Справа № 632/789/23
провадження № 1-кп/632/98/23
/про продовження запобіжного заходу/
11 липня 2023 року м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_4 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжного заходу, -
В провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221120000142 від 22.04.2023, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.ст. 15, ч. 3 - 186 ч. 4 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 185 ч. 4 ККУкраїни.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор, під час судового розгляду, заявив клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 застосованого запобіжного заходу, оскільки останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, длязабезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також у зв'язку із тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися та продовжують існувати, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження запобіжного заходу, просив застосувати більш м'який у вигляді домашнього арешту, т.я. розуміє строк покарання, який передбачений за вчинення даного злочину, а він хворіє, тому зможе підлікуватися.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши документи, представлені в обґрунтування клопотання та матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд дійшов наступного.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення ним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду, що не виключає можливості продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, 19.05.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
26.05.2023 слідчим суддею Первомайського міськрайонного суду Харківської області відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а саме до 19.07.2023.
Підставою прийняття такого рішення слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яка підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, - переховуванню від органів досудового розслідування та суду, т.я. обвинувачений, розуміючи тяжкість кримінального покарання за вчинений злочин може залишити місце свого мешкання, в тому числі шляхом виїзду з району, області або країни, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України;
- ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, - незаконно впливати на потерпілого та свідків, т.я. останні наразі не допитані в судовому засідання, а обвинувачений може впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, з метою психологічного (у т.ч. шляхом вмовляння, обіцянок та погроз) чи фізичного впливу на нього, щоб останній змінив свої свідчення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Аналогічна ситуація і зі свідками, з якими обвинувачений проживає в одному населеному пункті;
-а також запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, - вчинення іншого кримінального правопорушення, т.я. останній, неодноразово судимий за тяжкі та особливо тяжкі злочини, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову скоїв тяжке корисливе кримінальне правопорушення в період воєнного стану.
Суд вважає, що сукупність наведених чинників свідчить про певну ступінь ймовірності того, що обвинувачений може вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду. Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання вищезазначених ризиків шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Також, на думку суду, у даному випадку тримання особи під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_4 висунуто обвинувачення, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
У розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні корисливого тяжкого злочину вчиненого в умовах воєнного стану, за яке передбачене максимальне покарання у виді восьми років позбавлення волі, а ризики, які враховані судом та виправдовують тримання його під вартою, і були підставами для застосування саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати, а також з метою забезпечення належної процесуальної поведінки під час судового розгляду останнього, суд доходить висновку про доцільність продовження раніше застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
А розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому клопотання обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 331 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», застосований відповідно до ухвали слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26.05.2023, продовжити на 60 днів, по 08 вересня 2023 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
В задоволенні клопотання обвинуваченого - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя:ОСОБА_1