вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" липня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/429/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні справу
за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби
до відповідача-1: Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області,
до відповідача-2: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про визнання недійсними рішення уповноваженої особи, договору та застосування наслідків недійсності правочину,
за участю представників:
від позивача: Н.Кравчук, виписка з ЄДРЮОФОПГФ, посвідчення АБ № 006148 від 01.12.2020,
від відповідача-1 : О.Гвоздецька, довіреність від 30.12.2022, паспорт НОМЕР_1 від 23.11.2005,
від відповідача-2: не з'явився,
від прокуратури: І. Рункевич, посвідчення № 071713 від 01.03.2023,
У травні 2023 року Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", у якому просить визнати недійсним рішення уповноваженої особи Рокитнівської селищної ради Кибукевич Марії Анатоліївни, оформлене протоколом від 21.12.2022, а також визнати недійсним договір № 79 від 21.12.2022, укладений між Рокитнівською селищною радою та Державним підприємством «Рокитиівське лісове господарство» (Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України») і застосувати наслідки недійсності даного правочину.
Ухвалою суду від 12.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 05.06.2023.
31.05.2023 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, які він просить долучити до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 05.06.2023 підготовче засідання відкладено на 12.06.2023.
Ухвалою суду від 12.06.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні на 10.07.2023.
У підготовче засідання 10.07.2023 з'явилися представники позивача, відповідач-1 та прокуратури, представник відповідача - 2 не з'явився, 10.07.2023 подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд, розглянувши наявні матеріали справи, зазначає таке.
Згідно із позовною заявою, прокурор в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, вказав Західний офіс Державної аудиторської служби, мотивуючи це тим, що Держаудитслужба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель, має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та невиконанні підконтрольною установою вимог про усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави. Зважаючи на викладене, прокурором на адресу Західного офісу Держаудитслужби скеровано лист щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру (у тому числі фінансового контролю) за виявленим фактом порушення, а у разі їх не вжиття - інформувати про причини такого стану. Водночас з листа Західного офісу Держаудитслужби, адресованого Сарненській окружній прокуратурі, вбачається, що контролюючий орган не проводив заходи контролю за фактами, викладеними у зверненні прокурора, та не вбачає підстав для їх проведення, оскільки спірна закупівля проведена без використання електронної системи, що не є процедурою закупівлі у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», а тому не підпадає під критерії проведення моніторингу процедури закупівлі, а відтак викладена інформація буде врахована при формуванні переліку суб'єктів для проведення заходів державного фінансового контролю в частині перевірки закупівлі, замовником якої є Рокитнівська селищна рада. Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує, а тому Сарненська окружна прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси держави в особі Західного офісу Держаудитслужби шляхом звернення до суду із позовною заявою.
31.05.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, згідно з якими, проаналізувавши звернення прокурора орган державного фінансового контролю дійшов висновку про відсутність підстав для проведення моніторингу закупівлі, оскільки остання проведена без використання електронної системи, що не є процедурою закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», а тому не підпадає під критерії проведення моніторингу процедур закупівлі. Також Держаудитслужба зазначає, що підстав для проведення перевірки та ревізії немає, а щодо аудиту та інспектування, то останні проводяться після їх включення до планів заходів фінансового контролю за високоризикованими операціями щодо використання державних ресурсів. Заразом, зважаючи на критерії обґрунтування проведення державного фінансового аудиту або ревізії, достатніх підстав для планування проведення заходів державного фінансового контролю на наступні періоди з урахування ризикоорієнтованого відбору, проведення заходів державного фінансового контролю в Рокитнівській селищній раді не установлено.
12.06.2023 від прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній зазначає, що повідомлення Сарненською окружною прокуратурою про наявність ознак порушення законодавства у сфері публічних закупівель та той факт, що на момент такого повідомлення договір, укладений за результатами цієї закупівлі, був чинний, є достатньою підставою для прийняття рішення про початок моніторингу спірної закупівлі. Якщо Західним офісом Держаудитслужби стверджується, що таким органом не може проводитися моніторинг закупівлі, яка проведена без використання електронної системи закупівель, то є підстави для проведення перевірки відповідно до підп.1 п. 4.постанови КМ України від 01.03.2013 № 631. Однак ні на момент повідомлення окружною прокуратурою органу Держаудитслужби про виявлені порушення під час проведення спірної закупівлі, ні на момент подачі позову, ні на момент розгляду справи проведення державного фінансового аудиту або ревізії діяльності Рокитнівської селищної ради не заплановано та не здійснено. На
підтвердження викладеної позиції прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 924/1237/17, 826/9672/17, 924/1256/17, 906/296/18, 925/682/18, 909/545/18, № 927/1058/21, № 918/1222/21 тощо. З огляду на викладене, Західний
офіс Держаудитслужби, маючи широкий спектр повноважень щодо здійснення державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі, жодних заходів реагування щодо оскаржуваної закупівлі зокрема та фінансово-господарської діяльності Рокитнівської селищної ради в цілому не вжив.
Суд, оцінивши наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Західного офісу Держаудитслужби, установив таке.
Щодо права Держаудитслужби на позов.
У силу вимог ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі" проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі.
Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю (ст. 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").
За п. 1, 3 ч. 1 ст. 8 Закону України " Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.
Приписами п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" унормовано, що органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Отже, за змістом наведеної норми для набуття органами Держаудитслужби права на звернення до суду (в якості позивача) необхідна одночасна наявність таких умов: здійснення державного фінансового контролю підконтрольної установи; не забезпечення такою установою усунення виявлених порушень законодавства.
Відповідно до п. 1 наказу Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23 "Про затвердження положень про офіси Держаудитслужби та їх підрозділи" Західний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях (далі - управління). Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.
Офіс відповідно до покладених на нього завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; моніторингу закупівель; здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підп. 2, 3, 7 п. 4 наказу Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23).
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги передбачене ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" і може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю (аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, від 29.08.2018 у справі № 816/2394/16, від 07.11.2018 у справі № 820/8558/15).
У свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази здійснення Західним офісом Держаудитслужби державного фінансового контролю, виявлення у зв'язку з цим порушень та надання вимог щодо їх усунення учасникам спірних правовідносин.
За таких обставин у Західного офісу Держаудитслужби право на звернення до суду в інтересах держави не виникло.
При цьому суд зазначає, що зміст п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" є чітким, зрозумілим, не передбачає іншого (альтернативного) тлумачення і підлягає застосуванню й у тому випадку, коли позивачем у справі Держаудитслужбу визначає прокурор.
У протилежному випадку Західний офіс Держаудитслужби виконуватиме формальну роль, оскільки відсутність здійснення фінансового контролю у спірних правовідносин до звернення до суду, фактично позбавить останнє можливості приймати активну участь у справі, подавати заяви по суті спору, а розгляд справи зведеться лише до позиції прокурора, що, вочевидь, не відповідає принципам господарського судочинства.
Отже, розгляд справи, за наведених умов, може відбутися і без Західного офісу Держаудитслужби, що жодним чином не вплине на якість судового розгляду справи, навпаки, визначення прокурором Західного офісу Держаудитслужби, який не здійснював жодного фінансового контролю у спірних правовідносинах, має наслідком не з'ясування фактичних обставин справи та доказів, які мають бути зібрані, а суперечку між прокурором та позивачем щодо органу, уповноваженого на захист інтересів держави, що не сприяє такому захисту, ба більше, негативно впливає на репутацію вказаних державних органів.
Щодо предмета заявлених позовних вимог.
Окрім того, прокурор у справі просить суд застосувати наслідки недійсності правочину (не конкретизуючи які саме), заразом із обґрунтувань позовної заяви судом установлено посилання на ст. 216 ЦК України, тобто про стягнення в ході державного бюджету не йдеться.
У свою чергу, у п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне звернутися до позиції Верхового Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №
927/491/19, за якою: «У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Щодо необхідності подання позову в інтересах держави в особі саме Держаудитслужби, на чому наполягає скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду у справах № 924/1237/17, 826/9672/17, 924/1256/17, 906/296/18, 912/895/18, 925/682/18, 909/545/18, 924/1256/17, де позивачем була визначена саме Держаудитслужба, Верховний Суд зазначає наступне. У справі, що розглядається, суди встановили, що прокурор перед поданням позову звернувся 16.04.2019 з листом до Держаудитслужби і отримав відповідь (лист від 22.04.2019 № 26-25-03-17/2916), що у Держаудитслужби відсутні передбачені законом підстави для проведення моніторингу закупівлі природного газу ТОВ "АС", оскільки замовником вже оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю від 02.08.2018 №621(18)Б. У листі також зазначено, що перевірки закупівель Відділу у 2018-2019 роках Держаудитслужбою не проводилися. Оскільки моніторинг закупівлі та перевірка Відділу відповідно до Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 631, Держаудитслужбою не проводилися, то відсутні передбачені законом підстави для звернення Держаудитслужби з позовом до суду. … враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за Договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави), Верховний Суд вважає, що зазначення саме Відділу, а не Держаудитслужби як органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є виправданим.».
Зважаючи, що вимогою прокурора є повернення сторонами оспорюваного правочину одержаного ними на його виконання, а не про стягнення в дохід держави, вказане є додатковим свідченням безпідставності визначення Держаудитслужби позивачем у справі.
Щодо форм фінансового контролю.
Прокурор у своїх додаткових поясненнях зазначає, що Держаудитслужба мала можливість здійснити фінансовий контроль у будь-якій формі, визначеній у ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», тобто, на думку прокурора, вказані різновиди контролю є універсальними, жодної різниці між ними не існує, та можуть бути застосовані до будь-яких порушень законодавства.
У свою чергу, за ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» вказаною нормою державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі" проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).
Зважаючи, що спірні правовідносини виникли із закупівлі, то цілком логічно, що першочергово фінансовий контроль мав здійснюватися у формі моніторингу закупівлі (що також є очевидним, беручи до уваги саму назву вказаного контролю).
Вказане також підтверджується Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема ст. 8. Зі змісту вказаної норми можна дійти висновку (зокрема, із способу отримання даних для аналізу, місця оприлюднення повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі, висновку про результати моніторингу процедури закупівлі тощо), що моніторинг не може бути застосований до спірної закупівлі, оскільки остання проведена без використання електронної системи.
Стосовно такої форми, як перевірка, то за п. 2 постанови КМ України від 01.08.2013 № 631 «Про затвердження Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» перевірка закупівель - перевірка, яка проводиться за наявності підстав, передбачених цим Порядком, щодо замовника за його місцезнаходженням чи за місцем розташування об'єкта його права власності. Заразом підстав, визначених п. 4 вказаного Порядку для проведення перевірки, судом не установлено.
Так само судом не установлено підстав для проведення інспектування, яке здійснюється у формі позапланової ревізії (можливий у формі планової ревізії, однак з урахуванням установлених вимог), які визначаються ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а також постановою КМ України від 20.04.2006 № 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами».
Зокрема, за ч. 4 ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України, а за ч. 6 вказаної статті - Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.
Щодо аудиту, то за п. 3, 6, 7-1, 9 постанови КМ України від 08.08.2001 № 955 «Про затвердження Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю» проведення державного фінансового аудиту та інспектування здійснюється відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, які складаються на плановий період, яким є кожний квартал. Строки підготовки та порядок затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю визначаються Держаудитслужбою. До планів проведення заходів державного фінансового контролю включаються заходи державного фінансового аудиту та інспектування за високоризиковими операціями щодо використання державних ресурсів за підставами, зазначеними у підп. "б", "ґ" п. 7 цього Порядку. Звернення, пропозиції, ініціативи, передбачені у підп. "б" "в", "ґ" п. 7 цього Порядку, що надійшли після затвердження плану заходів державного фінансового контролю, можуть з урахуванням п. 7-1 цього Порядку бути враховані під час складання плану заходів державного фінансового контролю на наступні планові періоди.
Отже, періодами проведення аудиту є квартал, а однією з передумов для його проведення - наявність високоризикових операцій щодо використання державних ресурсів та
підстав, зазначених у підп. "б", "ґ" п. 7 Порядку.
У свою чергу, відбір об'єктів фінансового контролю здійснюється на підставі Концепції ризикорієнтованого відбору об'єктів контролю, схваленої протоколом засідання Методологічної ради Держфінінспекції України від 17.06.2014 № 3.
Як стверджує Західний офіс Держаудитслужби, який є компетентним органом в сфері здійснення державного фінансового контролю, зважаючи на критерії обґрунтування доцільності проведення державного фінансового аудиту або ревізії на наступні періоди з урахуванням ризикорієнтованого відбору, проведення заходів державного фінансового контролю в Рокитнівській селищній раді не установлено.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів відповідне твердження позивача, оскільки саме до повноважень останнього віднесено вирішення вказаного питання і воно не є предметом судового розгляду.
Щодо дотримання прокурором розумного строку (без урахування того, чи є оспорюваний правочин високоризиковою операцією).
Як вказує прокурор у позовній заяві, спірну закупівлю проведено у 2022 році, Сарненською окружною прокуратурою повідомлено позивача про виявлені порушення законодавства під час проведення закупівлі листом від 17.02.2023, відповідь органом Держаудитслужби надано 08.03.2023, що, на думку прокурора, свідчить про об'єктивну достатність часу з метою або самостійного виявлення порушень під час проведення вказаної закупівлі та вжиття заходів фінансового контролю, або реагування на повідомлення окружної
прокуратури шляхом проведення державного фінансового аудиту або ревізії, у тому числі і включення до Плану проведення заходів державного фінансового контролю на II, III квартали.
Судом з урахуванням постанови КМ України від 08.08.2001 № 955 установлено, що Держаудитслужба могла включити аудит відповідача-1 в один з наступних періодів, якими, як зазначалося, є квартал, тобто не раніше, ніж у період з квітня по липень, тоді як прокурор звернувся до суду з відповідним позовом 08.05.2023. При цьому позивачем зазначено, що план проведення заходів фінансового контролю погоджується з Держаудитслужбою України, плани на І, ІІ квартали вже погоджені.
Зважаючи на викладене, на думку суду, прокурором не дотримано розумного строку для надання компетентному органу після отримання повідомлення можливості самостійно звернувся до суду з позовом в інтересах держави.
Суд наголошує, що розумний строк пов'язується із виникненням права на звернення до суду, а не із строком, необхідним для проведення фінансового контролю. Зважаючи на порядок та підстави для здійснення фінансового контролю, то строк в менш ніж три місяці визнається судом незначним.
При цьому суд звертається до позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 917/665/20, 07.04.2021 у справі № 913/124/20, 09.06.2021 у справі № 916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку ст.23 Закону "Про прокуратуру" та зверненням до суду з позовом є незначним), в яких наведені такі висновки: суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт не звернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав; така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені; суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", такий підхід є занадто формалізованим, критерій ";розумності", строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.
Стосовно посилань прокурора на судову практику, то вона не є подібною до спірних правовідносин, а питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи.
За таких обставин, суд, дослідивши питання належності органу, уповноваженого у спірних правовідносинах здійснювати захист інтересів держави, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, дійшов висновку про відсутність підстав для визначення прокурором Західного офісу Держаудитслужби в якості позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частина 4 ст. 53 ГПК України передбачає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За змістом ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч., 2 ст. 19 Конституції України).
У свою чергу, прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до господарського суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (ст. 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
Конституція України та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об'єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження.
Здійснювати захист інтересів держави в господарському суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету.
Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров'я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно ґрунтуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб'єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб'єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.
З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до господарського суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора
про відсутність такого порушення.
За таких обставин прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після
відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для
застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК (залишення позову без розгляду).
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 177 ГПК України унормовано, що завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
У п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання
суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 2-4 ст. 226 ГПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2, 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). У випадках, установлених п. 4 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Керуючись ст. 226, 234, 235 ГПК України, суд
Позов Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання недійсними рішення уповноваженої особи, договору та застосування наслідків недійсності правочину залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строк, встановлені ст. 254-257 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала підписана 10.07.2023.
Суддя О.Андрійчук