Справа № 526/667/22 Номер провадження 33/814/624/23Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
07 липня 2023 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Греся А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Устенка І.О., на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 вересня 2022 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 496 гривень 20 копійок судового збору на користь держави.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07 квітня 2022 року о 09 годині 30 хвилин по автодорозі Т-19-15 у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «BMW 520», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей) та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан названого сп'яніння.
В апеляційній скарзі адвокат Устенко І.О. просить скасувати постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 вересня 2022 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що процедура пропозиції ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є недійсною, а докази в матеріалах справи - неналежними й недопустимими, так як: ОСОБА_1 не відмовлявся від проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, а навпаки просив пройти цей огляд у закладі охорони здоров'я, що і здійснив після складання протоколу в КНП «Середино-Будська міська лікарня», яким надано висновок №24 від 07 квітня 2022 року про те, що в ОСОБА_1 не виявлено ознак алкогольного сп'яніння; після зупинки ОСОБА_1 військовослужбовцями територіальної оборони здійснювався тиск на останнього; свідки по справі є зацікавленими особами, оскільки вони військовослужбовці територіальної оборони, мали з ОСОБА_1 неприязні відносини внаслідок конфлікту й не допитувались у судовому засіданні; долучений поліцією відеозапис є неповним і через це штучноствореним.
ОСОБА_1 і його представник належним чином повідомлялись про місце, дату й час судового засідання апеляційної інстанції та до суду не з'явились. Водночас адвокат заявив клопотання щодо здійснення апеляційного розгляду за його та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутності.
Суд апеляційної інстанції заслухав думку ОСОБА_1 і його представника на підтримку апеляційної скарги в попередньому судовому засіданні, допитав поліцейського, перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що вона підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП,орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови, як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за обставин, установлених в оскаржуваній постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №236238 07 квітня 2022 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 по автодорозі Т-19-15 у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «BMW 520», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей) та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан названого сп'яніння. Зміст протоколу засвідчено підписами 2 свідків: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , без будь-яких доповнень і зауважень (а.с.1).
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем «BMW 520», н.з. НОМЕР_1 , за наведених вище місця, дати, часу в апеляційній скарзі й у судах першої та апеляційної інстанцій не оспорювався.
Разом з цим, викладені в протоколі обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 07 квітня 2022 року приблизно о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 по автодорозі Т-19-15 керував транспортним засобом «BMW 520», н.з. НОМЕР_1 . Після зупинки поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, однак останній на вимоги поліції в присутності свідків неодноразово (4 рази) відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку: на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, і в медичному закладі. Поліцейським роз'яснено ОСОБА_1 наслідки такої відмови, а саме, що за його вказані вище дії, а не тільки за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП та щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Після даного роз'яснення ОСОБА_1 не змінив свою позицію, повторно на вимогу поліції відмовившись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціального технічного засобу й у закладі охорони здоров'я, та відповідно заперечував щодо проходження такого огляду включно до процесу оформлення поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення. Будь-яких тиску чи дій, що би ставили під сумнів волевиявлення ОСОБА_1 , військовослужбовцями та поліцейськими не вчинялось. Навпаки, останній добровільно та без жодного примусу/умовлянь багаторазово відмовився від проходження огляду, чітко розуміючи як водій наслідки цього, що сам підтвердив поліції на місці події.
Тобто, в ході фіксування правопорушення поліцейськими дотримано в повному обсязі належну правову процедуру та забезпечено необхідні процесуальні гарантії, зокрема, у вигляді: здійснення фіксації засобами об'єктивного контролю (відеофіксації); залучення двох свідків; ретельного роз'яснення ОСОБА_1 суті вчиненого ним адміністративного правопорушення та його наслідків (а.с.5).
Поліцейський ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції також підтвердив те, що ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW 520», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження згідно з установленим порядком огляду на стан алкогольного сп'яніння за викладених вище обставин. Тобто, показання поліцейського ОСОБА_4 в повному обсязі відповідають змісту відеофіксації й підтверджуються нею.
Отже, викладені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і об'єктивних підстав не довіряти їм немає. Обставин, які би свідчили про їх недопустимість, недостовірність чи неналежність, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
При цьому, той факт, що за змістом відеофіксації ОСОБА_1 порушував перед поліцейським питання з приводу проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі вже після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, на що посилається апелянт, не впливає на законність і обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин розглядуваного провадження.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
За ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Таким чином, зазначене вище адміністративне правопорушення є закінченим з моменту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку (поліцейським з використанням спеціального технічного засобу та в закладі охорони здоров'я).
Далі за змістом п.6 розділу Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, в разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення.
У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року також передбачено, що, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Таким чином, з моменту неодноразової відмови водія ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння ним було вчинено закінчене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, після чого поліцейський з дотриманням нормативних положень обґрунтовано зафіксував фактичні обставини цього правопорушення в протоколі. Тому, ставлення ОСОБА_1 перед поліцією питання з приводу проходження огляду в закладі охорони здоров'я вже після закінчення вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, більше того, після його фіксації у відповідному процесуальному документі суб'єктом владних повноважень, не спростовує наявність у діях ОСОБА_1 події та складу вказаного вище адміністративного правопорушення.
З аналогічних мотивів безпідставним є і посилання адвоката на висновок з протоколом медичного огляду №24 КНП «Середино-Будська міська лікарня», якими встановлено факт вживання ОСОБА_1 алкоголю та, між тим, відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння, оскільки згадані документи надані за результатами проведеного огляду ОСОБА_1 07 квітня 2022 року об 11 годині 15 хвилин, тобто, після його відмови від проходження згідно з установленим порядком огляду на стан алкогольного сп'яніння та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення (приблизно через півтори години) (а.с.16, 19, 27). Про неспроможність доводів у цій частині свідчить також те, що ОСОБА_1 місцевим судом визнано винуватим і притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а внаслідок відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є іншою окремою формою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Отже, висновок і протокол медичного огляду не містять інформацію щодо предмету доказування у даній справі, через це є неналежними доказами.
Доводи ж апелянта, які зводяться до неповноти відеозапису, позбавлені підстав, оскільки наявний у матеріалах справи технічний носій інформації з відеозаписами, повністю підтверджує факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за передбаченою ч.ч.1,2 ст.266 КУпАП процедурою.
Так само необґрунтованими апеляційний суд уважає твердження представника про те, що військовослужбовці територіальної оборони (свідки) є зацікавленими особами.
Так, цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно й правильно засвідчити події та факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Військовослужбовці територіальної оборони безпосередньо сприймали обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, вони не є суб'єктом, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху в частині адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, і не мають юридичної зацікавленості у вирішенні справи. Обставини, які би ставили під сумнів об'єктивність і неупередженість свідків у провадженні, відсутні.
Тому, залучення поліцейськими свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у ході фіксації обставин правопорушення вимогам закону не суперечить.
Між тим, апеляційний суд, як наслідок, погоджується з доводами апелянта про помилкове врахування судом першої інстанції письмових пояснень свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які не допитувались місцевим судом, як доказів винуватості ОСОБА_1 , оскільки, виходячи із засади безпосередності дослідження доказів, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, безпосередньо сприйнятими ним під час судового засідання й не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими поліції або посилатися на них (а.с.2). Наведене вище залишилось поза увагою першої судової інстанції, через це оскаржувану постанову слід змінити, виключивши з неї посилання на письмові пояснення зазначених вище свідків як на докази винуватості ОСОБА_1 .
Однак, таке виключення з доказової бази не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, так як його винуватість підтверджується сукупністю інших викладених вище доказів по справі поза розумним сумнівом.
За таких обставин, доводи та підстави, з яких ставиться питання про закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм з водійським посвідченням серії НОМЕР_2 від 19 лютого 2013 року, що підтверджується довідкою СРПП ВП №1 Шосткинського РУП ГУНП у Сумській області (а.с.1, 4).
Тому, суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП обгрунтовано наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Отже, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Устенка І.О., задовольнити частково.
Постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 вересня 2022 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції посилання на письмові пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як на докази винуватості ОСОБА_1 .
В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун