Провадження № 33/803/1399/23 Справа № 202/429/23 Суддя у 1-й інстанції - Логвіненко Т.Г. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
04 липня 2023 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю захисника Лисенка О.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лисенка О.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 гривень.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13.12.2022 року о 20 годині 47 хвилин м. Краматорську, вул. Шкільна, буд. 198, керував транспортним засобом ВАЗ 21099 державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Лисенко О.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року, скасувати її та закрити провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що:
- ОСОБА_1 не був повідомлений про дату та час судового засідання, копію постанови не отримував. Лише 07 червня 2023 року адвокат Лисенко О.А., що діє в інтересах ОСОБА_1 , ознайомився з матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Вказує на перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 09.02.2023 року по теперішній час, оскільки під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з проходженням військової служби, отримав травму та з цього часу перебуває на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в різних медичних закладах, що адвокат вважає поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження вищезазначеної постанови суду;
- протокол про адміністративне правопорушення був складений працівниками поліції з порушенням законодавства;
- ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, автомобіль був зупинений під керуванням співслужбовця на ім'я ОСОБА_2 . Після зупинки водій пішов, а він сів в транспортний засіб зі сторони водія, однак рух не здійснював;
- відеозапис правопорушення не є безперервним, поліцейськими порушено порядок фіксації правопорушення, а відтак, відеозапис не може бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення;
- матеріали справи не містять будь-яких доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем марки ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_2 13.12.2022 року та передачі цього автомобіля для керування іншій особі;
- в матеріалах справи відсутнє направлення водію транспортного засобу на проведення огляду стосовно стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу швидкість реакції, воно також не надавалось і ОСОБА_1 для проходження огляду з метою виявлену стану алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Лисенка О.А., який підтримав апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Відповідно до роз'яснень п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
Винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами, а саме: протоколом серії ААБ № 279667 від 13.12.2022 року; відеозаписом від 13.12.2022 року; рапортом працівника поліції від 13.12.2022 року; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою, та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували.
Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. До того ж, ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього будь-яких заперечень по факту його складання не надав, жодної незгоди в протоколі не зазначив, тож, незгода останнього з діями інспекторів поліції, на що є посилання в поданій апеляції, та на чому наполягала сторона захисту в судовому засіданні, не знайшла свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Також у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. В даному випадку відмова водія ОСОБА_1 від проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинення транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер, так і в медичному закладі відбувалася в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також фіксувалася поліцейським на бодікамеру, що цілком узгоджується з приписами вищезазначеної норми закону.
Посилання ж в апеляційній скарзі на не здійснення співробітником поліції відеофіксації з самого початку, а також на небезперервність відеофіксації є неспроможними, оскільки наявним у справі відеозаписом безперервно зафіксовано лише ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме: підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, а також роз'яснення поліцейським наслідку такої відмови, і при його огляді не виникає сумніву у його достовірності, тому відеозапис є належним та допустимим доказом. Відсутність у долученому до матеріалів справи відеозапису відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного стосовно ОСОБА_1 протоколу, не спростовує факту вчинення ним правопорушення. Тож, доводи апеляційної скарги в цій частині не схиляють суд апеляційної інстанції до висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення, позаяк місцевим судом ОСОБА_1 було визнано винним саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка є самостійним складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яку передбачена ч. 1 ст. 130 КупАП.
Посилання адвоката в своїй апеляції на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом є необґрунтованим та спростовується рапортом інспектора поліції від 13.12..2022 року, з якого убачається, що 13 грудня 2022 року під час несення служби на блокпосту ним було зупинено транспортний засіб ВАЗ 21099 державний номерний знак НОМЕР_2 , яким з ознаками алкогольного сп'яніння керував водій ОСОБА_1 .
Стосовно твердження апеляційної скарги про те, що працівники поліції не склали та не видали ОСОБА_1 відповідне направлення для проходження огляду на стан сп”яніння у медичному закладі апеляційний суд вважає їх слушними, втім зауважує, що це не впливає на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, не спростовує вину ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд наклав на ОСОБА_1 правомірне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, у строк, передбачений ст.38 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у відповідності до п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку немає.
Підсумовуючи викладене апеляційний суд вважає, що перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву, а в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, що цілком узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Тож, місцевим судом було прийнято правильне та обґрунтоване рішення стосовно винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, а тому оскаржувану постанову суду слід залишити без змін, а подану на неї апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КупАП України,
Поновити адвокату Лисенку О.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року.
Апеляційну скаргу адвоката Лисенка О.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20лютого2023 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КупАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко