Справа № 462/601/22 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/642/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
06 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Ліуша А.І. від 29 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання батька, -
рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання батька - відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованість через неправильність встановлених обставин, які мають значення для справи.
Зазначає, що судом в основу мотивувальної частини рішення покладено ту обставину, що Залізничним районним судом м.Львова від 02 серпня 2018 року, 29 грудня 2018 року, 11 лютого 2019 року, 20 червня 2019 року, позивач неодноразово вчиняв сімейні скандали та домашнє насильство щодо ОСОБА_5 , яка є матір'ю відповідача ОСОБА_4 . Вважає, що дані рішення Залізничного районного суду м.Львова про домашнє насильство та сімейні скандали щодо ОСОБА_5 , жодного відношення до позовних вимог позивача не мають. Вказує, що ОСОБА_2 64 роки, він не працює, являється інвалідом 3-групи з 2015 p., за станом свого здоров'я працювати не може, є хворим, крім державної допомоги пенсії за інвалідності, доходів для проживання і постійного лікування не має. За станом свого здоров'я потребує матеріальної допомоги, оскільки одержувана ним допомога є нижчою прожиткового мінімуму, встановленого на 2022 рік і такої недостатньо для хворого позивача. Державну допомогу-пенсію за інвалідністю отримує в сумі 1100 грн., інших джерел доходів окрім пенсії не має, тому його матеріальне становище є вкрай нужденним. Вказує, що відповідачами не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що позивач не займався вихованням та їх піклуванням, а також не надавав матеріальної допомоги відповідачам. Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву не подав, таким чином не повідомив суд та позивача про свою правову позицію.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзивів на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 202, 204 СК України, 12, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК Українивідмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 04 червня 2015 року ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи. Суд прийшов до висновку, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання своїх батьківських обов'язків щодо дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а також доказів, що він є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, а відтак, на переконання суду, в задоволенні позову слід відмовити.
Колегія суддів перевіряючи оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому поросив:
- щомісячно утримувати з відповідача ОСОБА_6 , 1995 р.н. аліменти на утримання ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн., починаючи від дня пред'явлення позову і до його смерті;
- щомісячно утримувати з відповідача ОСОБА_3 , 1990 р.н. аліменти на утримання ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн., починаючи від дня пред'явлення позову і до його смерті.
Покликався на те, що він є інвалідом ІІІ групи та непрацездатний. Він потребує матеріальної допомоги, оскільки отримує пенсію, яка є нижчою прожиткового мінімуму. Від шлюбу з ОСОБА_7 в нього є діти - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , однак вони не допомагають йому матеріально.
Відповідно до ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі ст.203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Згідно ст. 204 СК України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК).
Згідно зі ст.205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Також, непрацездатним, в розумінні ч. 3 ст. 75 СК України, вважається той з батьків, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
З врахування наведених вимог закону та їх роз'яснень слід вказати про те, що при вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків та додаткових витрат слід враховувати, що вказане право батьків виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Статтею 201 СК України визначено обов'язкові умови та підстави покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків. Моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Таким чином сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто у випадку задоволення позову, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги.
Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому суди при постановленні рішень мають зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька від 11.03.2011 року вбачається, що батьком ОСОБА_10 є ОСОБА_11 (а.с. 59).
Окрім цього, з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 02.06.2021 року вбачається, що 15 липня 2011 року в актовий запис внесено відомості про батьківство на підставі спільної заяви батьків №147/03-21 від 15.07.2011 року та змінено прізвище дитини з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 , змінено по батькові з ОСОБА_14 на ОСОБА_15 та змінено відомості про батька з ОСОБА_11 на ОСОБА_2 (а.с.61-64).
Окрім цього, з рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30.12.2020 року №462/6712/20 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів вбачається, що у ОСОБА_2 також є неповнолітній син ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказаним рішенням стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 2000 /дві тисячі/ гривень, що підлягає індексації відповідно до закону, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 28 жовтня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 04 червня 2015 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи (а.с. 10).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ від 22 квітня 2015 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 3 групи та може працювати лише на роботі не пов'язаній із тривалою ходою, без значного фізичного навантаження.
Згідно довідки про доходи Відділу обслуговування громадян №7 ГУ ПФУ у Львівській області №1002090932001080 від 08.12.2021 року, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Залізничному об'єднаному управління ПФУ м. Львова в Львівській області і отримує пенсію по інвалідності, розмір якої з січня 2021 року по лютий 2021 року становив 2100 грн. в місяць, з березня 2021 року по вересень 2021 року становила 2200 грн. в місяць, з жовтня 2021 року по листопад 2021 року становила 1100 грн. в місяць.
Згідно довідки про доходи Відділу обслуговування громадян №7 ГУ ПФУ у Львівській області №0558545905820510 від 13.09.2022 року, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Залізничному об'єднаному управління ПФУ м. Львова в Львівській області і отримує пенсію по інвалідності, розмір якої з березня 2022 року по серпень 202 року становив 1150 грн. в місяць (а.с 107).
Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_2 з червня 2021 року по серпень 2021 року працював та отримав за червень 2021 року заробітну плату у розмірі 3622,72 грн., за липень 2021 року - 12168 грн. та за серпень 2021 року 8011,82 грн. (а.с. 108-111).
Відтак, середня заробітна плата ОСОБА_2 за 2021 рік становила 1983,54 грн.
Окрім цього, середня пенсія по інвалідності позивача за 2021 рік складає 1816,66 грн. (21800/12).
Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку, залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Саме такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у цивільній справі №212/1055/18-ц (касаційне провадження №61-2386сво19).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є особою з інвалідністю третьої групи, а також є особою пенсійного віку та такий відповідно до ч.3 ст. 75 СК України є непрацездатним.
Однак, судом також встановлено, що позивач може працювати та працював у 2021 році три місяці та отримував за це заробітну плату.
Окрім цього, дохід позивача у 2021 році перевищив прожитковий мінімум, який у 2021 році становив для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні. Так, його середньомісячний дохід у вигляді пенсії та заробітної плати становив 3800,2 грн.
Що стосується ухилення позивача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків слід вказати таке.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_4 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 розірвано 14.03.2022 року.
Відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву вказує на те, що на момент розірвання шлюбу його батьками йому було 11 років та з моменту розірвання шлюбу він з мамою проживають окремо від батька. До повноліття ним опікувалася лише мама, батько не брав жодної участі у його утриманні чи/або вихованні, мав нову сім'ю. Вказує, що не підтримує з позивачем жодних відносин, оскільки він самоусунувся (ухилявся) від виконання своїх батьківських обов'язків.
Представник відповідачки ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву вказує на те що її мати вступивши в сімейні відносини з позивачем, переїхала до нього жити, залишивши доньку проживати самостійно на орендованій квартирі. Після 3-4 місяців такого проживання, сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_18 наполягала на тому, щоб дівчина переїхала жити до неї в Кіровоградську область. Вказує, що закінчивши 1 курс бакалаврату, ОСОБА_8 довелося залишити денну форму навчання та перевестися на заочну у зв'язку з тим, що батьки відмовилися оплачувати їй навчання. Далі їй довелося шукати працевлаштування за кордоном де вона сама про себе дбала і забезпечувала собі життя. Вказує, що ОСОБА_2 всіляко ухилявся від своїх батьківських обов'язків, взагалі не займався вихованням ОСОБА_4 , не піклувався про стан її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не надавав жодної матеріальної допомоги на її утримання, не приймав участі у навчальному процесі, як під час її навчанні в школі, так згодом і в університеті. Вказує, що поведінка позивача відносно сім'ї, в тому числі й відносно ОСОБА_4 була неправомірною та антисоціальною. Позивач через будь-які дрібниці влаштовував сімейні сварки, зловживав алкоголем, неодноразово застосовував заходи фізичного насилля до мами ОСОБА_4 . Вітчим постійно принижував ОСОБА_8 , використовуючи для цього будь-який привід. Позивач неодноразово шкодив майно відповідачки, зокрема машину. Окрім цього, вказує на те, що ОСОБА_2 є співвласником будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки у с. Скварява. Позивачка жодних трудових відносин з будь-яким підприємством, установою, організацією на даний час немає.
З матеріалів справи вбачається, що у 2011 році ОСОБА_19 закінчила Мар'янівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Маловисківської районної ради Кіровоградської області (а.с.52).
В 2013 році ОСОБА_4 здобула повну загальну середню освіту у Мар'янівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Маловисківської районної ради Кіровоградської області (а.с. 53).
Згідно довідки Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Куровоградської області №34 від 28.03.2022 року, ОСОБА_4 з 2009 року по 2014 рік фактично проживала у житловому приміщенні, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 проживала разом зі своєю бабцею ОСОБА_20 , відвідувала Мар'янівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Маловисківської районної ради Кіровоградської області з 8 по 11 клас (а.с. 54).
Із заяви ОСОБА_18 , яка є тіткою відповідачки ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_21 разом з дочкою ОСОБА_8 виїхали з України до Республіки Узбекистан де проживали до 2007 року. У 2007 році повернулися в Україну до бабусі ОСОБА_22 , яка поживала в с. Веселівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області, де ОСОБА_8 продовжила навчання у Веселківській середній школі. У 2008 році мама разом з ОСОБА_8 переїхали до м. Львова, там винайняли квартиру та ОСОБА_8 продовжила навчання у львівській школі. У 2009 році мама ОСОБА_8 познайомилася з ОСОБА_2 . Через деякий час мама перейшла жити до ОСОБА_15 , залишивши ОСОБА_8 одну на знятій квартирі. ОСОБА_8 прожила сама на квартирі десь 3-4 місяці, ходила до школи. Вказує, що запропонувала сестрі привезти ОСОБА_8 до бабусі на що сестра погодилась та посадила ОСОБА_8 саму на поїзд зі ОСОБА_23 до Кропивницького. З тих пір ОСОБА_8 жила у бабусі за рахунок бабусиної пенсії. Зі сторони батьків ніякої підтримки ніколи не було, вони нею ніколи не цікавились ні в школі ні по житті. Вказує, що перша дружина ОСОБА_15 постійно з ним конфліктувала на рахунок квартири так як вона, її діти та внуки там прописані, а згодом і подала позов на рахунок квартири. У 2012 році мама під час канікул запросила ОСОБА_8 приїхати до них у гості, от тоді ОСОБА_15 використав свій план, щоб суд не забрав у нього квартиру та вдочерив ОСОБА_8 . Через 2-3 тижні ОСОБА_8 повернулась до бабусі вже з новим прізвищем. Вказує, що батько не цікавився дочкою, навіть на випускний вечір в 11 класі до ОСОБА_8 ніхто не приїхав, хоча вона їх дуже просила. ОСОБА_8 прийшлось перевестись на заочне навчання та їхати за кордон заробляти собі на прожиття. ОСОБА_8 коли повернулась із-за границі то їй ніхто двері не відкрив і їй прийшлось зняти квартиру. Вказує, що ОСОБА_8 постійно батькам і одежу і продукти пересилала та привозила і грішми допомагала і ларьок їм відкрила. Десь з 2017 року коли мама з ОСОБА_24 перебралась жити до ОСОБА_8 на винайняту квартиру всі комунальні послуги сплачувала ОСОБА_8 , гуртки, відпочинки сина позивача і по сьогоднішній день утримує його сина.
Вказаних доводів позивач у жодній мірі не спростовував, що слід вважати визнаними сторонами обставинами та наведені факти відповідно доведенню не підлягають.
Отже наведене свідчить про те, що позивач ухилявся від свого батьківського обов'язку стосовно утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Вказане також підтверджується і зверненням ОСОБА_4 до суду з позовом до ОСОБА_4 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, з якого вбачається, що ОСОБА_2 часто ображав та принижував ОСОБА_4 , псував її майно, погрожував каліцтвом та вбивством (а.с. 56, 57).
Судом першої інстанції правильно вказано, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що він не отримує інших доходів окрім пенсії, не отримує державних пільг, субсидій, а також ОСОБА_2 не надано доказів, що у нього відсутнє майно, яке може приносити дохід. Стосовно перебування у власності позивача житлового будинку та земельної ділянки у Золочівському районі знову ж вказано у відзиві на позовну заяву чого позивач не оспорив.
При цьому жодних доказів про те, що позивач несе значні додаткові витрати на оплату комунальних послуг, лікування, придбання медикаментів, медичні огляди, профілактику, тощо та це чи будь-яка інша обставина істотно впливає на його матеріальне становище у бік погіршення, - у матеріалах справи немає.
Вказане свідчить про ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків.
Зважаючи на вказане, відсутність у позивача потреби у матеріальній допомозі, зокрема, і від відповідачів; наявність у нього достатніх власних доходів; відсутність істотних втрат у грошових коштах, що свідчили б про необхідність матеріальної допомоги; те що позивач, як батько, ухилявся від виконання батьківських обов'язків стосовно відповідачів, як доньки та сина, в контексті ст.204 СК України, - колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а доводи апеляційної скарги слід вважати безпідставними та такими, що на правильність та законність рішення суду не вплинули, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 липня 2023 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра