про залишення позовної заяви без руху
07 липня 2023 року Справа № 480/6858/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради про стягнення заробітної плати,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Недригайлівської селищної ради про стягнення з відповідача на користь позивача - ОСОБА_1 заробітну плату за період відпустки, а саме за періоди з 09.12.2022 по 21.12.2022 та з 22.12.2022 по 05.01.2023.
Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, відповідно до ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Із змісту даних норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.
Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату за період відпустки, тобто спір між сторонами за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Зокрема, позивач займає посаду начальника відділу організаційної та загальної роботи Недригайлівської селищної ради та у періоди з 09.12.2022 по 21.12.2022 та з 22.12.2022 по 05.01.2023 перебував у відпустці згідно розпорядження голови Недригайлівської селищної ради від 01.12.2022 №187-Від, втім яке в подальшому було скасовано розпорядженням голови Недригайлівської селищної ради від 08.12.2022 №224-к.
Позивач стверджує, що нараховану заробітну плату за період відпустки в порушення розпорядження відповідача від 01.12.2022 у найближчий термін по виплаті заробітної плати не виплачено, з розпорядженням голови Недригайлівської селищної ради від 08.12.2022 №224-к, яким скасоване розпорядження від 01.12.2022, він ознайомився лише 20.01.2023, а відповідно до ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ від 01.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Крім того, позивач також вказує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через СОVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Відтак, вважає, що у зв'язку із зазначеним, строк на звернення до суду із цим позовом не порушено.
Однак, не приймаючи вказані доводи позивача щодо строку звернення з цим позовом до суду у цій справі, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частин другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати дійсно не було обмежено строками.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
При цьому Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 01.07.2022 №2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001 та від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012.
За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (в т.ч. вирішення судом питання щодо дотримання строків звернення до суду та відкриття провадження у справі).
Таким чином на підставі частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк, передбачений приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою.
Відтак, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з цим позовом, у спорах, пов'язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби, встановлюється місячний строк.
Посилання позивача на продовження на строк дії такого карантину строків, визначених КЗпП України, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягає норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, продовження дії карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не можуть вважатись обґрунтованими та розцінюватись як належна та поважна підстава для поновлення строку звернення до суду, оскільки запровадження карантину в Україні є загальновідомою обставиною та не потребує доказування, водночас позивачем не вказано, які саме обставини у зв'язку із продовженням його дії в Україні перешкоджали йому звернутися до суду в межах місячного строку звернення до суду.
Відтак, враховуючи що позивач ознайомився з розпорядженням голови Недригайлівської селищної ради від 08.12.2022 №224-к, яким, в свою чергу, було скасовано розпорядження голови Недригайлівської селищної ради від 01.12.2022 №187-Від "Про надання відпустки ОСОБА_1 " з 09.12.2022 по 21.12.2022 та з 22.12.2022 по 05.01.2023, позивач мав звернутися до суду у місячний строк з 20.01.2023, втім з цим позовом звернувся до суду лише 01.07.2023 (дата, вказані на штемпелі відділення поштового конверту), тобто з порушенням місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
При цьому, до позову не було додано заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем та доказів поважності причин пропуску такого строку.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст. 123 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 132, 133, 160, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради про стягнення заробітної плати - залишити без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені позивачем протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважності причин пропуску та доказів на їх підтвердження.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Г. Шевченко