Єдиний унікальний номер: 448/849/23
Провадження № 2/448/313/23
(повний текст)
27.06.2023 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галина Романівна про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, відносився до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого була його (позивача) прабаба ОСОБА_2 , а членом такого його (позивача) дідо ОСОБА_3 .
Покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабаба ОСОБА_2 . Стверджує, що після смерті спадкодавиці ОСОБА_2 спадщину прийняв її син ОСОБА_3 .
Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , котрий за життя розпорядився всім своїм майном, склавши заповіт у його (позивача) користь. Ствердив, що як спадкоємець за заповітом, звернувся в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне спадкове майно, однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус рекомендував йому (позивачу) звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності.
З огляду на наведене, просить суд винести рішення, яким визнати за ним (позивачем) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді від 23.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у даній цивільній справі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галину Романівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься ордер про надання правової допомоги, згідно якого його інтереси представлятиме представник - адвокат Шачіна Н.М. Так, представник позивача - адвокат Шачіна Н.М. в судове засідання не з?явилася, подала через канцелярію суду заяву, в котрій вказала підтримує позовні вимоги свого довірителя, просить розглядати справу за наявними матеріалами та без його (представника) участі.
Представник відповідача - Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду заяву в якому зазначив, що позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення. Просять розглядати справу у їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Г.Р. в судове засідання не з'явилася, проте подала копії сторінок спадкової справи №12/2022 заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; просила розглядати справу у її відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Судом встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_2 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", головою якого була ОСОБА_2 , а членами якого був ОСОБА_3 (син голови двору), що підтверджується довідками виданими виконкомом Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 09.05.2023р. та копіями сторінок із погоспордарських книг, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.
Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто кожен по 1/2 частці будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 .
До складу даної спадщини входило право на 1/2 частки спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, що належала їй як члену колгоспного двору.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавиця ОСОБА_2 за життя своїм майном розпорядилася, а саме 20.08.2013 року склала заповіт, яким усе своє майно заповіла своєму синові ОСОБА_3 . Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №82.
Відповідно до копій сторінок спадкової справи №254/2014, заведеної після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги спадкування за законом, спадщину після смерті останньої (матері) прийняв, - звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини (отже факт прийняття ним спадщини підтверджується поданою нотаріусу заявою про прийняття спадщини).
Інші спадкоємці першої черги спадкування за законом, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановлений законом строк відмовились від належної їм частки у спадщині, що підтверджується їх письмовими заявами, наявними у матеріалах спадкової справи №254/2014.
Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_3 не заявив про відмову від даної спадщини.
Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_2 спадкове майно, в тому числі право на 1/2 частку спірного будинковолодіння успадкував саме - ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_3 став фактичним власником спірного будинковолодіння в цілому (1/2 частки, яка належала йому як члену колгоспного двору та 1/2 частки, яку він успадкував в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 ).
ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (діда позивача).
До складу даної спадщини входило право на спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 (1/2 частки, яка належала йому як члену колгоспного двору та 1/2 частки, яку він успадкував в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 ).
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном розпорядився, а саме 22.01.2019 року склав заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 (позивачу). Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №3.
Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області №60 від 22.02.2022року, - ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , де був зареєстрований один.
Відповідно до копій сторінок спадкової справи №12/2022, заведеної після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, спадщину після смерті останнього прийняв, - звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини (отже, факт прийняття ним спадщини підтверджується поданою нотаріусу заявою про прийняття спадщини) та отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна.
Тобто, в силу ст.1269 ЦК України ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його діда ОСОБА_3 .
Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині та які б, у встановлений законом строк прийняли таку, судом не встановлено.
При цьому, приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Г.Р. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дане спадкового майна - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю правовстановлюючих документів на дане майно, виданих на ім'я спадкодавця ОСОБА_3 . Нотаріус роз'яснив позивачу можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.
З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об'єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.
Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивача на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв'язку з чим такий звернувся до суду із вказаним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтв про смерть спадкодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; копіями сторінок спадкової справи №12/2022, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копіями сторінок із спадкової справи №254/2014, заведеної після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідками виданими виконкомом Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 09.05.2023р. та копіями сторінок із погоспордарських книг, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.р.; довідкою, виданою виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області №60 від 22.02.2022року, про склад сім'ї на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; листом-повідомленням нотаріуса від 05.04.2023р. про відмову у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; копією паспорта позивача; іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки у даному випадку питання про право позивача на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв'язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Узагальнюючи, суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог, зокрема слід визнати: за позивачем ОСОБА_1 право власності на спірне майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, котрий останній успадкував в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галина Романівна про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 07.07.2023р.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Мишлятичі Мостиського району Львівської області; проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04371928, місцезнаходження: 81321, с.Шегині, вул.Дружби, 184, Яворівського району Львівської області.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галина Романівна (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 10/2, Яворівського району Львівської області).
Суддя Ю.В. Кічак