П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/260/22
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
повний текст судового рішення
складено 14.02.2023, м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області, а саме:
- визнання протиправною та дискримінаційною бездіяльність щодо поновлення виплати пенсії;
- визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення від 10 вересня 2021 року № 6382/03-16 про відмову у поновленні пенсії позивача, що направлене листом від 17 вересня 2021 року № 2100-03068/45391;
- визнання протиправними та дискримінаційними дії стосовно відмови поновити виплату пенсії;
- зобов'язання поновити виплату пенсії з 01 січня 2017 року на вказаний позивачем банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- стягнення 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відмовлено у поновленні пенсії.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення від 10 вересня 2021 року № 6382/03-16 про відмову у поновленні пенсії, направлене листом від 17 вересня 2021 року № 2100-03068/45391.
- зобов'язано поновити з вересня 2018 року виплату пенсії за віком.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить змінити оскаржуване рішення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції помилково поновлено виплату пенсію з вересня 2018 року, так як виплату пенсії йому припинено з січня 2017 року.
Крім того, апелянт вважає, що він має право на поновлення виплати пенсії з 01 січня 2017 року на визначений ним банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Кам'янобродському районі міста Луганська та з 26 серпня 1990 року отримувала пенсію за віком.
При цьому, з 01 жовтня 2013 року позивача знято з обліку в ГУ ПФУ в Кам'янобродському районі міста Луганська.
Відповідно до розпорядження від 29 жовтня 2014 року № 7476 ОСОБА_1 з 01 серпня 2014 року взято на облік в ГУ ПФУ в Генічеському районі Херсонської області.
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 19 серпня 2015 року № 6507001538 ОСОБА_1 з 09 жовтня 2014 року взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.
При цьому, з 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 знято з обліку у зв'язку з подачею заяви про відмову від довідки.
В свою чергу, 01 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком з 01 січня 2017 року.
За результатами розгляду вказаної заяви та документів ГУ ПФУ в Херсонській області прийнято рішення від 10 вересня 2021 року № 6382/03-16, відповідно до якого позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком.
Відмова обґрунтована тим, що заявником не дотримано встановленого порядку звернення за поновленням пенсії (заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто) та не надано оригінал паспорту громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію (довідку з місця проживання на території України).
В свою чергу, не погоджуючись з правомірністю отриманої відмови позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
В свою чергу, згідно ч. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ч. 4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у поновленні пенсії позивача, що викладено в листі від 17 вересня 2021 року № 2100-03068/45391.
В даному випадку, позивач вважає, що він має право на поновлення виплати пенсії, виплату якої протиправно припинено пенсійним органом, починаючи з 01 січня 2017 року.
При цьому, позивач бажає щоб виплата поновленої пенсії здійснювалась на визначений ним банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів.
В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач має право на поновлення виплати пенсії з вересня 2018 року, так як виплату пенсії йому протиправно припинено у серпні 2018 року.
З іншого боку, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що вимоги позивача про зобов'язання виплатити пенсію на конкретний банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів є передчасними.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо періоду, у якому позивач отримав право на поновлення виплати пенсії, колегією суддів встановлено, що позивачу з січня 2017 року по серпень 2018 року щомісячно нараховувалась пенсія по віку на картковий рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк».
Вказані обставини вбачаються з наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області довідки на виконання ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року.
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для поновлення виплати пенсії позивача з січня 2017 року.
Щодо виплати пенсії позивача на визначений банківський рахунок, колегією суддів встановлено, що заява позивача про поновлення виплати пенсії від 01 липня 2021 року, у спеціально передбачених полях, не містила реквізитів банківського рахунку для перерахування пенсійних виплат.
Крім того, колегія суддів не вбачає ознак того, що пенсійний орган, поновивши виплату пенсії позивачу, не буде перераховувати її на банківський рахунок позивач, а тому задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, а тому такі позовні вимоги є передчасними.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року (справа № 653/845/17).
З аналогічних підстав колегія суддів вважає помилковими доводи про необхідність зобов'язання пенсійного органу нарахувати йому індексацію на невиплачені суми пенсії, так як проведення індексації пенсії позивача є обов'язком пенсійного органу, невиконання якого ще не є предметом спору у даній справі.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року (справа № 815/1226/18).
З іншого боку, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо передчасності вимоги позивача про виплату йому компенсації втрати частини доходів, оскільки згідно з аналізу вищевикладених норм матеріального права, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Тобто, констатуючи наявність у позивача права на отримання невиплачених сум пенсії, починаючи з 01 вересня 2018 року, суд першої інстанції мав визнати наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів, так як позивач вже отримав право на відповідну виплату.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 березня 2023 року (справа № 420/7835/19), від 18 травня 2022 року (справа № 380/7800/20), від 20 травня 2020 року (справа № 815/1226/18).
Щодо вимог позивача про стягнення завданої пенсійним органом моральної шкоди, загальним розміром 100 000,00 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Між тим, у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року (справа № 823/782/16) сформовано правовий висновок про те, що тривале зволікання при розгляді заяви позивача, ненадання по ній чіткої та зрозумілої, обґрунтованої та вичерпаної відповіді, зумовило необхідність неодноразового звернення до судів, виконавчої служби, та призвело до порушення прав та інтересів позивача, а як наслідок завдало моральної шкоди.
Крім того, у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.
Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року (справа № 560/798/16-а).
В даному випадку, позивачу протиправно припинено виплату пенсії з вересня 2018 року, що стало підставою для звернення до суду.
Тому, враховуючи важливість вчасного отримання громадянами України пенсійних виплат, вік позивача та тривалість спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію завданої йому моральної шкоди у межах спірних правовідносин.
При цьому, на переконання колегії суддів, компенсація позивачу завданої моральної шкоди, у сумі 5000,00 грн, є справедливою та співмірною у межах спірних правовідносин.
Між тим, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду, доповнивши його резолютивну частину висновком про зобов'язання нарахувати позивачу компенсацію втрати частини доходів та компенсацію моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року - змінити, доповнивши резолютивну частину рішення суду двома абзацами наступного змісту:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на суми пенсійних виплат, невиплачених ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, загальним розміром 5 000,00 (п'ять тисяч) грн».
В решті рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян