справа№ 380/15323/22
07 липня 2023 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді О.Желік, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Львів), Відділу примусового виконання рішень - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, третя особа Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро України про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Львів), Відділу примусового виконання рішень - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, третя особа Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро України, згідно з якою позивач просить суд:
- поновити термін на оскарження відповіді від 13.10.2022 року №13721/03.1-11/35113, отриману 26.10.2022 року в зв'язку з моєю хворобою та смертю матері;
- визнати бездіяльність посадових осіб Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, Львівської міської ради, керівництва Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Львів);
- зобов'язати уповноважених осіб здійснити перевірку правильності нарахування моєї середньомісячної заробітної плати по всіх судових справах, які розглядалися в Національних судах України по справах №2а-1041/08, N2813/719/16, №813/5929/15 з індексацією, компенсацією, коригуванням, за ранг, категорію держслужбовця, стаж роботи, а також із даної зарплатні податки в пенсійний фонд України за період з 26.05.2005 року по 24.09.2019 року, а також по день винесення судом даного судового рішення;
- винести ухвалу про здійснення аудиторської економічно-фінансової перевірки Незалежний Інститут Судових Експертиз (НІСЕ) за адресою вулиця Маршала Тимошенка, 21, Київ, 02000, тел: 044 581 3077 щодо правильності нарахування заробітної плати з індексацією, компенсацією, коригуванням згідно рішення суду від 06.05.2019р. та зобов'язати відновити трудову книжку позивачки з повним стажем роботи відповідачів;
- стягнути з відповідачів оплату за здійснення аудиторської економічно-фінансової перевірки Незалежний Інститут Судових Експертиз (НІСЕ) за адресою вулиця Маршала Тимошенка, 21, Київ, 02000, тел: 044 581 3077;
- стягнути з відповідачів по справі сумарно за моральну та матеріальну шкоду щодо ненадання належної відповіді на мій інформаційний запит та за тривале невиконання рішень національних судів, рішення ЄСПЛ, підробку документів, зменшення нарахування моєї середньомісячної заробітної плати, приниження моєї честі та гідності що призвело до моєї інвалідності та хвороби в сумі 100 000 (сто тисяч)грн;
- стягнути в дохід держави з відповідачів по справі згідно ст.1, 3,4, п.2 ст. 5,12, ч.2 ст.13, п.6 ч.І ст. 14, 20, 23,24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» за надання неправдивої інформації;
- залучати в якості третьої особи Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро України для здійснення перевірки посадових осіб, слідчих ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, які тривалий час не визнають мене потерпілою та не проводять належного досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62020140000000434 від 23.04.2020 року за заявою ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172, ч.1 ст.175, ч.1 ст.190, ч.1 ст.212-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 ККУ, та керівництва Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, Львівської міської ради, які підробили документи, а саме особову справу, «Дублікат» трудової книжки від 08.02.2011 року, 19.07.2019 року, зменшили середньомісячну заробітну плату позивачки, нарахували її без врахування надбавок за ранг, категорію, стаж роботи, без індексації, компенсації боргу, без сплати податків до пенсійного фонду України за період з 26.04.2005 року по даний час, або по день винесення останнього рішення суду, та перевірити Західне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Львів) щодо виконання рішень по справах №2а-1041/08, №813/719/16, №813/5929/15 та рішень ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.10.2022 року позивач отримала лист-відписку на свій інформаційний запит до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області від 13.10. 2022 року № 13721/03/1-11/35113 щодо її звернення з яким позивач не погоджується, з огляду на наступне. Позивач вказує, що відповідь надана не вчасно та не відповідає вимогам чинного законодавства та на її думку несе ознаки покриття злочину посадовими особами Відділу примусового виконання рішень - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо тривалого невиконання рішень національних судів України, рішень ЄСПЛ від 17.07.2014 року та інших. Окрім того, вказує, що посадові особи Винниківської міської ради в особі мера м. Винники - Квурта Л.В. та керуючої справами - ОСОБА_2 підробили «дублікат» трудової книжки від 19.07.2019 року серії НОМЕР_1 , а також не виконали рішення судді та протиправно зменшили заробітну плату позивача, а саме з 12 150 грн. до 2 364,02 грн. У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.
Ухвалою від 31.10.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці час на усунення недоліків.
Ухвалою від 09.12.2022 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою від 31.10.2022 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 27.12.2022 позовну заяву повернуто позивачці.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 про повернення позовної заяви, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Матеріали справи надійшли до Львівського окружного адміністративного суду 08.03.2023.
Ухвалою судді від 13.03.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 17.03.2023 року адміністративну справу №380/15323/23 передано для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді О.М. Желік.
Ухвалою судді Чаплик І.Д. від 21.03.2023 року в задоволенні заяви про відвід судді О.М.Желік - відмовлено, справу повернуто для продовження розгляду судді О.М. Желік.
Відповідач правом на подання відзиву передбаченим статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про відкриття провадження скеровано на офіційну електронну адресу відповідача, вказану у позовній заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, оскільки суб'єкт владних повноважень не подав відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує це як визнання позову.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
03.10.2022 позивач, ОСОБА_1 , звернулася до керівника Відділу примусового виконання рішень - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з інформаційним запитом, в якому просила надати відповіді на такі запитання:
1. Чи накладався штраф на посадових осіб Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради за підробку документів, а саме трудової книжки НОМЕР_2 від 19.07.2019 року, яка не відповідає вимогам оформлення трудових книжок згідно п.2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58 та за невиконання рішень національних судів від 30.12.2008 року по справі №2a-1041/08, №813/719/16, № 813/5929/15 та Львівського апеляційного суду від 08.12.2015 року?
2. Чи подавали Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) та Відділ примусового виконання рішень - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подання в прокуратура або до уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури щодо підробки документів щодо підробки трудової книжки НОМЕР_2 від 19.07.2019 року, яка не відповідає вимогам оформлення трудових книжок згідно п.2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58 та за невиконання рішень національних судів від 30.12.2008 року по справі №2a-1041/08, №813/719/16, № 813/5929/15 та Львівського апеляційного суду від 08.12.2015 року?
3. Чи відкривалось виконавче провадження по справі №813/5929/15 щодо виплати середньомісячної заробітної плати посадовими особами згідно рішення від 20.04.2021 року, яке ввійшло в законну силу?
4. Чи перерахували Винниківська міська рада, Виконком Винниківської міської ради середньомісячну заробітну плату згідно рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі №813/5929/15 і яку суму?
5. Чи Відділ примусового виконання рішень подав в суд на здійснення судово-економічної експертизи правильності нарахувати заробітної плати за період з 03.12.2010 року по 24.09.2020 року?
6. Чи Відділ примусового виконання рішень накладав штраф на посадових осіб Винниківської міської ради за невиконання рішень №813/719/16, №813/5929/15 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 року та невиконання рішень ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України»?
7. Чи подавав Відділ примусового виконання рішень подання за невиконання ухвали Личаківського районного суду м.Львова про забезпечення позову по справі №2a-1041/08 від 15.07.2005 року до правоохоронних органів, зокрема до Львівської обласної прокуратури або до Національної поліції ГУ НП у Львівській області на посадових осіб Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, Львівської міської ради?
8. Чи подавав Відділ примусового виконання рішень - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області до правоохоронних органів за невиконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №813/5929/15 щодо невиплати середньомісячної заробітної плати?
9. Чи подавав Відділ примусового виконання рішень - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в правоохоронні органи за несплату податків в пенсійний фонд України згідно рішень судів від 30.12.2008 року по справі №2a-1041/08, №813/719/16, № 813/5929/15 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 року?
13.10.2022 року від Західного міжрегіонального управління (м.Львів) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Відділ примусового виконання рішень надійшла відповідь №13721/03/1/-11/35113 в якій зазначено наступне:
«З приводу можливого на думку позивача «підроблення трудової книжки від 19.07.2019 року НОМЕР_1 » на посадових осіб Винниківської міської ради та виконавчого комітету Винниківської міської ради штрафи не накладались та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування не скеровувалось.
Що стосується відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі №813/5929/15 зазначаємо, що виконавчий документ по згаданій справі до відділу примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Львів) не пред??являвся та на виконанні не перебуває.
З приводу здійснення перерахунку середньомісячної заробітної плати п справі №813/719/16 повідомляємо, що в рамках виконавчих проваджень №59769958 та №59769865 боржниками здійснено розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішень з 03.12.2010 по 24.09.2019 у розмірі 250 586,64 грн. (з урахуванням військового збору - 1,5%, ПДФО - 18% та ЄСВ - 8,41% (з урахуванням інвалідності).
З приводу проведення судово-економічної експертизи правильності здійснення розрахунку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення з 03.12.2010 по 24.09.2019 Відділ до суду не звертався.
З приводу накладення штрафів на посадових осіб Винниківської міської ради повідомляємо, що в рамках виконавчих проваджень №59769958 та №59769865 постановами виконавця від 03.12.2019 та 22.01.2020 накладено штрафи на боржників у відповідності до статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження».
Відділ з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування за невиконання ухвали про забезпечення позову від 15.07.2005 року №2а-1041/08 не звертався.
З приводу звернення до правоохоронних органів за невиконання рішення по справі №813/5929/15 та несплату податків у пенсійний фонд згідно рішень №2a-1041/08, №813/719/16, № 813/5929/15 Відділ повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування не скеровував.»
Позивач вважаючи, що відповідь надана їй невчасно та з порушенням вимог чинного законодавства звернулась до суду із означеним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із статтею 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (статті 4 Закону № 2939-VI).
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пунктом першим частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
За приписами частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
При цьому, порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону №2939-VI.
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша статті 19 цього ж Закону).
Відповідно до положень частини п'ятої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Строк розгляду запитів на інформацію врегульований статтею 20 Закону № 2939-VI, згідно з частиною першою якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Приписами частини четвертої статті 20 Закону № 2939-VI визначено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Так, як вже зазначалося вище, позивач 03.10.2021 року надіслала до Відділу примусового виконання рішень - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області запит, в якому просила надати інформаційний.
13.10.2022 року позивач після ретельного опрацювання отримала обґрунтовану відповідь на свій інформаційний запит.
Щодо порушеного строку надання відповіді на інформаційний запит позивача, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що вказані в запиті запитання становлять особливий інтерес та будь-яка інформація про них потребує ретельного опрацювання.
З огляду на викладене, слід зазначити, що позивач, скориставшись своїм законним правом на отримання публічної інформації звернувшись до відповідача, розпорядника запитуваної ним інформації отримав відповідь на такий запит, у строк передбачений статтею 20 Закону №2939-VI.
Згідно з частиною другою статті 23 Закону №2939-VI, запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що на момент судового розгляду спірних правовідносин запит про доступ до публічної інформації, розглянутий, що у свою чергу свідчить про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у наданні відповіді на запит позивача та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Винниківської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, суд вважає такі необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З аналізу вказаної норми слідує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Частиною 2 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Таким чином, обов'язковою умовою правового захисту у суді є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи в сфері публічних правовідносин, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у спеціальних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитися щодо наявності у особи, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд звертає увагу, що з'ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року в адміністративній справі № 826/4406/16 та від 15 серпня 2019 року в адміністративній справі № 1340/4630/18.
Суд зазначає, що позивачем не наведено обставини, які свідчать про реальне порушення її прав з боку Винниківської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Винниківської міської ради.
Решта доводів позивача на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на таке.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року № 18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з урахуванням наведених висновків суду щодо їх безпідставності.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Желік О.М