано.
Так, статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено порядок оформлення претензій споживачів. Зокрема, відповідно до частин першої, другої, четвертої вказаної статті у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Отже, встановлення факту надання житлово-комунальних послуг неналежної якості законодавцем врегульовано в позасудовому порядку.
Одночасно факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги, що є порушенням умов договору в розумінні статей 526,530 ЦК України, повинен бути зафіксований належним чином.
Апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, виходить із відсутності підстав для звільнення відповідача від оплати спожитих послуг, що надавалися позивачем, оскільки відповідачем не надано належних доказів звернення до позивача з метою складання акту-претензії щодо неналежного виконання житлово-комунальних послуг.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що між сторонами не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг, суд не приймає до уваги, оскільки за адресою: АДРЕСА_2 особовий рахунок НОМЕР_1 було відкрито на ім'я ОСОБА_4 . Факт відсутності договору про надання житлово - комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції також не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 11 липня 2023 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді І.В. Бурлака
В.Б. Яцина