Справа № 526/2503/21 Номер провадження 33/814/11/23Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л. І. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
07 липня 2023 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Греся А.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Рохманова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2022 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 496 гривень 20 копійок судового збору на користь держави.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 жовтня 2021 року о 19 годині 42 хвилини по вул. Перемоги в с. Березова Лука Миргородського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «ВАЗ 21090», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови й координації рухів) та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2022 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: в матеріалах справи відсутні докази вчинення ним ( ОСОБА_1 ) зазначеного вище адміністративного правопорушення, в тому числі керування транспортним засобом і перебування в стані алкогольного сп'яніння; поліцейські не повідомили ОСОБА_1 про причину його зупинки, здійснивши її без підстав, і через це він відмовився від неправомірної вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події, в той час як поліцейським не долучено відомостей про те, що йому було запропоновано пройти цей огляд у медичному закладі; направлення на медичний огляд ОСОБА_1 до Гадяцької ЦРЛ і протокол про адміністративне правопорушення різняться за часом їх складання; поліцією не було залучено свідків, не відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та не передано керування іншій уповноваженій особі; п.2.5 ПДР України передбачає відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника міліції, в той час як протокол складено поліцейським; викладена в протоколі фабула правопорушення є помилковою та незрозумілою, що позбавляє ОСОБА_1 права на захист. Водночас апелянт посилається на те, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань адвоката щодо: повернення матеріалів до органу поліції для доопрацювання, оскільки в протоколі наявне виправлення букви при зазначенні прізвища ОСОБА_1 як власника автомобіля; виклику й допиту поліцейського для з'ясування фактичних обставин провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав думку ОСОБА_1 і його представника на підтримку апеляційної скарги, перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови, як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за обставин, установлених в оскаржуваній постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР №159873 17 жовтня 2021 року о 19 годині 42 хвилини ОСОБА_1 по вул. Перемоги в с. Березова Лука Миргородського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «ВАЗ 21070», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови й координації рухів) та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (за допомогою спеціального технічного засобу й медичного огляду) (а.с.1).
У судах першої та апеляційної інстанцій сам ОСОБА_1 підтвердив факт виконання ним функцій водія при керуванні автомобілем «ВАЗ 21070» за викладених вище обставин.
Між тим, апелянт у засіданні місцевого суду посилався на те, що поліцією не було запропоновано йому проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а від огляду в медичному закладі він відмовився. В апеляційній скарзі та засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 уже висунув версію про те, що поліцейський висловлював вимогу з приводу проходження апелянтом названого огляду на місці події, однак не запропонував йому пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Однак, такі взаємовиключні та суперечливі між собою показання й доводи ОСОБА_1 , які полягають у тому, що йому не було висунуто в установленому законом порядку вимогу щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до моменту складання протоколу, є надуманими та безпідставними.
Так, наведені в протоколі обставини об'єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 17 жовтня 2021 року приблизно о 19 годині 42 хвилини ОСОБА_1 по вул. Перемоги в с. Березова Лука Миргородського р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «ВАЗ 21070», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись попереду патрульного автомобіля, та був зупинений поліцією, після чого, знаходячись на водійському місці в транспортному засобі із увімкнутим двигуном, надав поліцейському посвідчення водія. Апелянт також погоджувався з правильністю ідентифікації його, як водія автомобіля, підтвердив те, що вживав алкоголь і відповідно наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння (02:59-03:11 хвилини відеозапису №2). Разом з тим, ОСОБА_1 на неодноразові вимоги поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі, вже після чого поліцейськими було обґрунтовано зафіксовано в протоколі фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (03:11-03:20, 03:25-03:38, 04:23-04:25, 04:28-05:06 хвилини відеозапису №2) (а.с.5).
За змістом акту огляду та направлення на огляд від 17 жовтня 2021 року також засвідчено в ОСОБА_1 наявність ознак алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, порушень мови й координації рухів, та відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням алкотестера «Драгер» і в закладі охорони здоров'я - Гадяцькій ЦРЛ, що підтверджено підписом апелянта без будь-яких доповнень і зауважень (а.с.2-3).
Отже, зазначені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об'єктивних підстав не довіряти їм немає, що спростовує твердження й доводи апелянта про закриття провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Водночас відсутність у матеріалах справи відомостей щодо відсторонення апелянта від керуванням транспортним засобом сама по собі не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки не спростовує факт керування ОСОБА_1 автомобілем і його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто, наявність у діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання ж апелянта, які зводяться до безпідставності його зупинки, та, як наслідок, неправомірності вимоги щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, позбавлені підстав.
У силу п.9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед: початком руху і зупинкою; перестроюванням, поворотом або розворотом.
Пунктом 2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
За даними відеофіксації ОСОБА_1 був зупинений поліцією, зокрема, на підставі того, що він, керуючи автомобілем та здійснюючи маневр, не подав сигнал світлового покажчика повороту (у зв'язку з порушенням п.9.2 ПДР України), про що поліцейський повідомив апелянту, який не заперечував порушення ним цих вимог ПДР України, й, більше того, не оспорював факт законності зупинки його транспортного засобу (00:50-00:59 хвилини відеозапису №2).
З аналізу сукупності викладених вище доказів убачається, що поліцейським було встановлено наявність достатніх підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння з ознаками такого стану й сам апелянт на місці події підтвердив те, що він вживав алкоголь. За таких обставин, аргументи апеляційної скарги, які полягають у неправомірності висування поліцією вимоги щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , є неспроможними.
При цьому, та обставина, що направлення апелянта на медичний огляд і протокол різняться за часом їх складання не є порушенням, оскільки навпаки оформлення поліцейським названого направлення (о 19 годині 50 хвилин), що пов'язано зі збиранням доказів, хронологічно передує процесу складання протоколу про адміністративне правопорушення (о 19 годині 55 хвилин), який здійснюється вже після встановлення на підставі відповідних даних факту відмови водія транспортного засобу від проведення згідно з установленим порядком огляду на стан алкогольного сп'яніння, що й має місце в розглядуваному провадженні.
Аргументи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння необґрунтовані, оскільки його місцевим судом визнано винуватим і притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у такому стані, а за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є іншою окремою формою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також неспроможними є доводи ОСОБА_1 щодо незалучення поліцією свідків, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, оскільки з тлумачення положень ч.2 ст.266 КУпАП випливає, що залучення двох свідків при фіксуванні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необхідним лише при неможливості застосування технічних засобів відеозапису. У даному ж випадку поліцією забезпечено в повному обсязі відеофіксування факту керування апелянтом автомобілем і його відмови як водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а, отже, залучення двох свідків для фіксування даного правопорушення не передбачалось й винуватість у його вчиненні ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доведено доказами в матеріалах справи, в тому числі, змістом відеозаписів, які є засобами об'єктивного контролю та не викликають сумнівів у суду.
Посилання представника в суді апеляційної інстанції на нероз'яснення поліцією Кірєєву О.М. права мати адвоката є надуманими й безпідставними, оскільки відповідно до відеофіксації (03:20-04:22 відеозапису №1) поліцейський детально роз'яснив апелянту його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, зокрема, право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у повному обсязі викладено фактичні обставини вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Наведена уповноваженою особою фабула містить усі істотні ознаки правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , відповідає приписам ч.1 ст.130 КУпАП, п.2.5 ПДР України, є зрозумілою, достатньо конкретизованою та не передбачає варіативності свого тлумачення, а тому доводи апелянта в цій частині про порушення його права на захист позбавлені підстав.
Усупереч твердженням адвоката в засіданні апеляційної інстанції, в протоколі наявне посилання на долучені до нього дані відеофіксації, записані на технічному носієві інформації, в той час вимогами ст.256 КУпАП (зміст протоколу про адміністративне правопорушення) не передбачено зазначення в цьому процесуальному документі характеристик приладу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація. Наявні в матеріалах справи відеозаписи з бодікамер і реєстратора службового автомобіля є належними додатками до протоколу. Окрім того, названа представником підстава не має будь-якого впливу на зміст зафіксованих за допомогою засобів об'єктивного контролю обставин.
Що стосується посилань апелянта на складання протоколу з порушенням п.2.5 ПДР України крізь призму органу, посадова особа якого висуває вимогу щодо проходження відповідного огляду, то суд апеляційної інстанції вважає їх надуманими, так як приписами п.2.5 ПДР України унормовано, що водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського, а не працівника міліції, про що йдеться в апеляційній скарзі.
Разом з цим, не маючи на меті применшити важливість оформлення уповноваженою особою матеріалів справи про адміністративне правопорушення у точній відповідності із вимогами, встановленими нормативно-правовими актами, апеляційний суд убачає певне порушення у виправленні в графі «належність транспортного засобу» однієї з букв у прізвищі власника автомобіля, однак це порушення пов'язане з допущеною технічною опискою, та не є таким, що ставить під сумнів установлені в протоколі обставини, в тому числі й фактичні обставини правопорушення, зміст яких підтверджується відеозаписами.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що для вирішення питання, чи може певне порушення/помилка стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення/помилки, але й встановити їх вплив на процес і характер отримання доказів. Між тим, достатніх та мотивованих підстав для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним, недопустимим чи недостовірним доказом у апеляційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
Так само необґрунтованими є посилання апелянта на те, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит поліцейського.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що наявний у матеріалах справи відеозапис містить необхідні відомості для повного й усебічного з'ясування обставин справи, перевірки узгодженості відповідних йому письмових доказів. Зокрема, ним зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оформлення відповідних матеріалів поліцією. Таким чином, і апелянтом та його представником не обґрунтовано, що поліцейські могли повідомити суду невідомі або ж інші відомості, які мали б значення для встановлення суттєвих обставин учиненого ОСОБА_1 правопорушення й були відсутніми в матеріалах провадження.
З огляду на все зазначене вище, судом першої інстанції було обґрунтовано прийнято рішення про відмову в задоволенні вказаного вище клопотання й перехід до наступної стадії судового розгляду - судових дебатів, яке не потягло за собою неповноту судового розгляду і не завадило встановленню істини в цьому провадженні. Місцевий суд створив усі необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і реалізації наданих їм прав.
Таким чином, доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Як видно з матеріалів справи, апелянт є водієм з водійським посвідченням серії НОМЕР_2 від 01 квітня 2016 року, що підтверджується копією названого посвідчення (а.с.4).
Тому, суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що місцевий суд у мотивувальній частині постанови, а саме при викладі формулювання доведених обставин вчиненого адміністративного правопорушення, допустив технічну помилку в зазначенні четвертої цифри моделі автомобіля, яким керував ОСОБА_1 («ВАЗ 21090», замість «ВАЗ 21070»), що не впливає на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та є виключно опискою, яка підлягає виправленню судом першої інстанції за власною ініціативою або за заявою учасника провадження чи іншої заінтересованої особи.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун