79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.07.2023 Справа № 914/1014/23
За позовом: Комунального закладу «Запорізький центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» Запорізької обласної ради, Запорізька область, м.Запоріжжя,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», Львівська область, м.Львів,
про: розірвання договору та стягнення заборгованості.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Оскільки сторони не з'явилися, звукозапис судового засідання не здійснювався.
СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального закладу «Запорізький центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» Запорізької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про розірвання договору та стягнення 74'413,04 грн заборгованості (67648,20 грн. основного боргу та 6764,84 грн. пені). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов'язань з поставки оплаченого за договором №13-03 від 13.03.2020 товару.
Ухвалою від 30.03.2023 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2023 (суддя Т. Фартушок) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/1014/23, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.05.2023.
03.05.2023 у зв'язку зі звільненням головуючого судді з посади та припиненням повноважень судді (наказ голови суду №05-13/36 від 27.04.2023 про відрахування зі штату суду судді Фартушка Т.Б., у зв'язку із звільненням його з посади судді (подання заяви про відставку) на підставі розпорядження керівника апарату суду №142 від 03.05.2023 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/1014/23, внаслідок якого визначено суддю Яворського Б.І. для розгляду даної справи.
Ухвалою суду від 04.05.2023 справу №914/1014/23 прийнято до розгляду та розпочато розгляд справи спочатку, зазначено, що підготовче засідання відбудеться 23.05.2023. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвала суду від 04.05.2023 отримана відповідачем 17.05.2023, що підтверджується відстеженням поштового відправлення. Причини відкладення підготовчого засідання викладено у відповідній ухвалі суду. Явка сторін обов'язковою не визнавалася.
23.05.2023 позивач надіслав до суду заяву, у якій повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить розглядати справу за його відсутності.
Ухвалою від 13.06.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 04.07.2023, явку сторін обов'язковою не визнавав. Дана ухвала надіслана у встановленому ГПК України порядку сторонам.
У судове засідання 04.07.2023 сторони не з'явилися.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки явка учасників обов'язковою не визнавалася, позивач просив розглядати справу за його відсутності, а відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та наступні засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 04.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
13.03.2020 Комунальниим закладом «Запорізький обласний центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» Запорізької обласної ради, або скорочено за статутом - КЗ «Центр туризму» ЗОР («замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» («постачальник») укладено договір №13/03.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність замовнику нафтопродукти в асортименті, код ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (бензин А-95 (Євро5, вміст сірки до 10 мг/кг, у скетч-картах номіналом 10-20 л.), дизельне паливо (Євро5, вміст сірки до 10 мг/кг, у скетч-картах номіналом 10-20 л.), згідно електронної закупівлі, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар. Загальна сума цього договору становить 88'770,60 грн (п.3.2 договору). Згідно п.5.1 договору постачальник здійснює поставку товару не пізніше 31.03.2020. Договір діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п.11.1 договору). Передача товару здійснюється на АЗС постачальника по всій території України шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні особами замовника скретч-картки (п.5.2.1 договору). Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС по всій території України вказаного у картці об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальних не може передати замовнику товар іншої марки в кількості меншій, ніж зазначено в кретч-картці (п.5.2.2 договору). Умови постачання товару - самовивезення (п.5.2.3 договору). Термін використання скретч-карток/талонів становить не менше 24 місяців з дня їх отримання (п.5.2.4 договору). У разі закінчення строку дії скретч-картки постачальних зобов'язаний безкоштовно замінити на нові з продовженим терміном (п.5.2.5 договору).
Сторонами у п.7.2.1 та п.7.3.1 договору погоджено, зокрема, що замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши його про це протягом 3 днів, а постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
У п.8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення постачальником терміну поставки товару відповідно до умов цього договору, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойку, пеню) за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно поставленого товару, за виключенням випадків, обумовлених обставинами непереборної сили, але не більше 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
13.03.2020 сторонами підписано специфікацію (додаток№1 до договору), відповідно до якої сторони дійшли згоди про кількість та вартість товару на наступних умовах, а саме: бензин А-95, в кількості - 1260 л, ціна за 1 л з ПДВ - 21,66 грн/л та ДП, в кількості 2970 л, ціна за 1 л з ПДВ - 20,70 грн/л, загальна вартість 88'770,60 грн (з ПДВ).
На виконання умов договору позивач здійснив оплату за товар згідно платіжних доручень №1 від 01.04.2020 на суму 747,44 грн та №168 від 19.06.2020 на суму 88'023,16 грн. Відповідач передав позивачу паливні картки на бензин автомобільний А-95 Євро5-Е5 на 1260 л. та на паливо дизельне Євро5 на 2970 л. на загальну суму 88'770,60 грн, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.
За пропозицією відповідача паливні картки були замінені на інші паливні картки бренду «Inter Cars» на бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 - 1190 л. та дизельного палива Євро5 - 2000 л., про що складено відповідний акт приймання-передачі від 15.10.2020. 29.12.2020 паливні картки за пропозицією відповідача були знову замінені на інші паливні картки бренду «Inter Cars» на бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 обсягом 870 л. та дизельного палива Євро5 в обсязі 1830 л.
Позивач зазначає, що з 04.09.2021 заправка автотрансторту за наданими відповідачем паливними картками не здійснюється у зв'язку з тим, що ці паливні картки були заблоковані на пунктах видачі палива (АЗС) через їх непроплату відповідачем.
07.10.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
07.02.2022 відповідач звернувся до позивача із листом, у якому просив продовжити договірні зобов'язання щодо відпуску пального і заявив, що не відмовляється від виконання договірних зобов'язань за договором. Зазначив, що через блокування рахунків на даний момент відпуск палива призупинений, але товариство працює над усуненням цієї проблеми. Також відповідач гарантував виконання своїх зобов'язань за договором та відпуск палива на АЗС.
26.08.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із претензією щодо невиконання зобов'язань за договором.
На другу претензію позивача №02-06/139 від 26.08.2022 відповідач 15.11.2022 повідомив про неможливість виконання ним своїх зобов'язань за договором, посилаючись на форс-мажорні обставини, викликані збройною агресією росії з 24.02.2022, що засвідчено рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022.
12.12.2022 позивач підготував претензію №3, у якій просив розірвати договір та оплатити заборгованість.
За твердження позивача, станом на 01.02.2023 залишок оплаченого і не отриманого пального становить: бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 - 230 л. на суму 11'237,80 грн.; палива дизельного Євро5 - 1070 л. на суму 56'410,40 грн; на дані суми позивач нарахував пеню на підставі п.8.2 договору.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 7'063,08 грн, які просить стягнути з відповідача.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору №13/03 від 13.03.2020.
Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережі АЗС оплачених талонів.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
За умовами укладеного договору відповідачем прийнято зобов'язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів паливом.
Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання з оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну оплачених талонів в мережi АЗС, однак з 04.09.2021 обміняти картки на пальне не міг. Відповідач в листі від 07.02.2022 просив позивача продовжити співпрацю та зазначав, що причини відмови в обміну карток на пальне спричинені технічними проблеми в системі відпуску пального та запевнив про дійсність талонів і їх використання після завершення технічних робіт. Вказане також свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимогу про дострокове розірвання договору слід задоволити.
Щодо стягнення 67' 648,20 грн. вартості непоставленого товару суд відзначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Сторонами погоджено, що товар постачається постачальником шляхом заправки автомобілів замовника на АЗС постачальника, в роздріб, після пред'явлення уповноваженою особою замовника скретч-карток/талонів постачальник (п.5.2.1 договору).
Оплата товару позивачем здійснена 19.06.2020 на підставі платіжного доручення №168 на суму 88' 023,16 грн. та 01.04.2020 на підставі платіжного доручення №1 на суму 747,44 грн. Факт підписання сторонами акта приймання-передачі паливних карток на пальне згідно видаткової накладної №230320/16 від 01.04.2020 у кількості 423 шт. підтверджує факт передачі таких скретч-карток, які лише надавали позивачу право отримати паливо у майбутньому.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу оплачений за договором бензин марки А-95 в кількості 230 літрів та дизельне паливо 1070 літрів. При цьому, визначаючи суму, яку просить стягнути позивач, останній виходив не з вартості палива, яку сторони погодили і зазначили у специфікації (21,66 грн/1 л. бензину А-95 та 20,70 грн./1 л.ДП), а із середньої статистичної вартості пального на момент подання позовної заяви, адже саме такі суми коштів він повинен тепер витрачати, щоб придбати відповідну кількість палива.
Суд не погоджується із таким розрахунком, адже між сторонами виникли договірні відносини і у договорі вони погодили вартість товару. Саме таку вартість палива і слід застосовувати при визначенні ціни позову, якщо мова йде про вартість непоставленого товару. Для компенсації втрат, які зазнала одна із сторін договору через неналежне виконання обов'язків іншою стороною існують інститути відшкодування збитків, стягнення втрат від інфляції, 3% річних.
Тому правомірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 4' 981,80 грн. за 230 л. бензину А-95, та 22' 149,00 за 1070 л. ДП.
Щодо стягнення пені слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (разове стягнення).
У п.8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення постачальником терміну поставки товару відповідно до умов цього договору, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойку, пеню) за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно поставленого товару, за виключенням випадків, обумовлених обставинами непереборної сили, але не більше 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
Здійснивши відповідні перерахунки, виходячи із вартості непоставленого товару, суд встановив, що правомірним є стягнення 2'713,08 пені. У задоволенні решти вимог необхідно відмовити.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією від 10.04.2023 на суму 5'368,00 грн
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю чи частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України). Оскільки у даному випадку спір виник з внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього судовий збір.
Керуючись ст.ст.2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Розірвати договір №13/03 від 13.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» та Комунальним закладом «Запорізький центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» Запорізької обласної ради.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» (79044, м.Львів, вул. Єфремова, 84/1Б; ідентифікаційний код 39046990) на користь Комунального закладу «Запорізький центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» Запорізької обласної ради (69091, м.Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, 46-А; ідентифікаційний код 20508321) 27' 130,80 грн. основного боргу, 2'713,08 грн пені та 5'368,00 грн. судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 07.07.2023.
Суддя Б. Яворський.