Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2873/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст.121 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
законного представника
потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12022060410000426 за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 06.02.2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гай, Житомирського району, Житомирської області, українець, громадянина України, який має неповну середню освіту, одруженого, на утриманні маючого трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75.76 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, покласти обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання, роботи, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, а саме - направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми, в решті вирок залишити без змін. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано обмежувальні заходи до ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчинені тяжкого кримінального правопорушення та вчинив домашнє насильство стосовно свого неповнолітнього сина, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 06.02.2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме буде періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання, роботи, буде виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту залишено до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, 02.09.2022 року близько 20 год. 15 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем свого проживання, у будинку АДРЕСА_1 , де, під час спілкування із власним сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , між ними виник словесний конфлікт.
У зазначений час, місці та за вказаних обставин, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_9 , у обвинуваченого ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне, протиправне, спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому потерпілому ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , тримаючи у лівій руці шпичку (знаряддя, призначене для забиття шляхом коління свиней), наблизившись до потерпілого, наніс останньому один удар в область лівої частини спини.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 , неповнолітньому потерпілому ОСОБА_9 завдано тілесні ушкодження у вигляді колотого проникаючого поранення лівої половини грудної клітки із наявною колотою раною по задній поверхні грудної клітки на рівні 9-го ребра по лопатковій лінії із розривом напруженого лівобічного пневмогемотораксу (наявність повітря та крові в плевральній порожнині), що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого, захисника, неповнолітнього потерпілого та його законного представника в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження в межах, передбачених ч.1 ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційній скарзі не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України кваліфіковані правильно.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Пом'якшуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_7 обставиною, відповідно до ст.66 КК України, суд визнав щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо, на наркологічному обліку та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.
Таким чином, суд першої інстанції призначив покарання, яке не оспорюється прокурором в апеляційній скарзі.
Разом з цим, відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого може бути покладений обов'язок направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
Відповідно до ч.3 ст.91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого відносно свого неповнолітнього сина, під час перебування в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо застосування обмежувальних заходів до обвинуваченого, а саме - направлення останнього для проходження програми для кривдників або пробаційної програми на підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України.
Крім того, колегія суддів враховує, що фактично судом першої інстанції було застосовано до обвинуваченого вказаний обмежувальний захід, але без посилання на норми матеріального права та не у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, а тому вважає за необхідне змінити вирок суду у вказаній частині, задовольнивши частково апеляційну скаргу прокурора.
Крім того, з урахуванням обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також того, що прокурором в апеляційній скарзі не зазначено строк, на який необхідно застосувати обмежувальний захід відповідно до ч.3 ст.91-1 КК України, колегія суддів вважає необхідним та достатнім визначити обмежувальний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у виді направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми на строк 1 місяць.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до п.4 ч.1 ст.408 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 06.02.2023 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Застосувати відповідно до ст. 91-1 КК України обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, до ОСОБА_7 , поклавши на нього обов'язок відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України: направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми на строк один місяць.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців.
Судді: