Справа № 303/3939/23
Закарпатський апеляційний суд
04.07.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/265/23, за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2023 року, задоволено частково погоджене прокурором клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 (далі - слідчий) у кримінальному провадженні №12023071040000506, внесеному 26 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Берлін, Німеччина, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, в порядку статті 89 КК України не судимого.
Цією ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю строком на два місяці, до 03 липня 2023 року включно, та покладенням на нього таких обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не залишати місце фактичного проживання, по АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, суду в залежності від стадії кримінального провадження.
З матеріалів клопотання убачається, що 04 травня 2023 року, до слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області звернувся слідчий із погодженим з прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно підозрюваного ОСОБА_7 . Відповідно до клопотання, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, - у незаконному поводженні із бойовими припасами, придбанні, зберіганні з метою збуту бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, за яке судом може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. У клопотанні слідчий вказує на наявність доказів, які слугували підставою для висунення підозри, на існування передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілого з метою надання ними неправдивих показів чи відмови від них; існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення. З огляду на наведене, вважає, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного. Просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за яке у разі доведення його вини, може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. При розгляді клопотання слідчий суддя взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також те, що доводи сторони обвинувачення про те, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може : вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, та перешкоджатиме встановленню істини у справі, є тільки припущенням. Також слідчим суддею взято до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненому, раніше притягався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, проте в порядку статті 89 КК України є раніше не судимим. Наданими доказами також встановлено, що за місцем проживання підозрюваний характеризується посередньо, має постійне місце проживання, що підтверджує факт міцних соціальних зв'язків. Таким чином, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, на переконання слідчого судді, буде достатнім для запобігання наявним ризикам і забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Апелянт зазначає, що слідчий суддя не врахував доводи сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні, наявність яких не дає підстав органу досудового розслідування звертатись до суду із клопотанням про застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки вони не забезпечать виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків. Звертає увагу на те, що слідчим суддею не враховано, що підозрюваний ОСОБА_7 може з метою незаконного впливу для зміни показань відшукати особу, якій збував бойові набої та гранату, а тому домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, наведеним у клопотанні. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням максимального розміру застави.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядаються за відсутності сторін обвинувачення та захисту, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вищевказаних осіб апеляційний суд бере до уваги, що: сторони обвинувачення та захисту належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від сторони захисту не надходило, а прокурор подав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в тому випадку, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування і відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні СВ Мукачівського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження, внесене 26.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071040000506, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснюється прокурорами Мукачівської окружної прокуратури.
Із журналу судового засідання убачається, що у розгляді клопотання брали участь підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник, адвокат ОСОБА_8 , що не свідчить про порушення права підозрюваного ОСОБА_7 на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Указаний висновок підтверджується приєднаними до клопотання доказами, а саме протоколами огляду, затримання, допитів підозрюваного та свідка, висновком експерта, на підставі яких 04.05.2023 винесено повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_7 підозри, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України кримінального правопорушення. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Разом із тим, на переконання апеляційного суду, обґрунтованим є і висновок слідчого судді про те, що додані до клопотання матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Погоджуючись із указаним висновком, колегія суддів вважає обґрунтованим і висновок слідчого судді про те, що доводи сторони обвинувачення про те, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, буде вчиняти інші кримінальні правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні, ґрунтуються на припущеннях. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не додано будь-яких доказів, які б із достовірністю свідчили про наявність передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, у зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги прокурора про наявність таких ризиків.
Разом із тим, апеляційний суд погоджується і з висновками слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти будь-яким із передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про те, що інший, більш м'який, запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя дав належну оцінку даним про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який відповідно до ст. 89 КК України є раніше не судимим, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, що підтверджує факт міцних соціальних зв'язків.
Тому, доводи слідчого та прокурора про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду слідчим суддею клопотання, так і апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний суд також вважає, що клопотання слідчого та доводи апеляційної скарги прокурора не містять переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати досудовому розслідуванню у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання будь-яким із передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Разом із тим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_7 з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконував покладені на нього процесуальні обов'язки.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобігання передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, дійшов до належних висновків про часткове задоволення клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.
Із урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може відшукати особу, якій збував бойові набої та гранату, а тому домашній арешт не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, наведеним у клопотанні, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту застосуванням електронних засобів контролю.
На інші доводи в обґрунтування незаконності судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і таких даних у ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Разом із тим, слідчим суддею встановлено строк дії запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного такі процесуальні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора, слідчого або суду, - до 03 липня 2023 року включно.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі в апеляційній скарзі не вказується; що строк дії оскаржуваної ухвали сплив.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2023 року, якою задоволено частково погоджене прокурором клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 , та обрано відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю строком на два місяці, до 03 липня 2023 року включно, покладенням обов'язків прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не залишати місце фактичного проживання, по АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, суду в залежності від стадії кримінального провадження, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: