Рішення від 31.05.2023 по справі 914/1693/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2023 Справа № 914/1693/18

м.Львів

за позовом: ОСОБА_1 , м.Львів-Винники

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту”, м.Львів

про стягнення вартості частини майна товариства. Ціна позову 9856799,68грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Сосницькій А.А.

Представники сторін:

від позивача: Шнир О.Б. - адвокат;

від відповідача: Мацієвська І.В. - адвокат,

присутній: Курилич А.Я.

Суть спору: на розгляд до Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» про стягнення вартості частини майна, пропорційної її частці у статутному капіталі Товариства у розмірі 218264,58грн., у зв'язку з її виходом зі складу учасників Товариства.

Одночасно із позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення доказів, у якій ОСОБА_1 просила суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» додаткові документи. Ухвалою суду від 13.09.2018р. заяву про забезпечення доказів прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2018р. Ухвалою суду від 17.09.2018р. у задоволенні заяви про забезпечення доказів відмовлено.

Ухвалою суду від 17.09.2018р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче провадження призначено на 10.10.2018р. Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалу суду у справі та протоколах судових засідань.

10.12.2018р. позивачем подано заяву (вх.№3284/18) про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12.12.2018р. вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» вчиняти дії щодо відчуження: продажу, передачі третім особам або будь-яким чином відчуження, передачі у статутний капітал, передачі у заставу, іпотеку або будь-яким іншим чином забезпечення зобов'язань, щодо всього рухомого та нерухомого майна.

Ухвалою суду від 14.12.2018р. призначено комплексну судову експертизу у справі №914/1693/18, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.

На розгляд судової експертизи поставлено наступні питання:

- Яка дійсна ринкова вартість всіх необоротних і оборотних активів Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117) станом на дату виходу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту”, а саме станом на 30.11.2016р.?

- Яка вартість частини майна пропорційна частці у розмірі 23,27 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117) , з урахуванням дійсної (ринкової) вартості всіх необоротних і оборотних активів товариства, його зобов'язань та прибутку, підлягає виплаті ОСОБА_1 станом на дату виходу з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117), а саме станом на 30.11.2016р.?

В ході розгляду справи неодноразово поновлювалось провадження у справі для розгляду клопотань судових експертів про продовження строків проведення експертиз в складі комплексної експертизи, надання додаткових матеріалів для проведення експертиз, після вирішення яких провадження у справі, відповідно зупинялось.

27.05.2020, в додаток до листа від 20.05.2020 №193, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув Господарському суду Львівської області матеріали справи №914/1693/18 у трьох томах без виконання, у зв'язку з несплатою позивачем вартості експертизи (а саме рахунку №19-193 від 18.03.2020 на оплату 19612,80 грн вартості проведення судово-економічної експертизи, який був скерований ОСОБА_1 для виконання в додаток до листа №1496/09-2020 від 19.03.2020).

Листом Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз від 02.06.2020 №2543/09-2020 підтвердив помилковість повернення матеріалів справи до Господарського суду Львівської області.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 09.06.2020 суд постановив: поновити провадження у справі №914/1693/18; повернути до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024 м. Львів, вул. Липинського, 54) матеріали справи №914/1693/18 для проведення комплексної судової експертизи, згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 14.12.2018 у справі; зупинити провадження у справі №914/1693/18 на час проведення комплексної судової експертизи.

15.12.2020 (вх.№35780/20) при супровідному листі від 09.12.2020 №4242 на адресу Господарського суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи в господарській справі №914/1693/18 від 09.12.2020 №4242 та повернуто матеріали справи №914/1693/18.

Ухвалою суду від 24.12.2020 поновлено провадження у справі.

Подальший хід розгляду справи після проведення судової експертизи відображено у відповідних ухвалах суду.

01.03.2021, за вх.№4828/21 від відповідача поступило клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (копії листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 11.10.2005 №8/11-5560, копії договору міни від 18.10.2006 року №Р.№8036, копії договору міни від 18.10.2006 року №Р.№8031, копії Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 20.11.2009р., Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.02.2021) У клопотанні відповідач зазначив, що при проведенні комплексної судової експертизи визначення ринкової (дійсної) вартості оборотних і необоротних активів Відповідача, експертами до таких активів було віднесено житлові будинки по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , які ніколи не перебували у власності Відповідача, не приватизовувались Відповідачем.

Окрім того, при визначенні ринкової (дійсної) вартості оборотних і необоротних активів Відповідача, експертами було віднесено до таких активів адміністративний корпус по АДРЕСА_4 площею-663,8 кв. м. Проте, станом на 30.11.2016 року у власності Товариства перебувало лише 83/100 частини вищевказаного об'єкта нерухомості, а решта 17/100 були відчужені ще у 2006 році п. ОСОБА_2 , що підтверджується Договорами міни від 18.10.2006 року, які просив приєднати до матеріалів справи, а також копією Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У листі-відповіді Регіонального Відділення фонду Державного майна України по Львівській області від 11.10.2005 року за № 8/11-5560 останнім підтверджується, що житлові будинки у АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 не були включені до статутного фонду ВАТ “БМП Побуту”, а відтак до складу майна останнього ніколи не входили.

01.03.2021, за вх.№4828/21 від відповідача поступило клопотання про виклик в судове засідання судових експертів ЛНДІСЕ Перепелицю Б. Ю. та. Сухолиткого В. В. для надання роз'яснень стосовно наданого ними висновку оціночно-будівельної експертизи та судово-економічної експертиз.

01.03.2021, за вх.№853/21, в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог. Ухвалою суду від 01.03.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

23.03.2021, за вх.№7027/21, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання, у якому зазначається, що після ознайомлення із висновками комплексної судової експертизи відповідач звернувся до ТзОВ “Судово-екпертного бюро України”, отримав висновки за результатами вищевказаних експертних досліджень (№8 судової оціночно-будівельної експертизи та висновок №9 судово-економічної експертизи), відповідно до яких дійсна ринкова вартість майна ТОВ “БМП Побуту” належна учаснику у зв'язку із виходом зі складу товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі 23,27% станом на листопад 2016 року, з урахуванням висновку оціночно-будівельної експертизи щодо ринкової вартості частини адмінкорпусу та вимог чинного законодавства щодо відображення у обліку підприємства, розрахована на підставі даних балансу 2016 року становить 1 653 010 гри. Зазначені висновки просить долучити до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.03.2021 відкладено підготовче засідання на 14.04.2021 та викликано в підготовче засідання Судових експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Перепелицю Бориса Юрійовича і ОСОБА_3 .

12.04.2021, за вх.№8802/21, від відповідача поступив відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якому відповідач категорично заперечує проти стягнення з відповідача 9 856 799,68 грн вартості частини майна Товариства, оскільки , на думку відповідача, вартість частини майна Товариства, що пропорційна частці Позивачки у статутному капіталі Товариства становить значно меншу суму, а саме - 1 653 010 грн. Даний розмір вартості розрахований із врахуванням вартості майна Товариства, що дійсно належить останньому на праві власності, та розрахований за результатами експертних досліджень, що були проведені з ініціативи Відповідача, а саме: висновку експерта №8 судової оціночно-будівельної експертизи від 16.03.2021 року та висновком експерта №9 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 22.03.2021 року.

Ухвалою суду від 14.04.2021 повторно викликано Судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Сухолиткого Володимира Володимировича.

В судовому засіданні 05.05.2021 оголошено перерву на 27.05.2021.

27.05.2021, за вх.№12504/21, поступили пояснення відповідача з приводу пояснень, наданих судовими експертами Сухолитким В. В. та Перепелицею Б. Ю., у яких відповідач вказує , зокрема, на те, що у судовому засіданні експерт Перепелиця Б. Ю. підтвердив, що дійсно відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 16 “Основні засоби”, основними засобами вважаються це матеріальні об'єкти, що їх: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

Згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”, основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) Разом з тим зазначив, що при оцінці вартості житлових будинків він розумів, що будинки не належать на праві власності Товариству, оскільки квартири в цих будинках були приватизовані їх мешканцями. Правовстановлюючі документи не аналізував, їх повинен був аналізувати експерт, який проводив завершальну експертизу - економічну.

Також вказав, що дійсно під час дослідження були правовстановлюючі документи на усю нерухомість, а тому він знав, що фактично ТОВ “Будівельно-монтажне підприємство побуту” має у власності лише 83/100 частини нежитлової нерухомості по АДРЕСА_4 , а житлові будинки по АДРЕСА_7 не є приватною власністю Товариства. Проте, експерт сказав, що лише розраховував вартість вищевказаних об'єктів, а подальше питання щодо включення їх у вартість майна Товариства повинен був вирішувати експерт економіст Сухолиткий В. В., який фактично підсумовував два попередніх висновки щодо оцінки вартості нерухомого та рухомого майна, що належить Товариству.

Експерт Сухолиткий В. В. у судовому засіданні підтвердив, що бухгалтерський облік юридичним особами здійснюється відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Первинним для встановлення належності майна Товариству є правовстановлюючі документи на майно, а не відображення майна на рахунках певної балансової групи, зокрема рахунках балансової групи “основні засоби”. Разом з тим експерт зазначив, що він не є аудитором, який вправі вказувати на помилки у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, а тому він оцінював вартість майна Товариства, згідно балансових документів, а не правовстановлюючих документів на це майно.

27.05.2021, за вх.№12505/21 від відповідача поступило клопотання про приєднання до матеріалів справи №914/1693/18 аудиторського звіту незалежного аудитора від 16.04.2021, складеного аудитором М.М. Соловій.

23.06.2021 від відповідача поступило клопотання про відкладення підготовчого засідання для можливості мирного врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

24.06.2021, за вх.№14655/21, від позивача поступила відповідь на відзив відповідача на заяву про збільшення позовних вимог, де позивач, зокрема, зазначає, що судово-будівельна експертиза №189/190/191/192 від 18.12.2019р., судова товарознавча експертиза №187, 188 від 28.02.2020р. та судово-економічна експертиза №4242 від 09.12.2020р. проводились на підставі наведеної ухвали суду від 14.12.2018р. про призначення комплексної судової експертизи.

Для проведення наведених вище судових експертиз, відповідачем надано суду за підписом директора Купінець Б.І. та головного бухгалтера Маланчак Р.М. Перелік основних засобів ТзОВ “БМП Побуту”, згідно якого до основних засобів товариства віднесено житлові будинки в м.Львові по вул.Тупікова, вул.Мучна та вул.Китайська (Т.1 а.с.90).

Також відповідачем додано до матеріалів справи конкретизований перелік основних засобів ТзОВ “БМП Побуту” на 30.11.2016р. завірений підписом директора Купінець Б.І., згідно якого також до основних засобів відповідача віднесено наведені вище житлові будинки (Т.2 а.с.64).

Позивач стверджує, що Відповідачем додано до матеріалів справи і Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 31.12.2016р. за підписом голови інвентаризаційної комісії Купінець Б.І. та членів комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно якого контрольною перевіркою встановлено, що згідно з інвентаризаційним описом значиться в наявності 15 найменувань цінностей, серед яких перелічені і наведені вище три житлові будинки (Т.2 а.с.63).

Як зазначає представник позивача в судовому засідання у відповіді на відзив, допитані в судовому засіданні судові експерти, які проводили наведені вище судові експертизи, пояснили, що ними під час визначення вартості активів відповідача та визначення частки позивача, яка підлягає виплаті, враховано наявність у відповідача того майна, яке вказав сам відповідач у наданих суду документах.

Відповідно, визначену згідно Висновку експерта №4242 від 09.12.2020р. за результатами проведення судово-економічної експертизи по господарській справі №914/1693/18 вартість частки позивача, яка підлягає виплаті в зв'язку з виходом ОСОБА_1 з товариства в розмірі 9856799,68 грн. позивач вважає правильною, оскільки такі ґрунтуються на наданих відповідачем доказах та такі експертизи проведені в межах судової справи та із забезпеченням огляду оцінюваного майна судовими експертами за участю представників обох сторін.

Окрім того, в ході розгляду справи:

30.06.2021 ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою б/н від 30.06.2021 як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” (третя особа, зазначена у заяві ОСОБА_1 ) з вимогами про: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 10.03.2015р., оформлені протоколом №2 від 10.03.2015р.; визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» у редакції від 10.03.2015; скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», номер запису: 14151450000036323 від 25.03.2015р.; відміну держаної реєстрації припинення ПрАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» номер запису : 14151120019003804 від 25.03.2015р..

Ухвалою від 05.07.2021 суд повернув позовну заяву ОСОБА_6 і додані до неї документи без розгляду.

30.06.2021, за вх.№2777/21, від ОСОБА_7 поступило клопотання про залучення до його участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

24.06.2021, за вх.№14674/21, від відповідача поступило клопотання від 24.06.2021 про приєднання доказів, у якому просить суд приєднати до матеріалів справи №914/1693/18 Акт від 30.11.2016, яким за доводами відповідача підтверджується, що при розкритті поштового відправлення у ньому була ксерокопія заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників.

01.07.2021, за вх.№15011/21, від позивача поступило заперечення на клопотання про приєднання доказів від 24.06.2021.

Ухвалою суду від 01.07.2021 суд постановив: клопотання відповідача вих.№14 від 25.02.2021 (вх.№4828/21 від 01.03.2021) про приєднання доказів задоволити; клопотання відповідача від 23.03.2021 (вх.№7027/21 від 23.03.2021) про приєднання доказів задоволити; в задоволенні клопотань відповідача від 11.05.2021 №24 (вх.№10977/21 від 12.05.2021) та від 26.05.2021 №33 (вх.№12506/21 від 27.05.2021) про витребування доказів відмовити; долучити до матеріалів справи відзив від 12.04.2021 №22 на заяву про збільшення позовних вимог (вх.№8802/21 від 12.04.2021); долучити до матеріалів справи відповідь від 24.06.2021 (вх.№14655/21 від 24.06.2021) на відзив відповідача на заяву про збільшення позовних вимог; приєднати до матеріалів справи акт від 30.11.2016 (поданий позивачем в додаток до клопотання від 24.06.2021 про приєднання доказів (вх.№14674/21 від 24.06.2021)), однак не приймати до розгляду; приєднати до матеріалів справи пояснення відповідача від 25.05.2021 №31 (вх.№12504/21 від 27.05.2021); клопотання відповідача від 26.05.2021 №32 (вх.№12505/21 від 27.05.2021) про приєднання доказів задоволити; приєднати до матеріалів справи заперечення позивача від 30.06.2021 вх.№15011/21 від 01.07.2021) на клопотання відповідача про приєднання доказів від 24.06.2021; підготовче засідання відкласти на 05.07.2021.

Ухвалою суду від 05.07.2021 в задоволенні клопотання ОСОБА_8 про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відмовлено.

15.07.2021, за вх.№16590/21, від позивача поступило заперечення щодо призначення повторної експертизи, у яких позивач ще раз зазначив, що згідно Висновку експерта №4242 від 09.12.2020р. за результатами проведення судово-економічної експертизи по господарській справі №914/1693/18 вартість частки майна пропорційної частці ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства, яка підлягає виплаті в зв'язку з виходом ОСОБА_1 з учасників товариства в розмірі 9856799,68 грн. є правильною, оскільки такі ґрунтуються на наданих відповідачем доказах та такі експертизи проведені в межах судової справи.

21.07.2021, за вх.№16976/21, від відповідача поступили пояснення, у яких зазначено, що він неодноразово вказував на те, що Товариство на праві власності володіє лише 83/100 частини будівлі АДРЕСА_4 , а житлові будинки не є власністю Товариства, але усе це залишилось поза увагою експертів, які проводили комплексну експертизу на підставі ухвали суду, і як наслідок безпідставно збільшилась вартість майна Товариства.

Відповідач не погоджується із думкою Позивача про правильність судово-будівельної експертизи №189/190/191/192 від 18.12.2019 року та судово-економічної експертизи №4242 від 09.10.2020 року, оскільки такі суперечать наявним у матеріалах справи документам, які були у розпорядженні експертів, натомість не взялись ним до уваги. Крім того, відповідач вважає, що суд може взяти до уваги висновок судової оціночно-будівельної експертизи №8 від 16.03.2021 р. та висновок судово-економічної експертизи №9 від 22.03.2021 р., як такі, що максимально правильно відображають дійсну ринкову вартість майна Товариства станом на 30.11.2016 року, оскільки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та відображають дійсний склад майна Товариства.

21.07.2021, за вх.№3003/21, від відповідача поступило клопотання про призначення експертизи, у якому відповідач зазначив, що зважаючи на сумніви, що висловлюються стороною Позивача з приводу експертизи, проведеної з ініціативи Відповідача, а також явну невідповідність висновків проведеної за ухвалою суду експертизи фактичним обставинам справи, зокрема збільшення кількості майна Товариства, яке фактично на праві власності йому ніколи не належало, вважає, що у суду є усі підстави призначити первинну експертизу на вирішення якої поставити нові питання із врахуванням нової інформації щодо майна Товариства.

Відтак, просив суд призначити первинну судову експертизу у справі №914/1693/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Будівельно-монтажне підприємство побуту” про стягнення вартості частини майна товариства, проведення якої доручити експерту Львівському науково- дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського 54), та на розгляд експерта поставити наступні питання:

• Яка ринкова вартість всіх основних засобів, які належали ТОВ “Будівельно-монтажне підприємство побуту” на праві приватної власності або фінансової оренди, з урахуванням майнових зобов'язань Товариства станом на 30.11.2016 року?

• Чи підтверджується документально обґрунтованість включення ТОВ “Будівельно- монтажне підприємство побуту” до складу основних засобів житлових будинків по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 та їх відображення на рахунку 10 “Основні засоби”?

• Яка дійсна вартість частини майна ТОВ “Будівельно-монтажне підприємство побуту”, належна учаснику, у зв'язку із виходом зі складу товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі 18,21% з врахуванням тих основних засобів, які належали Товариству станом на 30.11.2016 року та вартість яких визначена у питанні 1?

• Яка дійсна вартість частини майна ТОВ “Будівельно-монтажне підприємство побуту”, належна учаснику, у зв'язку із виходом зі складу товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі 23,27% з врахуванням тих основних засобів, які належали Товариству станом на 30.11.2016 року та вартість яких визначена у питанні 1?

Однак, в ході розгляду даного клопотання в судовому засіданні представник відповідача і керівник товариства (п.Купінець Б.І.) кінцево просили суд призначити у справі повторну судову експертизу, оплату якої гарантували.

Представник позивача в підготовчому засіданні заперечив щодо проведення такої експертизи, зазначив, що в матеріалах справи наявний висновок за результатами проведення судово-економічної експертизи по господарській справі №914/1693/18 та визначено вартість частки позивача, яка підлягає виплаті в зв'язку з її виходом з товариства в розмірі 9856799,68 грн., тому відсутні підстави для проведення експертизи.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 21.07.2021 суд постановив: відмовити ОСОБА_6 в задоволенні клопотання від 21.07.2021 (вх.№3005/21 від 21.07.2021) про його залучення третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору та про зупинення провадження у справі; відмовити ОСОБА_8 в задоволенні клопотання від 21.07.2021 (вх.№3007/21 від 21.07.2021) про його залучення третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору; відмовити в задоволенні клопотання відповідача від 20.07.2021 (вх.№17027/21 від 21.07.2021) про виклик судового експерта; відмовити в задоволенні клопотання відповідача від 20.07.2021 (вх.№3004/21 від 21.07.2021) про зупинення провадження у справі; клопотання відповідача про призначення судової експертизи задоволити частково; призначити повторну комплексну судову експертизу у справі №914/1693/18; проведення повторної комплексної судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м.Київ, вул.Смоленська, 6); на розгляд повторної комплексної судової експертизи поставити наступні питання:

- Яка вартість частини майна пропорційна частці у розмірі 23,27 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117), з урахуванням дійсної (ринкової) вартості всіх необоротних і оборотних активів товариства, його зобов'язань та прибутку, підлягає виплаті ОСОБА_1 станом на дату виходу з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117), а саме станом на 30.11.2016р.?

Оплату за проведення повторної судової експертизи покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117).

29.07.2021, за вх.№3104/21, від відповідача поступило клопотання до справи №914/1693/18 з проханням: « 1.Відновити провадження у справі №914/2077/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” про стягнення вартості частини майна товариства та призначити підготовче засідання у даній справі у якому розглянути Клопотання про зупинення провадження у справі. 2. Зупинити провадження у справі №914/1693/18 до вирішення справи №914/2077/21 та до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі». Клопотання мотивовано посиланням на п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

03.08.2021, за вх.№3167/21, від ОСОБА_6 поступило клопотання з вимогами «1. Відновити провадження у справі №914/1693/18. 2. Залучити до розгляду справи, ОСОБА_6 , як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача. 3. Зупинити провадження у справі №914/1693/21 до вирішення справи №914/2077/21 та до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.». Клопотання мотивовано посиланням на ст.50, п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

05.07.2022, при супровідному листі від 23.06.2022 №29039/29040/21-42/30975/21-71/35501/21-54 на адресу Господарського суду Львівської області надійшло повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у якому, у зв'язку з відсутністю оплати платником (ТзОВ “Будівельно-монтажне підприємство побуту”), експертна установа залишила без виконання ухвалу суду від 21.07.2021 та повернула матеріали справи №914/1693/18 до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 15.07.2022 поновлено провадження справі та призначено підготовче засідання на 24.08.2022.

23.08.2022, за вх.№17602/22, поступило клопотання від 23.08.2022 відповідача про долучення доказів до матеріалів справи. У прохальній частині клопотання відповідач просить: 1) поновити строк на подання доказів у справі №914/1693/18, що був пропущений з незалежних від Товариства причин; 2) приєднати до матеріалів справи №914/1693/18 заяви свідків у цій справі: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , заяву ОСОБА_1 про надання балансу і звіту про фінансовий результат від 09.2016 року, що надійшла у ТОВ «БМПП» та аналогічну заяву ОСОБА_1 про надання балансу і звіту та про фінансовий результат від 09.2016 року №2364НВА 162192. Клопотання мотивовано тим, що у провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться господарська справа за позовом учасника ТОВ «БМПП» ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним. ОСОБА_1 у господарській справі №914/4018/21 подано ряд документів, що на думку останньої підтверджують розмір її частки у статутному капіталі Товариства у розмірі більшому аніж вказано в позовній заяві. В свою чергу, ОСОБА_8 подав заяви свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , які стосуються поштового відправлення, яким, як вказує ОСОБА_1 , вона надсилала заяву про вихід зі складу учасників. Після цього, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 надали свідчення і в цій справі, які відповідач просить долучити до матеріалів справи. Товариство у підтвердження свідчень останніх просить також долучити заяви ОСОБА_1 про надання балансу і звіту про фінансовий результат від 09.11.2016 року, що надійшла у ТОВ «БМПП» оригінал та копію, які надійшли фактично були у двох поштових вкладеннях.

Відповідач пояснює, що оскільки до 14.07.2022 року провадження у даній справі було зупинено, Товариство не могло подати докази в момент їх отримання, відтак змушене клопотати про поновлення пропущених строків на подання доказів у даній справі, зокрема заяв свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4

24.08.2022, за вх.№17658/22, - заява від 24.08.2022 представника ОСОБА_6 , адвоката Курилича А., про залишення без розгляду раніше поданого клопотання від 03.08.2022 про залучення третьою особою без самостійних вимог на предмет спору та клопотання про зупинення провадження у справі №914/1693/18. Клопотання мотивовано тим, що відпали обставини зупинення провадження у справі №914/1693/18, оскільки закрито провадження у справі №914/2077/21.

24.08.2022, за вх.№2678/22, від відповідача поступило клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №914/4018/21 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ Будівельно-монтажне підприємство побуту”, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання недійсною заяви про вихід з товариства до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі. Клопотання подано в порядку п.5 ч.1 ст.227 ГПК України та мотивоване наступним. У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/1693/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (далі - Відповідач або Товариство) про стягнення вартості частини майна товариства. У своєму позові ОСОБА_1 просить суд стягнути з Товариства вартість частини майна товариства у розмірі що відповідає нібито її частці у статутному капіталі товариства, а саме - 23,27%, оскільки вважає, що Товариство повинно було здійснити таку виплату у зв'язку із отриманням надісланої нібито нею заяви про вихід зі складу учасників Товариства. При цьому, свої позовні вимоги обґрунтовує: Статутом Товариства, в якому зазначено, що частка ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства становить 23,27%; ксерокопією заяви про вихід зі складу учасників Товариства; ксерокопією Опису вкладення у цінний лист; ксерокопією фіскального чеку від 28.11.2016 року; ксерокопією рекомендованого повідомлення про вручення. В даний час у провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/4018/21 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання недійсною заяви про вихід з товариства саме ОСОБА_1 . Предметом спору в господарській справі № 914/4018/21 є визнання недійсною заяви про вихід з товариства. Підставою позову є безпідставне набуття ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства у завищеному розмірі, а відтак недійсність вчиненого правочину. У судовій справі №914/1693/18 питання недійсності правочину ні ким із сторін не заявляється. Предметом позову у цій господарській справі є питання стягнення вартості частини майна товариства, що по своїй суті є наступною стадією після вчинення правочину щодо виходу учасника зі складу учасників Товариства. Відповідач вважає, що до вирішення питання щодо дійсності вчиненого ОСОБА_1 правочину у справі №914/4018/21, неможливо постановити законне та обґрунтоване рішення у даній справі (№914/1693/18), а тому провадження у даній справі слід зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/4018/21.

Крім того, 21.07.2021, за вх.№17027/21, від відповідача поступило клопотання про виклик в судове засідання судових експертів ТОВ «Судово-експертне бюро України» Бурдьо І. М. та Бутакову М.А. для надання роз'яснень стосовно висновку судово-економічної експертизи та оціночно-будівельної експертизи (відповідно) і надання відповідей на питання суду та учасників справи.

Також 21.07.2021, за вх.№3004/21, від відповідача поступило клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що на адресу відповідача надійшла копія позовної заяви ОСОБА_6 з вимогами про визнання недійсними установчих документів, скасування державної реєстрації ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» та скасування держаної реєстрації припинення Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту». Як стало відомо відповідачу з інформації опублікованої на сайті Господарського суду Львівської області, в розділі «стан розгляду справ», за вказаною заявою було присвоєно номер справи №914/2077/21 та визначено склад суду. Відтак відповідач просить суд зупинити провадження у справі №914/1693/18 до вирішення справи №914/2077/21 та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 24.08.2022 суд постановив: клопотання ОСОБА_6 від 03.08.2021 (вх.№3167/21 від 03.08.2021) про його залучення третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору та про зупинення провадження у справі №914/1693/18 залишити без розгляду; залишити без розгляду клопотання відповідача від 29.07.2021 (вх.№3104/21 від 29.07.2021) про зупинення провадження у справі; поновити процесуальний строк за клопотанням відповідача від 23.08.2022 (вх.№17602/22 від 23.06.2022) на приєднання до матеріалів справи документів долучених до клопотання; відмовити в задоволенні клопотання відповідача від 23.08.2022 (вх.№2678/22 від 24.08.2022) про зупинення провадження у справі; закрити підготовче провадження у справі №914/1693/18 та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.09.2022.

Ухвалою суду від 22.09.2022 підготовче засідання відкладено на 06.10.2022.

21.09.2021, за вх.№3031/22, від відповідача поступило клопотання до справи №914/1693/18 про зупинення провадження у справі №914/1693/18 до вирішення справи №914/4018/21 та до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі». Клопотання мотивовано посиланням на п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

21.09.2022, за вх.№19551/22, від відповідача поступила заява про часткове визнання позову та встановлення порядку виконання рішення, у якій зазначено вимоги: 1) Частково задоволити позов ОСОБА_1 до ТОВ «Будівельно монтажне підприємство побуту» про стягнення вартості частини майна товариства; 2) Стягнути з ТОВ «Будівельно монтажне підприємство побуту» на користь ОСОБА_1 вартість частини майна товариства, що пропорційна сплаченій нею частці - 18,21%, що становить 1 293 565,56 грн; 3) Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; 4) Визначити у резолютивній частині рішення прядок виконання рішення та частково скасувати заходи забезпечення позову, зокрема: відстрочити виконання рішення строком на шість місяців з дня надрання законної сили рішенням суду, з одночасним скасування забезпечувальних заходів з частини майна Товариства, а саме: заборони вчиняти дії щодо відчуження: продажу, передачі третім особам або будь-яким чином відчуження, передачі у статутний капітал, передачі у заставу, іпотеку або будь-яким іншим чином забезпечення зобов'язань, щодо трансформаторної підстанції літ.Ф-1 загальною площею 27,7 кв.м., з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м.. естакада «б'» - 5501,8 кв.м., шляхи «в» - 610 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1159367646101); будівель і споруд, воріт, електромережі зовнішнього освітлення, каналізації, котельні, огорожі, пропарочної камери, прохідної, силової кабельної лінії, трансформаторної підстанції, шляхів і площадок, адміністративного корпусу та іншого майна за адресою АДРЕСА_4 , що належить Товариству; 5) у випадку якщо суд визначить за неможливе часткове скасування вжитих заходів забезпечення позову просимо: розстрочити його виконання строком на 12 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 107797,13 грн.».

05.10.2022, за вх.№20614/22, від позивача поступило заперечення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

06.10.2022, за вх.№20657/22, від відповідача поступила заява щодо заперечень представника позивачки на клопотання про зупинення провадження у справі.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 06.10.2022 суд постановив: відмовити в задоволенні клопотання відповідача від 21.09.2022 (вх.№3031/22 від 21.09.2022) про зупинення провадження у справі; відмовити у прийнятті часткового визнання Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” позову.

31.10.2022, за вх.№22493/22, від відповідача поступило пояснення щодо врахування висновків Верхового Суду щодо застосувань норм матеріального права.

08.11.2022,за вх.№23230/22, від позивача поступило клопотання про дослідження письмових доказів.

09.11.2022, за вх.№23378/22, від відповідача поступили пояснення щодо дослідження доказів.

05.12.2022, за вх.№24929/22, від позивача поступили пояснення.

08.12.2022, за вх.№25381/22, поступило клопотання відповідача про дослідження письмових доказів.

23.12.2022, за вх.№26611/22, поступило клопотання відповідача про надання оцінки доказам.

24.01.2023, за вх.№1740/23, поступило клопотання відповідача про врахування висновків Верховного Суду щодо застосувань норм матеріального права та пояснення щодо можливості та наслідків застосування ч.4 ст.102 ГПК України

24.01.2023, за вх.№1743/23, поступило клопотання відповідача про приєднання доказів.

15.02.2023, за вх.№3914/23, від позивача поступили пояснення на клопотання відповідача від 24.01.2023р. про врахування висновків Верховного Суду

21.02.2023, за вх.№4475/23, від відповідача поступила заява.

21.02.2023, за вх.№4546/23, від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 22.02.2023, суд повідомив позивача про відкладення розгляду справи на 16.03.2023.

15.03.2023, за вх.№6567/23, та 16.03.2023, за вх.№6580/23, від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 16.03.2023, суд повідомив відповідача про відкладення розгляду справи на 30.03.2023.

Судове засідання 30.03.2023 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці. Ухвалою суду від 03.04.2023 призначено розгляд справи на 03.05.2023.

02.05.2023, за вх.№10898/23, від відповідача поступила заява про часткове визнання позову та часткове закриття провадження у справі.

15.05.2023, за вх.№12109/23, від відповідача поступило клопотання у якому відповідач просить суд: розглянути подану Товариством 01.05.2023 року заяву про часткове визнання позову та часткове закриття провадження у справі (її прохальну частину), із врахуванням змін викладених у цьому Клопотанні .

У зв'язку із здійсненою Товариством виплатою коштів ОСОБА_1 10.05.2023 року змінити редакцію п. 2 та п. 3 Заяви від 01.05.2023 року виклавши їх в наступній редакції: «Закрити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на користь ОСОБА_1 1 098 800 грн.; прийняти часткове визнання Товариством позову ОСОБА_1 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на користь ОСОБА_1 194 765,56 грн.; в решті прохальну частину Заяви від 01.05.2023 року залишити без змін; поновити строк на подання доказів, які додаються до цього Клопотання, з підстав викладених у мотивувальній частині Клопотання.

В судове засідання 31.05.2023 позивач явку представника забезпечив, позовні вимоги підтримав. Щодо оплат проведених відповідачем зазначив, що сума оплати, яка здійснена відповідачем повинна враховуватись судом лише в тому розмірі, яка надійшла на рахунок позивачки, сплата податків та військового збору не повинна враховуватись судом в рахунок оплати відповідачем вартості частини пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства при виході позивача з товариства. Повідомлено, що на рахунок ОСОБА_1 поступили кошти у розмірі 884534,00 грн., а відтак не заперечив проти закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

В судове засідання 31.05.2023 з'явився представник відповідача, позовні вимоги визнав частково.

Позиція позивача.

12.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» про стягнення 218 264,58 грн. вартості частини майна товариства пропорційної частці позивача в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту».

Позовні вимоги обгрунтовано наступним:

-позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» частка майна якого в статутному капіталі складає 23,27%, що становить 26 707,10 грн ( п.п.4.1 та 5.1 статуту товариства);

-28.11.2016 року ОСОБА_1 рекомендованим листом було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» заяву від 09.11.201про вихід з товариства, яку товариство отримало 30.11.2016 року;

-на час виходу ОСОБА_1 з товариства ( на час виникнення правовідносин) та у відповідності до ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Аналогічні положення передбачені і діючим Законом України « Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набрав чинності після виникнення спірних правовідносин. Зокрема, ч.7,8 ст.24 наведеного Закону передбачено, що товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Таким чином, законом встановлено право позивача на отримання вартості частини майна та зобов'язання відповідача виплатити вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі, а також частину прибутку, одержаного ТзОВ «Будівельно- монтажне підприємство побуту».

Наведених вимог закону відповідач не виконав та позивачу в зв'язку з його виходом з товариства належної йому вартості частки в майні товариства в строк до 12 місяців з дня виходу не виплатив.

Будь-який учасник товариста має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної ринкової вартості майна товариства, у зв'язку з чим для визначення ринкової вартості майна відповідача та остаточної суми вартості частини майна, що підлягає виплаті позивачу позивачем до позовної заяви було подано заяву про призначення судової експертизи, оскільки на час подання позову позивач ціну позову розраховував виходячи з наявних у нього доказів та доступної інформації.

Позивач у позові зазначав, що в залежності від результатів судової експертизи збільшуватиме розмір позовних вимог.

З підстав, наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та висновку судово-економічної експертизи №4242 від 09.12.2020 позивач заявлені позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити і стягнути на його користь з відповідача вартості частини майна пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства 9 856 799,68 грн. , у зв'язку з виходом її зі складу учасників товариства.

Позиція відповідача.

На момент подання спір між сторонами не існував, оскільки заяву позивач про вихід з числа учасників Товариства відповідач не отримував.

Поряд з цим, в ході судового розгляду Товариство подало заяву про часткове визнання позову ОСОБА_1 у якій Товариство визнає обов'язок виплатити ОСОБА_1 дійсну (ринкову) вартість частки чистих активів Товариства пропорційно частці позивачк, у зв'язку із її виходом зі складу учасників.

Вважає, що у зв'язку з частковим перерахуванням коштів згідно поданих до справи платіжних інструкцій належна до сплати сума 194 765,56 грн.

В частині вже виплаченої Товариством суми коштів станом на 16.05.2023 року - 1098800 грн провадження у справі просить закрити, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо розміру виплаченої частки Позивачки у статутному капіталі Товариства, то Товариство визнає обов'язок виплатити дійсну (ринкову) вартість частки чистих активів Товариства пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу 20 902,72 грн., що становить 18,21% статного капіталу Товариства.

Зазначає, що 10.03.2015р. Загальними зборами учасників Товариства затверджено розмір частки у статному капіталі ОСОБА_1 у розмірі 23,27% статного капіталу.

Однак, ОСОБА_1 додаткових вкладів до статутного капіталу не здійснювала, відповідно частка у розмірі 23,27% статутного капіталу не є виплаченою у повному розмірі. ОСОБА_1 було оплачено (внесено) до Статутного капіталу Товариства 20902,72 грн., що відповідає 18,21% статутного капіталу .

Саме тому, Товариство вважає, що при виході ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства останній повинна бути виплачена нею частка у статутному капіталі Товариства, яка становить 18,21%.

Щодо суми коштів, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 як вартість випалаченої нею частки у статутному капіталі, у зв'язку з її виходом зі складу учасників Товариства.

Товариство самостійно ініціювало проведення експертного дослідження для визначення вартості майна Товариства станом на 30.11.2016 року, результати яких викладені у Висновку експерта №8 судової оціночно-будівельної експертизи від 16.03.2021 року (т. 5 а.с.34-45) та у Висновку експерта №9 від 22.03.2021 року (т.4 а. с. 46-50). Експертами було встановлено, що ринкова вартість майна Товариства станом на 30.11.2016 року становить 7 103 600 грн. (а. с. 50 т. 5), оскільки Висновки судової експертизи щодо дійсної ринкової вартості майна Товариства та частки ОСОБА_1 є суперечливими.

Так, як було встановлено під час розгляду даної справи при проведенні судової експертизи у даній справі експертами безпідставно віднесено до складу активів (майна) Товариства нерухоме майно, яке ніколи Товариству не належало, та оцінено, у зв'язку з чим ринкова вартість активів Товариства безпідставно збільшена. Так, згідно Висновку експерта №189/190/191/192 від 18.12.2019 року житловий будинок по вул. Мучній оцінений 1 838 663 (а. с. 89), житловий будинок по вул. Тупіковій - 458 810 грн (а. с. 88), житловий будинок по АДРЕСА_6 - 1 551 930 грн (а. с. 85), адміністративний корпус по АДРЕСА_4 - 8605 565 (а. с. 75).

При цьому, експерти визнали, що при визначенні вартості активів Товариства безпідставно внесена вартість 100% частин адміністративний корпус по АДРЕСА_4 , в той час як Товариству належить лише 83/100 його частини, як і безпідставно включено у вартість майна Товариства житлові будинки по АДРЕСА_8 , в той час як ці будинки ніколи не перебували у власності Товариства.

Так, внаслідок допущених експертами недоліків при розрахунку ринкової вартості майна Товариства до складу майна Товариства було включено об'єкти нерухомості та частини об'єктів нерухомості, які ніколи майном Товариства не були, у зв'язку з чим вартість частки 23,27% у статутному капіталі Товариства експертами визначена у розмірі 9 856 799,68 грн., в той час як, згідно висновку експертизи №9 від 22.03.2021 року станом на грудень 2016 року уся вартість майна Товариства становила 7 103 600,00 грн.

Відтак при вирішенні даної справи по суті, вважає, не можуть бути взяті до уваги висновки судово-будівельної експертизи №189/190/191/192 від 18.12.2019 року, судово-товарознавчої експертизи №187,188 від 28.02.2020 р. та судово-економічної експертизи №4242 від 09.12.2020 року

Відповідач вважає, що станом на 30.11.2016 року, згідно висновку №9 від 22.03.2021 року дійсна вартість майна Товариства становила 7 103 600 грн, а тому провівши розрахунки, із врахуванням частки 18,21% у статутному капіталі Товариства визнав коштів належних до сплати розмір 1 293 565 грн (7103600*18,21%)

Також зазначає, що зборами учасників Товариства 20.04.2023 року було прийнято рішення виплатити ОСОБА_1 вартість чистих активів Товариства пропорційно 18,21% статного капіталу. Виплату вирішено здійснити у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , у встановленому Податковим Кодексом України порядку із утриманням необхідних податків та зборів.

Стверджує, що станом на 16.05.2023 року Товариство здійснило на користь Позивачки виплату дійсної (ринкової) вартості виплаченої нею частки чистих активів Товариства у розмірі у сумі 1098800 грн, що підтверджується платіжним документами.

Сума здійсненої виплати складається із сум утриманого Товариством та сплаченого податку на додану вартість (18%), військового збору (1,5%) та суми коштів перерахованої на рахунок ОСОБА_1 .

Відповідач вважає, що зважаючи на часткове виконання позовних вимог, станом на 16.05.2023 року заборгованість відповідача становить 194 765,56 грн , а у вже частково сплаченій сумі коштів ОСОБА_1 , Товариство просить у цій частині, стягнення з Товариства 1 098 800 грн. закрити провадження на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Зважаючи на сплату Товариством на користь ОСОБА_1 1 098 800 грн, при вирішенні заявленого позову, просить розглянути можливість часткового скасування заходів забезпечення позову в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» вчиняти дії щодо відчуження: продажу, передачі третім особам або будь-яким чином відчуження, передачі у статутний капітал, передачі у заставу, іпотеку або будь-яким іншим чином забезпечення зобов'язань, щодо всього рухомого та нерухомого майна, а саме: 83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 663,8 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1027418546101).

Судові витрати просить покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А також просить суд визначити у резолютивній частині рішення порядок виконання рішення та частково скасувати заходи забезпечення позову, зокрема: відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців з дня надрання законної сили рішенням суду, з одночасним частковим скасуванням заходів забезпечення позову з частини майна Товариства, а саме: заборони вчиняти дії щодо відчуження: продажу, передачі третім особам або будь-яким чином відчуження, передачі у статутний капітал, передачі у заставу, іпотеку або будь-яким іншим чином забезпечення зобов'язань, щодо 83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 663,8 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1027418546101).

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (надалі товариство) зареєстровано 01.04.1998р., номер запису про включення до ЄДР відомостей про юридичну особу 1 415 145 0000 036323 від 25.03.2005р. та є правонаступником ПрАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», яке раніше здійснювало діяльність у формі ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (роздруківка детальної інформації про юридичну особу та правонаступника із сайту Міністерства юстиції України додаються, оригінал знаходиться в позивача).

Товариство свою діяльність здійснює на підставі Статуту товариства, який затверджено загальними зборами учасників товариства згідно протоколу №2 від 20.03.2015р. (копія статуту товариства додається, оригінали знаходяться у відповідача).

Відповідно до п.4.1. та 5.1. статуту ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» в редакції від 20.03.2015р. ОСОБА_1 є одним з учасників товариства та її частка в статутному капіталі товариства складає 23,27%, що становить 26 707,10 гри. Наведене доводиться відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.5.1.4 Статуту, якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів Товариства виявиться меншою від Статутного капіталу, Товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого Статутного капіталу і зареєструватим відповідні зміни до Статуту в установленому порядку, якщо Учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів Товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру Статутного капіталу, Товариство підлягає ліквідації.

Органи управління Товариством (п.7.1 Статуту). Управління та контроль за діяльністю Товариства здійснюють: збори Учасників - вищий орган Товариства; директор - виконавчий орган Товариства; ревізор - контролюючий орган Товариства.

Відповідно до п.п.7.2.1 та 7.2.3 п.7.2 Статуту, посадовими особами Товариства визнаються Директор Товариства та Ревізор Товариства.

Посадові особи органів управління Товариства несуть відповідальність за заподіяну ними Товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України та Статуту. Відповідно до п.9.13 Статуту, директор несе відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності Товариства згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п.8.2 Статуту до компетенції зборів учасників належить, зокрема: б) внесення змін і доповнень до Статуту товариства, зміну розміру його Статутного капіталу ;д) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків Товариства) вирішення питання про придбання Товариством частки Учасника; є) виключення учасника із Товариства; й) встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасниками додаткових вкладів.

Відповідно до п.18.1, зміни цього Статуту затверджуються Зборами Учасників і реєструються в порядку передбаченому чинним законодавством.

Статут підписаний учасниками: ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , справжність підписів яких засвідчив 10.03.2015 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б. (зареєстровано в реєстрі за №519,520,521,522).

У справі (т.1, а.с.32) є копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 09.11.2016 про вихід з товариства, адресована Загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», зареєстрована в реєстрі за номером 2364, номер бланку НВА 162192.

За змістом заяви ОСОБА_1 , повідомляючи про свій вихід з числа учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», просила виплатити їй вартість частини майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства та просила виплачу здійснити після затвердження звіту за 2016 рік, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Також, у заяві ОСОБА_1 зазначала, що після виходу з ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» та повного з нею розрахунку, будь-яких претензій, в тому числі і майнових, до Товариства або інших учасників вона ( ОСОБА_1 ) мати не буде.

До справи також долучено опис вкладення в цінний лист з відтиском поштового штемпеля (дата - 28.11.2016) та із зазначенням вмісту вкладення у цінний лист: «заява ОСОБА_1 від 09.11.2016 № 2364 НВА 162192»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкод 7900045860643) з датою подання 28.11.2016 і датою отримання 30.11.2016, адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», фіскальний чек (штрихкод 7900045860643) на підтвердження вчинення операції з надіслання 28.11.2016 цінного листа Товариству. (т.1, а.с.33).

До матеріалів справи долучено копію заяви ОСОБА_1 , адресованої Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», про надання балансу і звіту про фінансовий результат. Заява без номера, датована 09.11.2016.( т.1, а.с.40)

На підтвердження надіслання цієї заяви Товариству, до матеріалів справи позивачем долучено копію фіскального чека, з якого слідує, що відправлення було здійснено рекомендованим листом, штрихкод відправлення рекомендованого листа - 7900046956237, рекомендований лист адресований ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту. ( т.1. а.с.40).

У томі 1 (а.с.43.) міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями у якому (отриманими на запит суду станом на 14.09.2018) слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ідентифікаційний код 3059117; місцезнаходження -79035, м.Львів, вул.Зелена, буд.253) є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ідентифікаційний код 3059117; місцезнаходження -79035, м.Львів, вул.Зелена, буд.25. Дані про реєстраційні дії: Державна реєстрація юридичної особи шляхом перетворення; 25.03.2015; 1415145000003633).

Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ПАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту»), підстава для його внесення: 25.03.2015, 14151120019003804, припинено, за рішенням засновників.

Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування : 114777.00 грн., 10.03.2015.

Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників) ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту»)…: ОСОБА_8 - розмір внеску до статутного фонду -140.73 грн; ОСОБА_13 - розмір внеску до статутного фонду -117.43 грн.; ОСОБА_12 - розмір внеску до статутного фонду -87811.74 грн.; ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду - 26707.10 грн.

Оцінка суду.

Стаття 50 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про господарські товариства», яка кореспондується зі статтею 116 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Частиною першою статті 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/7674/18 звернула увагу, що за змістом частини першої статі 148 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України «Про господарські товариства» станом на час виникнення спірних правовідносин учасник товариства (безвідносно до розміру належної йому частки в статутному капіталі товариства) мав право вийти з товариства у будь-який строк незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Підставою припинення участі в господарському товаристві має бути юридичний факт подання учасником заяви про вихід з товариства.

Реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб'єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві.

Вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов'язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.

Вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.

У зв'язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, що позивачка реалізувала своє право на вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту» шляхом подання 28.11.2016р. Товариству нотаріально посвідченої заяви від 09 листопада 2016 року про вихід зі складу учасників Товариства, в якій було зазначено вимогу про виплату вартості майна, що є пропорційною її частці у статутному капіталі товариства, що складає 23,27% , у строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до п. 4.2.4 Статуту учасник товариства має право вийти з товариства, отримавши при цьому вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

У матеріалах справи наявна копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 09.11.2016 про вихід з товариства, адресована Загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», зареєстрована в реєстрі за номером 2364, номер бланку НВА 162192. Як доказ її надіслання товариству подано опис вкладення в цінний лист з відтиском поштового штампа 28.11.16 та із зазначенням вмісту «заява ОСОБА_1 від 09.11.2016 № 2364 НВА 162192» та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з датою подання 28.11.2016 і датою отримання 30.11.2016, адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (штрих.код відправлення - 7900045860643)

Зазначені докази підтверджують надіслання Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» 28.11.2016 заяви ОСОБА_1 від 09.11.2016 про вихід з товариства, зареєстрованої в реєстрі за номером 2364, номер бланку НВА 162192. ( т.1, а.с.32-33).

Наявність у справі копії заяви ОСОБА_1 про надання балансу і звіту про фінансовий результат від 09.11.2016, не спростовує обставини надіслання позивачем відповідачу заяви про вихід та не заперечує обставини отримання таких заяв товариством.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Крім цього, однозначно, подані сторонами докази мають бути допустимими (обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування) та достовірними (достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи).

Обставини повідомлення учасником товариства про вихід підтверджуються доказами відправки відповідної заяви засобами поштового зв'язку або подання такої нарочно товариству. Тобто, саме такі докази, якими в цій справі є копія заяви, опис вкладення в цінний лист, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, є допустимими та достовірними.

Натомість відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, у розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Частиною 1 ст.54 Закону України "Про господарські товариства" ( в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Надані Позивачем докази (нотаріально посвідчена заява від 09.11.201 про вихід з товариства, докази надіслання цієї заяви відповідачу та вручення заяви відповідачу) визнаються судом такими, що підтверджують волевиявлення позивача на вихід з Товариства та отримання ним вартості частини майна пропорційної її частці у статутному капіталі Товариства, у зв'язку з її виходом з учасників товариства, та такими, що підтверджують дотримання позивачем вимог чинного законодавства стосовно подання (надіслання) цієї заяви 28.11.2016 відповідачу і отримання її останнім 30.11.2016.

Однак, у строки, передбачені ст.54 Закону України «Про господарські товариства» відповідач не виконав та позивачу, у зв'язку з його виходом з товариства, належної йому вартості частки в майні товариства в строк до 12 місяців з дня виходу не виплатив, що стало підставою для подання позивачем 12.09.2018 року до господарського суду Львівської області позову про стягнення в примусовому порядку належних позивачу до виплати коштів, а у подальшому (після завершення проведення експертною установою призначеної судом експертизи та поступлення висновку (враховуючи висновки судової експертизи), про наміри подання якої (за наслідками - висновками судової експертизи) позивач повідомляв у позовній заяві.

Слід також відзначити, що матеріалами справи не підтверджено, що вихід учасника (позивача) з товариства (відповідача) здійснювався з метою уникнення майнової відповідальності учасника. Стверджувати, що позивач, реалізуючи своє безумовне право на вихід з товариства, вчинив такий на шкоду кредиторам (якими не є інші учасники товариства чи саме товариства) чи використав таке право на зло, немає підстав і як мінімум передчасно, адже жодних рішень за наслідками виходу відповідача товариство не ухвалено. Більше того, право учасника, який виходить з товариства, на отримання вартості частини майна, пропорційної його частці, передбачене як законодавчими актами, так і Статутом товариства, тому не може розцінюватись як вихід учасника на зло товариству.

Як вже зазначено вище відповідно до п.п.4.2.4 п.4.2 Статуту учасники Товариства мають право вийти з Товариства, отримавши при цьому вартість частини майна, пропорційну його частці у Статутному капіталі Товариства.

Частинами 1 та 2 ст.148 ЦК України (в редакції чинній на дату виходу) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно з ч.3 ст.148 ЦК України (в редакції чинній на дату виходу) спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Предметом позову є стягнення вартості частки учасника господарського товариства, в предмет доказування якого входить, в тому числі, визначення вартості частки, яка повинна бути актуальною ринковою вартістю.

За змістом ч.1 ст.66 та ст.139 ГК України, майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (ст.76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018р. у справі №925/1165/14.

Ухвалою суду від 14.12.2018р. було призначено комплексну судову експертизу у справі №914/1693/18, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.

На розгляд судової експертизи поставлено наступні питання:

10.02.2021, за вх.№3255/21, від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз поступив висновок №4242 від 09.12.2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи по господарській справі №914/1693/18 після виправлення технічної помилки. За висновком експерта вартість частини майна ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», належної до виплати ОСОБА_1 , розрахованої пропорційно до частки учасника (23,27%) станом на 30.11.2016 року із врахуванням ринкової вартості нерухомого майна даного товариства становить 9 856 799,68 грн. (том 4, а с.226-237). У зв'язку із наведеним позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (заява зареєстрована 01.03.2021, за вх.№853/21, в документообігу суду). У заяві позивач просив стягнути на його користь з відповідача кошти в сумі 9 856 799,68 грн, як вартість частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства, у зв'язку із виходом позивача з числа учасників товариства.

Поряд з цим, в ході розгляду справи та вчинення судом відповідних процесуальних дій (виклик судових експертів для дачі пояснень по висновках судової експертизи) було з'ясовано, що при проведенні комплексної судової експертизи до майна Товариства експертами було віднесено майно, яке не належить Товариству на праві власності, не передане йому у користування, а тому з точки зору чинного законодавства України не могло бути віднесено ні до основних засобів Товариства, ні до активів Відповідача. Так, згідно висновку оціночно-будівельної експертизи експерта ЛНДІСЕ Перепелиці Б. Ю. №189/190/191/192 від 18.12.2019, що була проведена під час комплексної судової експертизи у даній справі, експертом до основних засобів Відповідача віднесено адміністративний корпус площею 663,8 кв. м. по АДРЕСА_4 та три житлових будинки у АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_9 . Проте, при проведенні експертизи у розпорядженні експертів були усі матеріали судової справи, у тому числі інвентаризаційні справи на кожен з вищевказаних об'єктів нерухомості. З огляду на це, експерти мали можливість і повинні були перевірити чи може вважатись кожен із віднесених ними об'єктів нерухомості до майна Товариства, чи можуть вони вважатись активами Відповідача, чи належать вони Товариству на праві власності, чи володіє та розпоряджається ними Відповідач.

Щодо адміністративного корпусу площею 663,8 кв. м. по по АДРЕСА_4 .

Як вбачається із Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, що додане самим Позивачем до позовної заяви, Відповідачу не належить 663,8 кв. м. вищевказаної нерухомості, оскільки на підставі Договорів міни нерухомого майна на цінні папери від 18.10.2006 року Товариство передало у власність ОСОБА_16 17/100 частини адміністративного корпусу «Б-3», що складаються з нежитлових приміщень позначених у поверховому плані відповідно : №3 - 13,2 кв. м.; №4 - 25 кв.м.; №5 - 8,6 кв.м.; №6 - 51,9 кв.м; № 20- 11,4 кв.м.; №21 - 4 ,6 кв.м., загальною площею 114,7 кв. м. (а. с. 119-121 т.1; а.с.173- 174 т.1,а.с.68 т.2).

Натомість у висновку експертизи при розрахунку ринкової вартості майна Товариства, і, як наслідок при розрахунку ринкової вартості частини майна Товариства, що пропорційна частці Позивачки у статутному капіталі, розрахунок проводився без врахування того, що фактично Відповідачу належить лиш є 83/100 частини цієї нежитлової нерухомості.

Щодо житлових будинків по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 .

Так, як вбачається із Інформаційної довідки, яку надав суду Відповідач (а. с. 161 т.1), житлові будинки по АДРЕСА_10 та по АДРЕСА_3 ніколи не перебували у власності Відповідача.

Згідно листа Регіонального відділення Фонду держмайна України у Львівській області від 11.10.2005 року № 8/11-5560 вбачається, що відповідно до плану приватизації майна цього підприємства (ВАТ «БМУ побуту»), затвердженого наказом регіонального відділення №283 від 16.03.1998 року до статутного фонду ВАТ «БМУ побуту» не були включені: житловий будинок вул. Тупікова; житловий будинок вул. Мучна; житловий будинок вул. Китайська».

Вищевказане підтверджується й матеріалами інвентаризаційних справ, які були у розпорядженні судових експертів під час проведення ними комплексної експертизи, зокрема:

Як вбачається з інвентаризаційної справи на будинок №27 по вул. Мучній у м. Львові, будинок був побудований Львівським обласним СМУ треста «Укрпобутпромбудмонтаж». У 1962 році було передано квартири у даному будинку на баланс місцевих Рад.

Зважаючи на те, що даний житловий будинок був віднесений до державного житлового фонду усі квартири у цьому будинку були приватизовані, і фактично відповідно до чинного законодавства України будинок належить на праві спільної власності усім власникам квартир цього житлового будинку, а не Товариству. Так, в матеріалах інвентаризаційної справи зберігаються заяви мешканців даного будинку про приватизацію квартир у будинку, які входили у склад державного житлового фонду, що підтверджує те, що житловий будинок АДРЕСА_10 не може вважатись майном Відповідача.

З інвентаризаційної справи житлового будинку АДРЕСА_11 вбачається, що СМУ проект «Укрпобутпробудмонтаж» був лише балансоутримувачем цього будинку, і ніколи не був його власником. Квартири у даному житловому будинку також були приватизовані його мешканцями - як квартири державного житлового фонду, що підтверджує факт, що житловий будинок АДРЕСА_6 не може вважатись власністю Відповідача.

З інвентаризаційної справи житлового будинку АДРЕСА_8 також вбачається, що Відповідач виконував лише функції житлово-експлуатаційної організації, а не власника будинку. Квартири у даному будинку також приватизувались його мешканцями як квартири державного житлового фонду, що виключає приналежність цього будинку на праві власності Відповідачу.

Отже вищевказані будинки є багатоквартирними будинками, квартири в яких є приватизовані власниками цих квартир, а Відповідач у 2016 році лише обслуговував дані будинки виконуючи функції ЖЕО, а тому такі будинки не можуть бути віднесені до складу майна Товариства.

Про те, що квартири у вищевказаних трьох житлових будинках станом на листопад 2016 року були приватизовані Відповідач також повідомив суд шляхом подання Інформаційної довідки, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.161 т. 1), яка була у розпорядженні експертів.

Окрім того, зважаючи на те, що квартири у даних житлових будинках приватизовувались згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якого приватизацією державного житлового фонду вважається відчуження квартир, житлових приміщень, призначених для проживання сімей та одиноких осіб. При цьому до державного житлового фонду відносився житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управління державних підприємств, організацій установ. Зважаючи на те, що в процесі приватизації Львівського ДКБМП побуту у ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», правонаступником якого є Відповідач, житлові будинки по вул. Мучній, вул. Китайській, вул. Тупіковій, що у м. Львові не передавались у статутний фонд Товариства, що підтверджується відповідною довідкою, наявною у справі. Будинки залишились у державному житловому фонді, у зв'язку з чим мешканці цих будинків приватизували квартири і відповідно до ст. 10 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», який діяв на той час, стали співвласниками цих житлових будинків. Щодо того, що право власності на допоміжні приміщення, технічне обладнання та елементи зовнішнього благоустрою житлового будинку виникає з правом власності на квартиру, незалежно від підстав його набуття та не потребує будь-яких додаткових дій для його підтвердження неодноразово роз'яснювалось Конституційним Судом України у 2004 році (рішення від 02.03.2004 року у справі №1-2/2004) та у 2011 році (рішення від 09.11.2011 року справа №1-22/2011).

Окрім цього, те, що вищевказані житлові будинки не можуть вважатись основним засобами, і як наслідок були помилково віднесені експертами до майна Товариства підтверджується й наступним:

Так, до основних засобів, згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, відносяться власні або отримані на умовах фінансової оренди об'єкти і орендовані цілісні майнові комплекси, що віднесені до складу основних засобів, а також інвестиційної нерухомості. В свою чергу основними засобами, з точки зору Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 є матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, активом вважаються ресурси, що контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому .

Як вже вказувалось вище, майном, згідно ст. 190 ЦК України, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. При цьому, право власності на нерухоме майно, згідно ст. 182 ЦК України їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Як вбачається з матеріалів інвентаризаційних справ на вищевказані житлові будинки - Товариство не є ані власником, ані користувачем житлових будинків по вул. Китайській, 3а, по вул. Мучній, 27 та по вул. Тупіковій, 23, що у м. Львові.

Отже, зважаючи на те, що не має жодного документа, який би підтверджував право власності або користування Відповідачем вищевказаними житловими будинками, такі не можуть відноситись до майна, основних засобів Товариства, так як вони не є ресурсами, контрольованими підприємством.

Зважаючи на це, житлові будинки по вул. Мучній, вул. Тупіковій, вул. Китайській не можуть вважатись майном Товариства, оскільки станом на 2016 рік вони належали власникам квартир, що знаходяться у цих будинках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.08.2022 року у справі №912/2438/20 викладено правовий висновок про те, що при розгляді спорів пов'язаних із виплатою частки учаснику, який має намір вийти зі складу Товариства, слід враховувати саме дійсну вартість майна товариства, а не його балансову вартість. В свою чергу дійсна вартість майна товариства може охоплювати тільки дійсно належне товариству майно. При цьому, ВС вказав, що сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Схожий висновок викладено й у постанові Верховного суду від 01.08.2022 року у справі №903/522/21, в якому вказано, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. При цьому, Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

У Постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 924/27/18 вказано, що доказом належного до виплати розміру коштів може бути лише експертиза.

З цією метою, Товариство самостійно ініціювало проведення експертного дослідження для визначення вартості майна Товариства станом на 30.11.2016 року, результати яких викладені у Висновку експерта №8 судової оціночно-будівельної експертизи від 16.03.2021 року (т. 5 а.с.34-45) та у Висновку експерта №9 від 22.03.2021 року (т.4 а. с. 46-50). Експертами було встановлено, що ринкова вартість майна Товариства станом на 30.11.2016 року становить 7 103 600 грн. (а. с. 50 т. 5), оскільки Висновки судової експертизи щодо дійсної ринкової вартості майна Товариства та частки ОСОБА_1 є суперечливими.

Так, як було встановлено під час розгляду даної справи при проведенні судової експертизи у даній справі експертами безпідставно віднесено до складу активів (майна) Товариства нерухоме майно, яке ніколи Товариству не належало, та, відповідно, оцінено, у зв'язку з чим ринкова вартість активів Товариства безпідставно збільшена. Так, згідно Висновку експерта №189/190/191/192 від 18.12.2019 року житловий будинок по вул. Мучній оцінений 1 838 663 (а. с. 89), житловий будинок по вул. Тупіковій - 458 810 грн (а. с. 88), житловий будинок по вул. Китайській - 1 551 930 грн (а. с. 85), адміністративний корпус по вул. Зеленій 253 - 8605 565 (а. с. 75).

При цьому, експерти в судовому засіданні визнали, що при визначенні вартості активів Товариства безпідставно внесена вартість 100% частин адміністративного корпусу по АДРЕСА_4 , в той час як Товариству належить лише 83/100 його частини, як і безпідставно включено у вартість майна Товариства житлові будинки по АДРЕСА_8 , в той час як ці будинки ніколи не перебували у власності Товариства.

Відтак, внаслідок допущених експертами недоліків при розрахунку ринкової вартості майна Товариства та включення до складу Товариства об'єктів нерухомості та частини об'єкту нерухомості, які ніколи майном Товариства не були, вартість частини майна пропорційної частці ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства у розмірі 23,27% експертами була визначена у розмірі 9 856 799,68 грн., в той час як, згідно висновку експертизи №9 від 22.03.2021 року (проведеної на замовлення відповідача) станом на грудень 2016 року уся вартість майна Товариства становила 7 103 600,00 грн.

Із врахуванням вищенаведених обставин справи, з підстав, викладених в ухвалі суду від 21.07.2021 судом було задоволено частково клопотання відповідача про призначення судової експертизи; призначено повторну комплексну судову експертизу у справі №914/1693/18, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м.Київ, вул.Смоленська, 6).

На вирішення експерта було поставлено наступні питання:

- Яка дійсна ринкова вартість всіх необоротних і оборотних активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117) станом на дату виходу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», а саме станом на 30.11.2016р.?

- Яка вартість частини майна пропорційна частці у розмірі 23,27 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117), з урахуванням дійсної (ринкової) вартості всіх необоротних і оборотних активів товариства, його зобов'язань та прибутку, підлягає виплаті ОСОБА_1 станом на дату виходу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117), а саме станом на 30.11.2016р.?

Оплату за проведення повторної судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117).

Однак повторна експертиза проведена не була.

У подальшому сторонами не заявлялось клопотання про призначення повторної експертизи та доручення її проведення тій чи іншій експертній установі.

Позивач притримувався позиції, що висновок судово-економічної експертизи є належним доказом у даній справі, експертиза проведена із врахуванням даних та документів, які надав сам відповідач, окрім того, посилався на те, що ним вже понесені суттєві витрати на проведення судових експертиз та затрачений тривалий час на її проведення.

Відповідач вважає висновки судової експертизи (оціночно-будівельної №189/190/191/192 та судово-економічної №4242) недопустимими доказами у справі для визначення вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача в статутному капіталі товариства, оскільки такі проведені без врахування матеріалів інвентаризаційних справ по нерухомості, які були надані експерту для проведення експертизи та включено у вартість нерухомого майна товариства та включено без будь-яких підстав у вартість майна товариства вартість трьох будинків та вартість усієї будівлі адміністративного корпусу, в той час як товариству належить на праві власності лише 83/100 від всієї будівлі адмінкорпусу. Просить врахувати при оцінці доказів висновки експертиз №8 від 16.03.2021 та №9 від 22.03.2021, які надані ним до справи, у яких з вартості майна товариства виключено вартість житлових будинків (по вул.Китайській, 3а; по вул.Мучній 27 та по АДРЕСА_3 ), а також визначено вартість будівлі адміністративного корпусу по вул.Зеленій, 253 у м.Львові (83/100 частини цієї будівлі), що відповідає 549,1 кв.м. належної на праві власності відповідачу.

При цьому суд не вбачає за необхідне призначення повторної судової експертизи з ініціативи суду, оскільки вважає за можливе надати оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи в їх сукупності і, які, на переконання суду, є достатніми і допустимими для встановлення дійсної (ринкової) вартості частини майна ТОВ «БМП Побуту», належної учаснику у зв'язку із виходом зі складу товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі 23,27%, станом на листопад 2016 року.

Як вбачається зі змісту висновку №8 судової оціночно-будівельної експертизи від 16.03.2021 виконання експертизи було доручено судовому експерту Бутаковій Марині Анатоліївні, яка має повну вищу будівельно-технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, спеціальність «Інженер з будівництва», кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових будівельно-технічних, земельно-технічних, оціночно-будівельних експертиз по спеціальностях: 10.6 - «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів»; 10.7 - «Розподіл земель і визначення порядку користування земельними ділянками»; 10.10 - «Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів і споруд»; 10.14 - «Оцінка земельних ділянок». Кваліфікаційне, свідоцтво судового експерта №1840 від 25.11.2016 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. Термін дії свідоцтва до 13.12.2022 року. Кваліфікаційне свідоцтво судового експерта №2021 від 13.12.2019 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. Термін дії свідоцтва до 13.12.2022 року. Стаж експертної роботи з 2016 року. Цей висновок підготовлений для подання до Господарського суду Львівської області, про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України експерт обізнаний.

Як вбачається зі змісту висновку №9 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 22.03.2021, проведення судово-економічної експертизи було доручено судовому експерту Бурдьо Ірині Михайлівні, яка має вишу економічну освіту, кандидат економічних наук за спеціальністю 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)», кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-економічних експертиз за спеціальностями 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій», свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №1858 від 23 грудня 2016 року, видане ЦЕКК МЮУ, термін дії до 13.12.2022 р., стаж експертної роботи з 2010 року. Проведення судово-економічної експертизи доручено судовому експерту Бурдьо Ірині Михайлівні, яка мас вишу економічну освіту, кандидат економічних наук за спеціальністю 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)», кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-економічних експертиз за спеціальностями 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій», свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №1858 від 23 грудня 2016 року, видане ЦЕКК МЮУ, термін дії до 13.12.2022 р., стаж експертної роботи з 2010 року. Цей висновок підготовлений для подання до Господарського суду Львівської області, про кримінальну відповідальність згідно ст. 384, 385 КК України експерт обізнаний.

Судові експерти визнали (висновки №8 та №9), що при визначенні вартості активів Товариства безпідставно внесена вартість 100% частин адміністративного корпусу по вул. Зеленій 253, в той час як Товариству належить лише 83/100 його частини, як і безпідставно включено у вартість майна Товариства житлові будинки по вул. Тупіковій, вул. Китайській та вул.Мучній у м. Львові, в той час як ці будинки ніколи не перебували у власності Товариства.

Відтак, дійсна (ринкова) вартість частини майна ТОВ «БМП Побуту», належна учаснику у зв'язку із виходом зі складу товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі 23,27%, станом на 30 листопада 2016 року, з врахуванням висновку будівельно-технічної експертизи №8 щодо ринкової вартості частини адмінкорпусу - складає 1653,01 тис. грн.

Відповідно до ст.104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені вище обставини господарський суд відхиляє висновок судової експерти №4242 від 09.12.2020, оскільки вважає зазначений висновок недопустимим доказом, оскільки такий містить суперечності з матеріалами справи, які були надані судовим експертам для проведення судової експертизи за ухвалою суду. А відтак, на підставі недопустимого доказу не можуть бути встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи - визначення вартості частини майна пропорційної частці у розмірі 23,27 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», з урахуванням дійсної (ринкової) вартості всіх необоротних і оборотних активів товариства, його зобов'язань та прибутку, які підлягають виплаті ОСОБА_1 станом на дату виходу з Товариства, а саме станом на 30.11.2016р.

Відтак, із врахуванням вищенаведеного та наявних у справі матеріалів, при оцінці доказів в порядку ст.86 ГПК України суд надає перевагу висновкам судових експертів наданих відповідачем, та констатує, що дійсна (ринкова) вартість частини майна ТОВ «БМП Побуту», належна учаснику у зв'язку із виходом зі складу товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі 23,27%, станом на 30 листопада 2016 року складає 1653,01 тис. грн.

Щодо заперечень відповідача розміру частки позивача у статутному капіталі Товариства (23,27 %) суд зазначає наступне.

Статутом ТОВ «БМП побуту» передбачено участь ОСОБА_1 з часткою в сумі 26 707,01 грн, що становить 23,27 % статутного капіталу. Статут товариства затверджений Загальними зборами учасників ТзОВ «БМП побуту», протокол № 2 від 10 березня 2015. Докази оскарження процедури перерозподілу часток у момент перетворення товариства чи в момент затвердження Статуту, як і докази визнання установчого документа чи рішення загальних зборів товариства незаконними, недійсними, сторонами не подано. Правомірність рішень, змін по перетворенню та перерозподілу часток у період з 2014 по 2016 роки, факти сплати чи несплати внеску учасником ОСОБА_1 не є предметом оскарження в цій справі, а виходячи з презумпції законності рішень загальних зборів товариства і враховуючи недопустимість підміни судом компетенції відповідних органів товариства, суд не має підстав не враховувати, що на час виходу з товариства ОСОБА_1 відповідно до Статуту товариства володіла часткою в розмірі 23,27 %.

Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Верховного Суду щодо способу захисту прав особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що єдиний належний спосіб захисту у такій категорії справ міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, у пунктах 60 - 61 постанови від 22.10.2019 у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19) зазначила, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

У пункті 32 постанови від 18.03.2020 у справі №466/3221/16-а та пункті 43 постанови від 01.04.2020 у справі №813/1056/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Стосовно заяви відповідача про часткове визнання позову від 01.05.2023 №15 (вх.№10898/23 від 02.05.2023) та клопотання про уточнення заяви про визнання позову від 15.05.2023 (вх.12109/23 від 15.06.2023).

Виходячи з положень процесуального Закону особа яка вважає, що її право або законний інтерес порушені має право звернутися за захистом таких до суду шляхом подання позову.

Отже позов в процесуальному сенсі - це звернення до суду першої інстанції з вимогою про захист своїх прав та інтересів.

Позов у матеріальному сенсі - право на задоволення своїх позовних вимог.

Елементи позову - його структурні складові, які сукупно визначають його зміст: предмет позову та підстави позову.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 15.05.2019 у справі № 923/565/18.

Частиною 4 ст. 191 ГПК України визначено, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається зі змісту чергової заяви про визнання позову, стверджуючи про визнання позову в частині, відповідач поряд з цим заперечує обставини, на яких грунтуються позовні вимоги позивача (щодо розміру частки в статутному капіталі Товариства), що фактично нівелює саме поняття «визнання позову».

Проаналізувавши заяву відповідача в частині визнання позову, суд приходить до висновку, що відповідач не погоджується з низкою обставин, на яких грунтуються заявлені позовні вимоги позивача, що нівелює можливість прийняття судом часткового визнання відповідачем позову, в розумінні ч.4 ст.191 ГПК України.

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем здійснено наступні платежі, на підтвердження яких подано платіжні інструкції:

від 28.04.2023 №866 на суму 73796,50 грн. призначення платежу «*;101;03059117;ПДФО/утр. із в-ти вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства» отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області.

від 28.04.2023 №865 на суму 5983,50 грн. призначення платежу «*;101; НОМЕР_2 ;Військовий збір/ з виплати вартості частки учасника товраиства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області.

від 01.05.2023 №868 на суму 321114,50 грн. призначення платежу «випл. вартості частки учасн тов, у зв'язку із виходом із складу учасн. тов згідно протоколу №1\2023 Загальних зборів учасників товариства від 20квітня 2023»; отримувач коштів - ОСОБА_1 .

від 01.05.2023 №870 на суму 69987,50 грн призначення платежу «*;101; НОМЕР_2 ;ПДФО/утр. із в-ти вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області.

від 01.05.2023 №865 на суму 5998,50 грн. призначення платежу «*;101; НОМЕР_2 ;Військовий збір/ з виплати вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області.

від 01.05.2023 №869 на суму 321919,50 грн. призначення платежу «випл. вартості частки учасн тов, у зв'язку із виходом із складу учасн. тов згідно протоколу №1\2023 Загальних зборів учасників товариства від 20квітня 2023»; отримувач коштів - ОСОБА_1 .

від 10.05.2023 №879 на суму 54000,00 грн. призначення платежу ««*;101; НОМЕР_2 ;ПДФО/утр. із в-ти вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області.

від 10.05.2023 №880 на суму 4500,00 грн. призначення платежу «*;101; НОМЕР_2 ;Військовий збір/ з виплати вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області.

від 11.05.2023 №869 на суму 241500,00 грн. призначення платежу «випл. вартості частки учасн тов, у зв'язку із виходом із складу учасн. тов згідно протоколу №1\2023 Загальних зборів учасників товариства від 20квітня 2023»; отримувач коштів - ОСОБА_1 .

У заяві про часткове визнання позову відповідач зазначає, що він частково виконав зобов'язання з виплати ОСОБА_1 вартості частини майна пропорційної її частці у статутному капіталі Товариства, у зв'язку з її виходом з учасників Товариства в загальній сумі 1 098 800 грн. (на підставі перелічених вище платіжних інструкцій).

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

У постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 об'єднана палата ВС пояснила, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд зазначає, що має місце суперечлива поведінка сторони відповідача. Так, заперечуючи факт надіслання ОСОБА_1 . Товариству заяви про вихід з числа учасників Товариства, а відтак відсутність спору між сторонами на момент подання позову до суду, відповідач в ході розгляду справи вчиняє дії по перерахуванню позивачу коштів та просить щодо сплачених ним коштів закрити провадження у справі, з підстав відсутності предмету спору. Заперечуючи розмір частки позивача у статутному капіталі Товариства (23,27%) Відповідач при цьому замовляє проведення експертизи для визначення частини майна пропорційної частці позивача у статурному капіталі товариства саме виходячи із розміру частки позивачки 23,27%.

Позивач в судовому засіданні заперечив доводи відповідача про проведення Товариством розрахунку з ОСОБА_1 на суму 1098800,00 грн. Підтвердив, що має місце лише частковий розрахунок Товариства з ОСОБА_1 на суму 884534,00 грн (проплати згідно платіжних інструкцій від 01.05.2023 №868 на суму 321114,50 грн; від 01.05.2023 №869 на суму 321919,50 грн; від 11.05.2023 №869 на суму 241500,00 грн).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, провадження у справі в частині стягнення 884534,00 грн. підлягає закриттю.

Щодо решти сум коштів згідно платіжних інструкцій від 28.04.2023 №866 на суму 73796,50 грн. призначення платежу «*;101; НОМЕР_2 ;ПДФО/утр. із в-ти вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства» отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області; від 28.04.2023 №865 на суму 5983,50 грн. призначення платежу «*;101; НОМЕР_2 ;Військовий збір/ з виплати вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області; від 01.05.2023 №870 на суму 69987,50 грн призначення платежу «*;101; НОМЕР_2 ;ПДФО/утр. із в-ти вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області; від 01.05.2023 №865 на суму 5998,50 грн. призначення платежу «*;101; НОМЕР_2 ;Військовий збір/ з виплати вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області; від 10.05.2023 №879 на суму 54000,00 грн. призначення платежу ««*;101; НОМЕР_2 ;ПДФО/утр. із в-ти вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області; від 10.05.2023 №880 на суму 4500,00 грн. призначення платежу «*;101; НОМЕР_2 ;Військовий збір/ з виплати вартості частки учасника товариства, у зв'язку із виходом із складу учасників товариства»; отримувач коштів - ДО, ГУ ДКСУ у Львівській області на загальну суму 214266,00 грн., то суд зазначає, що ці кошти, як вбачається зі змісту платіжних інструкцій, не були перераховані позивачу, і не є за своїм призначенням коштами, спрямованими на погашення відповідачем заборгованості по виплаті позивачу вартості частини майна, пропорційної розміру частки позивача у статутному капіталі товариства, у зв'язку з виходом ОСОБА_1 із числа учасників Товариства, а відтак провадження у справі на суму 214266,00 грн не підлягає закриттю з мотивів відсутності предмету спору.

Відтак, до стягнення з відповідача підлягають кошти в сумі 768476,00 грн (1653010,00 грн-884534,00 грн).

При виплаті частки (або передачі майна) фізичній особі - учаснику, при його виході із числа учасників товариства, у такої фізичної особи може виникати інвестиційний прибуток, який підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором.

При цьому, обов'язок задекларувати і сплатити ПДФО та військовий збір від отриманого інвестиційного прибутку покладено на фізичну особу - учасника. Податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5% із загальної суми інвестиційного прибутку, відображеного в декларації, учасник має сплатити самостійно у строки визначені законодавством.

Товариство зобов'язане лише відобразити суму інвестиційного прибутку фізичної особи в податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою доходу « 112».

Посилання відповідач на неможливість проведення оплати коштів на рахунок позивача без сплати податку на додану вартість та військового збору не може стосуватися предмету даного спору та братись до уваги з мотивів наведених вище.

Щодо клопотання відповідача, зазначеного у заяві про часткове визнання позову та встановлення порядку виконання рішення від 20.09.2022 №24 (вх.№19551/22 від 21.09.2022) «визначити у резолютивній частині рішення прядок виконання Рішення та частково скасувати заходи забезпечення позову, зокрема: відстрочити виконання рішення строком на шість місяців з дня надрання законної сили Рішенням суду, з одночасним скасування забезпечувальних заходів з частини майна Товариства, а саме: заборони вчиняти дії щодо відчуження: продажу, передачі третім особам або будь-яким чином відчуження, передачі у статутний капітал, передачі у заставу, іпотеку або будь-яким іншим чином забезпечення зобов'язань, щодо трансформаторної підстанції літ.Ф-1 загальною площею 27,7 кв.м., з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м.. естакада «б'» - 5501,8 кв.м., шляхи «в» - 610 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1159367646101); будівель і споруд, воріт, електромережі зовнішнього освітлення, каналізації, котельні, огорожі, пропарочної камери, прохідної, силової кабельної лінії, трансформаторної підстанції, шляхів і площадок, адміністративного корпусу та іншого майна за адресою м. Львів, вул.Зелена, 253, що належить Товариству», яке мотивоване посиланням на ст.ст.238,239 ГПК України.

Ухвалою від 10.12.2018 судом вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ідентифікаційний код юридичної особи 03059117, місцезнаходження 79035, м.Львів, вул.Зелена, 253) вчиняти дії щодо відчуження: продажу, передачі третім особам або будь-яким чином відчуження, передачі у статутний капітал, передачі у заставу, іпотеку або будь-яким іншим чином забезпечення зобов'язань, щодо всього рухомого та нерухомого майна, в тому числі щодо: 83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 за адресою м.Львів, вул.Зелена, 253, загальною площею 663,8 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1027418546101); трансформаторної підстанції літ.Ф-1 загальною площею 27,7 кв.м., з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м., естакада «б'» - 5501,8 кв.м., шляхи «в» - 610 кв.м. за адресою м.Львів, вул.Зелена, 253 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1159367646101); будівель і споруд, воріт, електромережі зовнішнього освітлення, каналізації, котельні, огорожі, пропарочної камери, прохідної, силової кабельної лінії, трансформаторної підстанції, шляхів і площадок, адміністративного корпусу та іншого майна за адресою м.Львів, вул.Зелена, 253, які належить на праві власності ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ідентифікаційний код юридичної особи 03059117, місцезнаходження 79035, м.Львів, вул.Зелена, 253), крім житлових будинків в м.Львові по вул.Китайська, вул.Мучна та вул.Тупікова, що передані товариством на баланс Львівської міської ради.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст. ст.239 ГПК України забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги задоволені, а вжиті заходи забезпечення позову є гарантією виконання рішення суду і потреба у забезпеченні позову на час ухвалення рішення не відпала, суд вважає, що такі заходи забезпечення позову скасуванню не підлягають та продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частина 8 статті 145 ГПК України).

Вжиті заходи до забезпечення позову не унеможливлюють ведення господарської діяльності Товариством, з метою отримання прибутку.

Із врахуванням наведених норм процесуального Закону жодних підстав для скасування вжитих судом заходів до забезпечення позову станом на момент ухвалення рішення суд не вбачає.

Щодо відстрочення виконання рішення строком на шість місяців з дня набрання законної сили рішення суду та наступної вимоги, сформованої відповідачем під умовою, а саме, що у випадку якщо суд визначить за неможливе часткове скасування вжитих заходів забезпечення позову, то розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами, бо як стверджує відповідач такий порядок і строк виконання рішення дозволить відповідачу виконати його добровільно та дозволить уникнути банкрутства Товариства, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 та 4 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обов'язковою умовою надання відстрочення/розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Наявність обставин, що істотно ускладнювали б виконання рішення відповідач не довів.

Суд відзначає, що питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Слід зазначити, що дана справа розглядається тривалий час - з 2018р., обов'язок відповідача виплатити позивачу вартість частки майна, пропорційної його частці в статутному капіталі Товариства (ст.54 Закону України «Про господарські товариства») початок грудня 2017, відповідно, відповідач при бажанні сплатити позивачу суму боргу міг за чотири роки сплачувати заборгованість частинами, але такого не робив та позов заперечував в повному обсязі. Крім того, суд критично ставиться та вбачає суперечність між доводами відповідача про відсутність в нього грошових коштів та про одночасне прохання відстрочити виконання рішення суду, при цьому не обгрунтовуючи та не доводячи виконання рішення шляхом сплати відповідачу коштів частинами.

Тобто, відповідач не довів, яким чином розстрочення виконання рішення суду чи відстрочення його виконання змінить його становище та призведе до отримання ним доходів, щоб сплатити заборгованість.

А тому оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд не вбачає підстав для відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду відповідно ст.239 ГПК України.

Окрім того слід зазначити, що відповідно до п.п.1,2 ч.6 ст.238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: порядок і строк виконання рішення; надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.

Отже зі змісту ст.ст.238, 239 ГПК України слідує, що визначити порядок виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення виконання ухваленого рішення - є правом та прерогативою суду, а не його обов'язквом.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважаться доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судові витрати.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Частинами 1, 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За пред'явлення цього позову, який містив одну вимогу майнового характеру (про стягнення 218264,58 грн.), позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3273,97 грн. (квитанція №1846 від 31.08.2018).

В подальшому позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 26.02.2021 (вх.№853/21 від 01.03.2021) та заявлено (збільшено) вимогу про стягнення вартості частини майна товариства до суми 9 856 799,68 грн.

При цьому, ОСОБА_1 вказала, що вона звільнена від сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є інвалідом II групи безстроково, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК №038874 від 18.02.2021р.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас частиною 2 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судового збору, задоволено судом частково, судовий збір, відповідно до норм ч. 2 ст. 129 ГПК України, підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 3273,97 грн. (який позивачем сплачено при поданні позову і підлягають до відшкодування останньому пропорційно до задоволених позовних вимог), а решта суми у розмірі 8253,17 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог.

За змістом частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частиною четвертою статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Матеріалами справи підтверджується понесення витрати, пов'язаних з проведенням судових експертиз в сумі 58862,80 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язаних з проведенням судових експертиз підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 9817,44 грн. При цьому, суд зважає, що позивач поніс реальні витрати на проведення судової експерти, проведення якої було необхідним при вирішенні даного спору. І його вини в тому, що експертами були допущені наведені вище недоліки, що унеможливило визнання судом допуститимим доказом висновок судової експертизи, немає.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 126, 129, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 768476,00 грн. заборгованості, 3273,97 грн. судового збору, 58862,80 грн. витрат на проведення судових експертиз.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 253, ідентифікаційний код 03059117) в дохід Державного бюджету України 8253,17 грн. судового збору.

4. Провадження у справі в частині стягнення 884534,00 грн. заборгованості - закрити.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Відмовити відповідачу у скасуванні заходів забезпечення позову в частині майна Товариства та у відстрочці/розстрочці виконання рішення

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст.256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 06.07.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.

Попередній документ

112057531

Наступний документ

112057533

Інформація про рішення:

№ рішення:	112057532
№ справи:	914/1693/18
Дата рішення:	31.05.2023
Дата публікації:	10.07.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Львівської області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (08.02.2024)
Дата надходження:	29.01.2024
Предмет позову:	ро стягнення вартості частини майна товариства. Ціна позову 9856799,68 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (23)

19.08.2020 14:30	Господарський суд Львівської області
27.08.2020 14:30	Господарський суд Львівської області
20.01.2021 15:30	Господарський суд Львівської області
10.02.2021 10:30	Господарський суд Львівської області
01.03.2021 14:30	Господарський суд Львівської області
23.03.2021 15:30	Господарський суд Львівської області
12.05.2021 14:30	Господарський суд Львівської області
24.06.2021 14:30	Господарський суд Львівської області
24.08.2022 15:30	Господарський суд Львівської області
06.10.2022 15:00	Господарський суд Львівської області
16.03.2023 14:00	Господарський суд Львівської області
30.03.2023 14:00	Господарський суд Львівської області
03.05.2023 15:20	Господарський суд Львівської області
25.09.2023 11:00	Західний апеляційний господарський суд
23.10.2023 11:00	Західний апеляційний господарський суд
20.11.2023 11:30	Західний апеляційний господарський суд
21.12.2023 14:00	Господарський суд Львівської області
26.12.2023 11:00	Господарський суд Львівської області
25.01.2024 11:00	Касаційний господарський суд
08.02.2024 14:15	Касаційний господарський суд
04.03.2024 15:00	Господарський суд Львівської області
17.04.2024 12:40	Західний апеляційний господарський суд
15.05.2024 14:40	Західний апеляційний господарський суд