ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.06.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/321/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.,
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021
ел. пошта : forletter@utg.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс"
вул. Височана, 47, м. Івано-Франківськ, 76018
ел. пошта: itc_rembudservise@ukr.net
про стягнення заборгованості в сумі 551 779 грн 20 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Онищук Мар'яна Борисівна;
від відповідача: Семків Микола Несторович
ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором про закупівлю робіт №2011000051 від 01.06.2021 в розмірі 551 779 грн 20 коп., з яких: 251 899 грн 20 коп. - пеня та 299 880 грн штраф.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2023, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
14.04.2023 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.04.2023 (вх.№5786/23).
05.05.2023 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до відзиву б/н від 05.05.2023 (вх.№6920/23).
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2023, суд призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.06.2023.
В судовому засіданні 07.06.2023 суд оголошував перерву до 22.06.2023.
Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, підрядник (відповідач) виконав своє зобов'язання з порушенням строку встановленого умовами договору. У зв'язку з чим позивач, на підставі п. 8.3 договору, просить стягнути з відповідача пеню та штраф за період прострочення виконання зобов'язань з 01.07.2022 по 23.09.2022. Щодо посилання відповідача на форс - мажорні обставини, як на підставу відмови у позові представниця позивача заперечила, посилаючись на те, що відповідачем у відповідності до умов договору не було повідомлено про такі обставини; проти зменшення штрафних санкцій також заперечила, мотивуючи тим, що зменшення пені та штрафу може розцінюватися як спосіб уникнення відповідачем відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Позиція відповідача. В спростування позовних вимог представник відповідача зазначив, що затримка виконання робіт відбулась не з вини підрядника (відповідача), а з форс-мажорних обставин - несправності роботи насосного обладнання, яке знаходилось з 26.05.2022 по 29.08.2022 на гарантійному ремонті у ТОВ "Слобожанський Електромеханічний завод", яке не могло усунути несправності роботи насосів через постійні обстріли м. Харкова. У зв'язку з прихованим дефектом та гарантійним випадком поставленого товару виробником (ТОВ "Слобожанський Електромеханічний завод"), відповідно до ст.614 ЦК України є підстави для звільнення відповідача від відповідальності. Про дані обставини відповідач повідомив позивача у відповіді на претензію. Також представник відповідача вказав, що нарахування позивачем штрафу у розмірі 10 відсотків суперечить ч.2 ст.231 ЦК України. Крім того, розрахунок штрафу та пені повинен здійснюватися не від договірної ціни, а від вартості фактично виконаних робіт. Також, на думку відповідача, позивачем не правильно визначено період нарахувань штрафних санкцій, оскільки відповідач електронною поштою повідомив позивача про закінчення робіт 07.09.2022, тому нарахування повинно здійснюватися до повідомлення позивача про закінчення робіт. Просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог - зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, оскільки позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням договору; розмір пені та штрафу складає 1/5 частину вартості виконаних робіт, а стягнення такої суми з відповідача призведе до отримання позивачем будівельних робіт за ціною нижче собівартості; сума зазначена позивачем є більшою за суму заробітної плати, виплаченої відповідачем власним працівникам за строк 12 місяців.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.06.2021 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" (підрядник, відповідач) укладено договір №2106000001 про закупівлю робіт (а.с. 6-38).
Відповідно до п. 1.1 договору, підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконати роботи відповідно до умов цього договору про закупівлю робіт з "Водопровідні та санітарно-технічні роботи (поточний ремонт пожежного та господарсько-побутового водопроводу дожимної компресорної станції Угерсько Стрийського ВУПЗПГ)", код згідно ЄЗС ДК 021:2015 - 45330000-9 (далі - роботи), в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними вимогами та якісними характеристиками (завдання) (додаток №1), договірною ціною (додаток №2), кошторисною документацією (додаток №3) та графіком викопаних робіт (додаток №4), які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).
Згідно з п. 1.3 договору, обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість виконуваних робіт за цим договором згідно із договірною ціною становить 2 998 800 грн, в тому числі ПДВ 20% 499 800 грн.
Відповідно до п. 3.2.2 договору, остаточний розрахунок (10 (десять) відсотків вартості прийнятих робіт проводиться замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписаних сторонами останнього акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.
Ціна договору не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством. Ціна договору може бути знижена за згодою сторін без зміни передбачених договором обсягу робіт та інших умов виконання договору (п. 3.3).
Згідно з п. 3.5 договору, договірна ціна складається згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".
Пунктом 3.6 договору передбачено, що підрядник не має права вимагати уточнення договірної ціни у зв'язку із зростанням цін на ресурси, що використовуються для виконання робіт.
Відповідно до п. 4.1 договору, підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 280 календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт.
Роботи та матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів у галузі будівництва, технічним вимогам та якісним характеристикам, кошторисній документації та договору. Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, що не відповідають установленим вимогам, замовником не приймаються та не оплачуються (п. 4.5.3).
Підпунктом 4.9.1 пункту 4.9 договору передбачено, що після одержання повідомлення від підрядника про готовність до здачі виконаних робіт, замовник зобов'язаний розпочати їх приймання протягом 5-ти (п'яти) робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). При прийманні виконаних робіт замовник може витребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством. Замовник протягом 5-ти (п'яти) робочих днів після підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів підряднику. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам цього договору, державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, замовних надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоробок та дефектів, які підлягають усуненню.
Згідно з п. 4.11 договору, роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.
Відповідно до п.п. 5.1 п. 5.1.2 договору, замовник зобов'язаний не пізніше 10 (десяти) робочих днів після одержання повідомлення від підрядника про готовність до здачі виконаних робіт здійснити приймання таких робіт, та в разі відсутності зауважень, підписати відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). В разі наявності обґрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт, письмово повідомити підрядника протягом того ж строку, про відмову від підписання такого акту до моменту усунення ним зауважень.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофи або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов даного договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені цим договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам.
Сторони протягом 20 (двадцяти) календарних дів повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. В іншому випадку сторони не мають права посилатися на обставини непереборної сили як на причину невиконання обов'язків за цим договором. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України (п. 6.2).
Згідно з п. 8.3, 8.4 договору, у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10% ціни цього договору. Виплата штрафних санкцій, передбачених цим Договором, не звільняє підрядника від обов'язку по відшкодуванню будь-яких збитків завданих підрядником замовнику.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє в частині виконання робіт до 31.12.2021, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Відповідно до п. 10.8 договору, усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.
Додатками до договору є: технічні вимогами та якісні характеристики (завдання) (додаток №1), договірна ціна (додаток №2), кошторисна документація (додаток №3) та графік викопаних робіт (додаток №4).
У додатку №2 "Договірна ціна" сторони визначили, що вид договірної ціни - тверда; всього договірна ціна становить 2 998 000 грн (а.с. 16).
Додатком №3 до договору є "Кошторисна документація" (а.с. 17-37).
Додатковою угодою №1 від 28.12.2021 до договору про закупівлю робіт №2106000001 від 01.06.2021, сторони внесли зміни до п. 10.1 договору та виклали його в наступній редакції: "Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє в частині виконання робіт по 10.03.2022, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання" (а.с. 39).
Листом №1004вих-21-170 від 03.06.2021, АТ "Укртрансгаз" надало дозвіл ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" на початок виконання підрядних робіт по об'єкту "Водопровідні та санітарно-технічні роботи (Поточний ремонт пожежного та господарсько-побутового водопроводу дожимної компресорної станції Угерсько Стрийського ВУПЗГ)" (а.с. 40).
Листом №26/Т від 03.03.2022 ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" повідомило АТ "Укртрансгаз" про призупинення робіт по виконанню договору №2106000001 від 01.06.2021 на вищевказаному об'єкті з 24.02.2022 у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану (а.с. 54).
Відповідно до листа АТ "Укртрансгаз" №1001Вих-ВС-22-263 від 08.03.2022 позивач надав відповідачу підтвердження цих форс-мажорних обставин (а.с. 55).
Листом №36/Т від 29.04.2022 ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" повідомило АТ "Укртрансгаз" про можливість продовження виконання робіт по виконанню договору №2106000001 від 01.06.2021 на об'єкті за умови відновлення фінансування (а.с. 56).
Листом №7/22 від 12.05.2022 ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" на запит позивача підтвердив наявність матеріальних та людських ресурсів для завершення поточного ремонту пожежного та господарсько-побутового водопроводу дожимної компресорної станції Угерсько Стрийського ВУПЗГ по договору №2106000001 від 01.06.2021 та додаткової угоди №1 від 28.12.2021 (а.с. 57).
Листом №1001 ВН - 22 - 703 від 17.05.2022 АТ "Укртрансгаз" погодило надання відповідачу допуску для виконання робіт згідно з умовами договору №2106000001 від 01.06.2021, а листом №1004 ВИХ -22-382 від 19.05.2022 - надало дозвіл для продовження виконання робіт (а.с. 58).
З врахуванням того, що строк виконання зобов'язань було продовжено з 24.02.2022 по 18.05.2022, відповідач повинен був виконати підрядні роботи до 30.06.2022.
Вказані обставини сторонами визнаються та відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України доказуванню не підлягають.
09.09.2022 між сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2022 року на суму 548 176 грн 37 коп. (а.с. 59 - 65), а 23.09.2022 - акт №5 приймання виконаних будівельних робіт на суму 22 908 грн 32 коп. (а.с. 66-67). При цьому, акти приймання виконаних будівельних робіт підписано сторонами без зауважень, об'єми виконаних робіт підтверджено.
Як вбачається з листа ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" №38/22 від 07.09.2022, який направлено на електронну пошту galamaga-vy@utg.ua 07.09.2022 о 13 год 31 хв, відповідач повідомив позивача про завершення робіт по договору №2106000001 від 01.06.2021 та додатковій угоді №1 від 28.12.2021 (а.с.111-112).
Водночас, відповідач стверджує, що прострочення виконання підрядних робіт відбулась не з його вини, а у зв'язку з несправністю роботи насосного обладнання, на доказ чого надає суду:
- копію договору поставки №061021-1К від 06.10.2021, укладеного між ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" (покупець, відповідач) та ТОВ "Слобожанський Електромеханічний завод" (СЛЕМЗ) (продавець), відповідно до якого продавець зобов'язався поставити покупцю товар відповідно до специфікації. Згідно з специфікацією №1 до договору предметом поставки є насосні агрегати №ВК 2/26 та К80 -50-200 (а.с.100-104);
- копію акту передачі на ремонт насосів ТОВ "СЛЕМЗ" від 26.05.2022 (а.с.105);
- копію листа ТОВ "СЛЕМЗ" №100622-1к від 10.06.2022 про визнання факту несправності насосів, придбаних згідно з договором поставки №061021 -1К від 06.10.2021 з зобов'язанням усунути недоліки в їх роботі в найкоротші терміни (а.с.106);
- копію листа ТОВ "СЛЕМЗ" №280722 -1к від 28.07.2022 з повідомленням відповідача про те, що ТОВ "СЛЕМЗ" не може усунути несправності роботи насосів через незалежні обставини, а саме через постійні обстріли міста Харкова, повітряні тривоги (а.с.107);
- копію акту передачі з ремонту насосів від 29.08.2022 (а.с.109).
На доказ наявності форс - мажорних обставин відповідач надає суду копію сертифікату Івано-Франківської торгово-промислової палати №120-04/23 від 28.04.2023, виданого ТОВ "Інженерно-технічний центр Рембудсервіс", яким засвідчено форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): вихід з ладу та несправність роботи насосного обладнання: насосів К-80-50-200 - у кількості 2 шт., ВК2/26 -1 шт., яке було передано на гарантійний ремонт виробнику ТОВ "СЛЕМЗ" (Україна, м. Харків), яким виконувався гарантійний ремонт у період з 26.05.2022 по 29.08.2022 через постійні масовані обстріли міста Харків унеможливило виконати роботи у встановлені строки. Період дії форс-мажорних обставин з 26.05.2022 по 29.08.2022 (а.с. 123-124).
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За встановлених судом обставин, відповідач повинен був виконати підрядні роботи, обумовлені договором №2106000001 від 01.06.2021, з врахуванням додаткової угоди №1 від 28.12.2021, у строк до 30.06.2022.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються,якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 8.3 договору №2106000001 від 01.06.2021, сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10% ціни цього договору.
На підставі п. 8.3 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмір 0,1% від ціни договору за період з 01.07.2022 по 22.09.2022 в розмірі 251 899 грн 20 коп. та штраф у розмірі 10% від ціни договору, що становить 299 880 грн.
Позивач вказує, що підставою для нарахування неустойки до 22.09.2022 включно є те, що 23.09.2022 між сторонами підписано остаточний акт приймання виконаних робіт, відповідно датою завершення підрядником робіт є 23.09.2022.
Суд не може погодитися з такою позицією позивача виходячи з такого.
Так, відповідно до п.п. 4.9.1 п. 4.9 договору, після одержання повідомлення від підрядника про готовність до здачі виконаних робіт, замовник зобов'язаний розпочати їх приймання протягом 5-ти робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3).
Отже, виходячи з умов договору, передумовою для початку приймання виконаних робіт є повідомлення від підрядника про готовність до здачі виконаних робіт.
Матеріали справи містять лист відповідача №38/22 від 07.09.2022 з повідомленням про завершення робіт по договору №2106000001 від 01.06.2021, направлений на електронну пошту galamaga-vy@utg.ua 07.09.2022 о 13 год 31 хв.
Представник позивача заперечує факт того, що на офіційну електронну адресу позивача надходив такий лист. Водночас іншого повідомлення відповідача про завершення підрядних робіт суду не надає, пояснює, що підставою для початку приймання виконаних робіт 09.09.2022 можливо було усне повідомлення, однак остаточний прийом виконаних робіт проведено позивачем 23.09.2022.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. A№D OTHERS v. SWEDE№») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyo№d reaso№able doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Застосовуючи принципи вірогідності та справедливості, з огляду на те, що іншого повідомлення відповідача про завершення підрядних робіт, аніж №38/22 від 07.09.2022, матеріали справи не містять та з врахуванням того, що позивач приступив до приймання виконаних робіт 09.09.2022, суд вважає, що позивач 07.09.2022 отримав на електронну адресу galamaga-vy@utg.ua повідомлення відповідача про завершення робіт по договору №2106000001 від 01.06.2021, внаслідок чого приступив до приймання виконаних робіт 09.09.2022, прийнявши їх остаточно 23.09.2022.
Таким чином, за встановлених судом обставин, прострочення відповідача за договором №2106000001 від 01.06.2021 становить з 01.07.2022 по 06.09.2022, тому відповідальність у вигляді сплати неустойки, яка передбачена п. 8.3 договору має бути застосована до відповідача саме за цей період (несвоєчасного виконання робіт) та не має ставитися в залежність до дати остаточного прийняття замовником робіт, які відповідно до п.4.9.1 договору мають бути прийняті протягом 5 днів з дати повідомлення підрядника про готовність робіт.
Доводи відповідача про те, що розрахунок штрафу та пені повинен здійснюватися не від договірної ціни, а від вартості фактично виконаних робіт не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, тому не враховується судом.
За результатами проведеного судом перерахунку за період прострочення з 01.07.2022 по 06.09.2022, розмір пені становить - 203 918 грн 40 коп., а розмір штрафу - 299880 грн -10% від договірної ціни за порушення строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів, як це передбачено умовами п.8.3 договору.
Щодо посилання відповідача на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини)
На підтвердження наявності форс - мажорних обставин відповідач надав суду сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати №120-04/23 від 28.04.2023, яким засвідчено форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): вихід з ладу та несправність роботи насосного обладнання, яке було передано на гарантійний ремонт виробнику ТОВ "СЛЕМЗ" (Україна, м. Харків), яким виконувався гарантійний ремонт у період з 26.05.2022 по 29.08.2022 через постійні масовані обстріли міста Харків унеможливило виконати роботи у встановлені строки. Період дії форс-мажорних обставин з 26.05.2022 по 29.08.2022.
Разом з тим, відповідно до п. 6.2 договору сторони протягом 20 календарних дів повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. В іншому випадку сторони не мають права посилатися на обставини непереборної сили як на причину невиконання обов'язків за цим договором. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.
Доказів того, що відповідач, на виконання п. 6.2. умов договору повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню його договірних зобов'язань, матеріали справи не містять.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (п. 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі N 904/5328/21).
Положення укладеного сторонами договору прямо передбачають юридичні наслідки того, що сторони протягом 20 календарних дів повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. В іншому випадку сторони не мають права посилатися на обставини непереборної сили як на причину невиконання обов'язків за цим договором.
Тому неповідомлення позивача (замовника) про виникнення форс-мажорних обставин у встановлений договором строк позбавляє відповідача (підрядника) права покликатись на форс-мажорні обставини.
Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій
Так, суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 203 918 грн 40 коп. пені та 299880 грн штрафу.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Необхідно відзначити, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано. Також суд враховує, що період прострочення виконання підрядних робіт не є значним, підрядні роботи прийняті позивачем без зауважень, прострочення відбулося не з вини відповідача, у період з 26.05.2022 по 29.08.2022 мали місце форс - мажорні обставини, підтверджені сертифікатом Івано-Франківської торгово-промислової палати №120-04/23 від 28.04.2023.
Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
З урахуванням викладеного у сукупності суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 80 відсотків, а штрафу на 86 відсотків.
На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені та штрафу компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини справи №922/2141/21 не є релевантними до вказаних правовідносин, а відтак постанова Верховного суду у цій справі від 15 червня 2022 року, на яку посилається представник позивача, як на заперечення щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, не застосовується судом.
При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spai№) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача належить 40 783 грн 68 коп. пені та 41 983 грн 20 коп. штрафу.
Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної неустойки.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" (вул. Височана, 47, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 32360202) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 40 783 (сорок тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 68 коп. пені, 41 983 (сорок одну тисячу дев'ятсот вісімдесят три) гривні 20 коп. штрафу та 7556 (сім тисяч пятсот п'ятдесят шість) гривень 98 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.07.2023
Суддя О.В. Рочняк