Справа № 645/919/21 Номер провадження 33/814/85/23Головуючий у 1-й інстанції Сілантьєва Е.Є. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
07 липня 2023 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем Іваниною А.В., за участі адвоката Андрієнка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Андрієнка С.В. поданої в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2021 року ,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Харкова, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 454,00 грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 09.02.2021р. о 21год.20хв., керуючи автомобілем марки «Mazda-3», державний номер НОМЕР_1 , по проспекту Льва Ландау (міст) ,біля будинку №62В/1(600м.) в м.Харкові, на порушення п.12.1ПДР України, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, в наслідок чого не впорався з керуванням та скоїв наїзд на відбійник. Під час ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 ПДР України.
Крім того, ОСОБА_1 , 09.02.2021 р. о 21 год. 20 хв., керував автомобілем марки «Mazda-3», державний номер НОМЕР_1 , по проспекту Льва Ландау (міст), біля будинку №62В/1 (600 м.), з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук), проте від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» 6820 та у закладі КНП ХОР ОНД відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Вказані справи об'єднані в одне провадження та розглядалися одночасно, відповідно до положень ст. 36 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Андрієнко С.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що співробітники поліції не встановили об'єктивної сторони правопорушення, а протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оскільки описова частина не зазначає кваліфікуючу ознаку, тобто у фабулі не вказано, що ОСОБА_1 відмовився саме від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я.
У протоколі вказано, що він складений о 22 годині 50 хвилин, проте на відеозапису в цей час відбувається спілкування, а не складання протоколу.
Відеозапис не містить жодних виявлених ознак сп'яніння у ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів, передбачений додатком 2 до Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були опитані судом першої інстанції та не надавали самостійно пояснення. Самі пояснення свідків не містять посилання на попередження про кримінальну відповідальність. В поясненнях свідка ОСОБА_2 відсутній опис жодних ознак сп'яніння, які виявленні у водія ОСОБА_1 . Пояснення свідка ОСОБА_3 надруковані на комп'ютері, а не написані власноручно.
Інспектором поліції не роз'яснено ОСОБА_1 права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Крім того, працівники поліції двічі запрошували свідків для проведення огляду, пропонував пройти не медичний огляд, а «освидетельствование».
У водія ОСОБА_1 посвідчення водія не вилучалось та він не був відсторонений від керування транспортним засобом.
Працівниками поліції не спростовано версію ОСОБА_1 про втрату керування ним автомобілем внаслідок створення аварійної обстановки невстановленим автомобілем, у зв'язку з чим ОСОБА_1 кинуло на відбійник.
До початку апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 на адресу Полтавського апеляційного суду надав клопотання про проведення розгляду справи без його участі, одночасно прохав задовольнити подану адвокатом апеляційну скаргу, та у разі відмови у задоволенні скарги прохав закрити провадження у зв'язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП на момент розгляду справи, так як з моменту скоєння правопорушення пройшло 2 роки.
Адвокат Андрієнко С.В. не заперечував щодо проведення апеляційного перегляду справи за відсутності самого ОСОБА_1 , за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити без участі ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, яким судом першої інстанції була надана належна оцінка.
Так, вина ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №134352 від 09 лютого 2021 року та схемою місця ДТП доданою до нього, які складені компетентною особою та відповідають вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, з якої вбачається, що у графі переліку пошкоджень, які отримано транспортним засобом за наслідками ДТП в результаті наїзду на перешкоду, а саме пошкодження відбійника, транспортний засіб «Mazda-3», державний номер НОМЕР_1 отримав пошкодження автомобіля в задній та передній частинах, правої та бокової лівої частини, а також передніх коліс.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»(із змінами), суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Зі змісту статті 124 КУпАП вбачається, що об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП становить діяння - порушення правил дорожнього руху, та наслідок - заподіяна шкоди майну, а саме: транспортним засобам, вантажу, автомобільним дорогам, вулицям, залізничним переїздам, дорожнім спорудам чи іншому майну.
Таким чином, враховуючи схему місця події та характер механічних пошкоджень автомобіля Мазда-3 та частини відбійника, за результатами розгляду всіх фактичних обставин справи в судовому засіданні встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, оскільки останній не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, стан покриття проїзної частини та несприятливі погодні умови, внаслідок чого скоїв зіткнення з відбійником, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Таким чином, згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди був учасником дорожнього руху, а тому він є суб'єктом правопорушення, вимоги Правил дорожнього руху ОСОБА_1 дотримані не були, що і перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Дані висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі сторони захисту спростовані не були.
Посилання адвоката про не спростування версії ОСОБА_1 про те, що його підрізав інший невстановлений автомобіль, апеляційний суд не бере до уваги, виходячи з письмових пояснень останнього, де він про вказані обставини не повідомляв працівникам поліції, лише вказував про неналежний стан дорожнього покриття. Наведені доводи не позбавляли обов'язку ОСОБА_1 , як учасника дорожнього руху, дотримуватись відповідних Правил дорожнього руху.
Крім того, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №134351 від 09 лютого 2021 року, пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 9 лютого 2021 року , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 в їх присутності від проходження запропонованих оглядів на стан сп'яніння на місці та в закладі охорони здоров'я, рапорт поліцейського, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у закладі охорони здоров'я.
Апеляційний судом було досліджено відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, відповідно до якого інспектор поліції пропонував пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці вчинення ДТП, так і в закладі охорони здоров'я, від якого останній в присутності двох свідків відмовився, повідомивши, що він тверезий. Крім того, ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції роз'яснено його права та обов'язки, при цьому йому роз'яснено про обов'язок проходження на вимогу працівника поліції огляду у встановленому законом порядку.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці ДТП та в закладі охорони здоров'я.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву та давали суду підстави для висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та в суді першої інстанції не заперечував, що відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі Інструкція), визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї Інструкції.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо недопустимості протоколу про адміністративне правопорушення через невідповідність викладеним обставинам в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме через відсутність посилання пропозиції пройти саме медичний огляд, відповідно до змісту п.2.5а ПДР, оскільки зміст протоколу узгоджується із вимогами статті 256 КУпАП, в якому чітко вказано місце, час та суть адміністративного правопорушення. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, а отже суб'єктивні твердження апелянта з цього приводу, а саме про не зазначення пропозиції пройти саме медичний огляд, є надуманими, та не впливають на дотриманні працівниками патрульної поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Більше того, як положення КУпАП, зокрема зміст ст.266 цього Кодексу, так і Розділ І Інструкції передбачають у разі виявлення працівниками поліції у водія ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, проходження водіями огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки працівниками поліції, так і огляду в закладах охорони здоров'я.
Згідно п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
3. Ознаками алкогольного сп'яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд.
Поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, або в закладі охорони здоров'я на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає істотних порушень вимог Інструкції чи положень КУпАП з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а також порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання сторони захисту на відсутність у поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 опису ознак сп'яніння, які виявленні у водія ОСОБА_1 не впливають на суть факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, який підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вони надали поліцейським на місці події.
Та обставина, що наявні в адміністративних матеріалах пояснення свідка ОСОБА_3 є надрукованими та складені безпосередньо працівниками патрульної поліції апеляційний суд розцінює критично, оскільки наведене не впливає на правильність змісту таких пояснень. Вказані пояснення були належним чином доведені до відома свідка працівником поліції, в графі «написано вірно, мною прочитано» наявний підпис вказаних свідка.
Апеляційна інстанція також враховує те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України (а.с.2), а тому повинен знати в тому числі й наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на законну вимогу працівників поліції.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку у присутності двох свідків, тому підстав для складання поліцейським акту огляду на стан сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів не було, так як від такого огляду ОСОБА_1 відмовився.
Твердження адвоката про невідповідність часу проведення відеозйомки на боді-камеру складанню самого протоколу про адміністративне правопорушення та пропозиція з боку поліцейського на проходження не медичного огляду, а дослівно «освидетельствования», не є істотними та грубими порушеннями допущеними працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, за змістом самого протоколу ОСОБА_1 , будучи ознайомленим із своїми правами, передбаченими ст.63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, жодних зауважень щодо порядку проведення процедури огляду не висловлював.
Посилання апелянта на відсутність доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачі керування іншій особі, та вилучення посвідчення водія не спростовує висновків суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №134352 від 09 лютого 2021 посвідчення водія в ОСОБА_1 було вилучено та видано останньому тимчасовий дозвіл на право керування.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги доводи ОСОБА_1 щодо запрошення різних свідків при засвідченні факту відмови від проходження запропонованих оглядів, натомість зазначені вище обставини жодним чином не впливає на правильність висновку суду про відмову у виконанні вимог працівника патрульної поліції пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у ході керування транспортним засобом та, як наслідок, порушення визначених норм ПДР, оскільки згідно наявного відеозапису ОСОБА_1 відмовився від проходження запропонованих оглядів в присутності обох пар свідків.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не здійснено допит свідків є безпідставними, оскільки жодних обов'язкових вимог про виклик та допит свідків чи інших осіб по справі у суді положення КУпАП не передбачають. Виклик свідків є правом, а не обов'язком суду, та здійснюється лише на розсуд суду при необхідності встановлення додаткових обставин справи. Окрім того, ОСОБА_1 визнаний винуватим саме в тому, що останній відмовився від проходження запропонованих оглядів на виявлення стану сп'яніння. В свою чергу за змістом пояснень свідків останні підтверджували факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду поліцейськими на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, що додатково підтверджується матеріалами відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції . У зв'язку із цим суд приймає показання наведених свідків у якості належних та допустимих доказів доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апелянта не впливають на правильність висновку суду про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, постанова судді місцевого суду відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.
Не ґрунтуються на законі також і доводи сторони захисту щодо закриття провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності на момент апеляційного розгляду.
Так, ст.38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Суддею місцевого суду було дотримано вказаного строку і постанову було прийнято до закінчення вказаного строку.
Апеляційне оскарження судового рішення та не набрання ним законної сили, не слугує підставою для закриття провадження на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винуватим за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з різних джерел, але узгоджуються між собою, та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись ст.293, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Андрієнка С.В. поданої в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко