Справа № 559/1061/23
Провадження № 2/559/331/2023
26 червня 2023 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі
головуючої судді Жуковської О.Ю.,
секретаря судового засідання Кобзаренко І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Бондарчук Віти Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
І. Стислий виклад позиції сторін.
1.1. Позивачки: сторони перебували в шлюбі, від якого народилось двоє дітей, які вже повнолітні. Також під час шлюбу за договором купівлі-продажу, оформленим на ім'я відповідача, було придбано будинок з надвірними будівлями. Але після розвівання шлюбу, через часті сварки виникають і спори щодо доступу до спільного будинку: відповідач змінив замки і не дав можливості забрати особисті речі, виписав із спільного будинку, тому змушена жити в доньки. Намагалась неодноразово врегулювати спір в досудовому порядку, але не вдалось, тому звернулась за судовим захистом і просить визнати за нею право власності на половину будинку з надвірними спорудами.
1.2. Відповідача: позивачка з будинку пішла сама, комунальні послуги не сплачує, але періодично навідується і провокує конфлікти. Він вважає себе одноосібним власником, але в підсумку просить визнати право власності на половину будинку з надвірними спорудами за позивачкою.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
2.1. 07.04.2023 відповідною ухвалою заяву представника позивача адвоката Бондарчук В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено і накладено арешт на будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
2.2. 12.04.2023 ухвалою суду призначено розглядати справу в спрощеному провадженні з викликом сторін.
2.3. 26.06.2023 сторони просять розглянути справу за їх відсутності.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
3.1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому Виконавчим комітетом Озерянської сільської ради Дубенського району Рівненської області (актовий запис № 4) шлюбі з 16 листопада 1999 року, який рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року у цивільній справі №559/1775/22 розірваний. Рішення набрало законної сили 21 жовтня 2022 року. Тобто шлюб сторін тривав з 16.11.1999 і до 21.10.2022.
За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було набуто спільне майно, а саме: 11 жовтня 2002 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О.С., що зареєстрований в реєстрі за № 1518, покупцем ОСОБА_2 був придбаний житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із відповіді на адвокатський запит від 15.03.2023 згідно рішення сесії Варковицької сільської ради від 08.07.1992 АДРЕСА_3 перейменовано на АДРЕСА_1, а рішення про перейменування здано в архів.
З виписки від №375 від 11.08.2022 встановлено, що згідно з записами за 2001-2005 роки погосподарської книги №1 за №79 значиться за ОСОБА_2 господарство в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості за адресою АДРЕСА_2 від 14.03.2023 вартість житлового будинку з надвірними будівлями 259557,91 грн., а земельної ділянки 30754,19 грн.
IV. Норми права, які застосував суд.
Згідно з ч. 1,2 ст. 60 Сімейного кодексу України далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. У сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними. Позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Крім того, якщо майно придбано під час шлюбу , то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності, подружжя (постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 161/14048/19)
Відповідно ч. 1, 2, 3 статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одержані одним з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У ст. 68 СК України, зазначається, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Ч. 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Ст. 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до правил цивільного процесуального законодавства стягненню з відповідача на користь позивача підлягають і судові витрати, попередньо понесені позивачем. Як передбачено ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Дослідивши докази, зроблено висновок, що позивачка довела суду, що нерухоме майно придбано під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, на чиє ім'я оформлений договір купівлі-продажу та зареєстровано право власності. Отже, його необхідно поділити в рівних частках між сторонами, з чим погоджується і відповідач. Таким чином, позовна вимога підлягає до задоволення, а у вжиті заходів забезпечення позову відпала потреба.
Враховуючи, що в підсумку відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, згідно ч.1 ст.142 ЦПК України стягненню з нього на користь позивачки підлягають 50% судового збору, сплаченого нею при подачі позову до суду, а 50% судового збору необхідно повернути позивачці з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити: визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 648 (шістсот сорок вісім) гривень 90 копійок та 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Повернути ОСОБА_1 п'ятдесят відсотків від сплаченого судового збору в сумі 1297,79 грн, а саме: 648 (шістсот сорок вісім) гривень 90 копійок за квитанцією №0.0.2900773304.1 від 14.03.2023 та п'ятдесят відсотків від сплаченого судового збору в сумі 536,80 грн, а саме: 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 40 копійок за квитанцією №0.0.2933988102.1 від 05.04.2023
Скасувати заходи забезпечення позову, а саме: накладений ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07.04.2023 арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання) до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03.07.2023.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Бондарчук Віта Юріївна, адреса: вул. Грушевського, 174/29, м. Дубно Рівненської області, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 .
Суддя О.Ю. Жуковська