Справа № 500/1873/23
06 липня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9212,00 грн;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області подання про повернення позивачу суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9212,00 грн згідно квитанції №0.0.2597350395.1 від 04.07.2022 на банківський рахунок позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 04.07.2022 позивачем придбано нерухоме майно - квартиру у місті Тернополі. При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу ним сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості об'єкта нерухомого майна, що становить 9212,00 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про повернення сплаченого ним збору. Однак відповідач листом від 29.11.2022 відмовив ОСОБА_1 у повернені збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Позивач вважає, що такий збір сплачено безпідставно, оскільки житло придбавалося ним вперше, а відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997, № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому посилається на норми Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 із змінами (далі - Порядок №1740) та Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області.
До суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Зазначає, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Вважає, що позивач має надати до суду додаткові докази на підтвердження придбання житла вперше.
У відзиві на позов відповідач також вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду (а.с.34-35).
07.06.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій, серед іншого, зазначено, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше, звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому не є платниками такого збору. Доводи відповідача на те, що він не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше не заслуговують на увагу, оскільки саме держава повинна була створити такий механізм, а не перекладати тягар його відсутності на особу, що не є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Також позивач стверджує, що операції з приватизації, успадковування, отримання у дар нерухомого майна не є придбанням по своїй суті, а є лише способами набуття права власності. Придбання передбачає перехід права власності на платній основі. Водночас придбання ним квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 04.07.2022 відбулося вперше. Реєстрацію ж домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 здійснено на підставі рішення виконкому Плотицької сільської ради №66 від 26.10.2012, що не є придбанням. Те ж саме, на переконання позивача, стосується й належній йому на праві приватної власності 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 13.03.2023, оскільки право власності набуто на підставі розпорядження органу приватизації №10912 від 26.06.1995 внаслідок приватизації державного житлового фонду.
Щодо доводів відповідача про порушення строків звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів позивач вказує, що початок перебігу строку на звернення до суду розпочався з часу, коли він дізнався про своє порушене право, й таким днем є дата листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0604-8/35800 від 29.11.2022 на його заяву про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким відмовлено в поверненні коштів.
Враховуючи викладене, стверджує, що наявні усі правові підстави для зобов'язання відповідача сформувати подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.44-48).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи.
04.07.2022 між Приватним акціонерним товариством “Компанія з управління активами “НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ” в особі представника - Ковальчука Тараса Федоровича (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (пункт 1.1. договору). Згідно з пунктом 2.1. договору ціна нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, становить 921200,00 грн.
Вказаний договір купівлі-продажу від 04.07.2022 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Шонь Ю.М. та зареєстрований в реєстрі за №651 (а.с.15-16, 39-40).
Перед укладенням цього договору позивач ОСОБА_1 сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме 9212,00 грн, що підтверджується квитанцією від 04.07.2022 (а.с.14, 42). Кошти у розмірі 9212,00 грн зараховані на відповідний рахунок та надійшли до Державного бюджету України.
28.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення йому сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9212,00 грн (а.с.36).
Відповідач листом від 29.11.2022 №1900-0604-8/35800 у відповідь на звернення позивача повідомив про відсутність підстав для повернення вказаного збору та, серед іншого, зазначив, що Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”, визначено вичерпний перелік випадків, в яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу не сплачується, а саме, якщо:
право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Враховуючи перелік документів, яким підтверджується придбання особою житла вперше, та вичерпний перелік випадків, в яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна не сплачується, у Головного управління відсутні підстави для задоволення заяви (а.с.12-13).
Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, вважає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачено ним безпідставно, оскільки житло придбавалося вперше, а тому звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997, № 400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій” (далі - Постанова №866).
Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови №866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пункт 15-3 Порядку № 1740, з урахуванням доповнень, внесених Постановою №866, передбачає наступний зміст:
“Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в” і “г” пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування”.
З наведених вище положень Закону № 400/97-ВР та Порядку №1740 вбачається, що з 19.08.1999 фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить один відсоток від вартості майна.
Законодавець встановив виняток з цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд зауважує, що від часу набрання цією нормою чинності в 1999 році до 25.09.2020 включно механізм її реалізації громадянами, що придбавають житло вперше, не функціонував.
З 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Крім того, у наведених положеннях пункту 15-3 Порядку №1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою №866, деталізовано зміст поняття “придбаває житло вперше”, яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Тобто, виходячи з норм Порядку №1740 при вирішенні питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін “придбавання майна” треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Зі змісту Порядку №1740 вбачається, що з 26.09.2020 особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом “в” пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови - відповідно оскаржити таке рішення до суду.
У цій справі позивач при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористався механізмом, визначеним Порядком №1740, та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів.
У заяві про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 28.11.2022 позивач зазначив, що квартира, придбана відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Шонь Ю.М., є першим нерухомим майном, що він придбав (а.с.36-37).
Як вбачається з наданих відповідачем на вимогу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.05.2023 копій документів, до заяви про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивач додав:
копію паспорта та картки фізичної особи - платника податку,
копію договору купівлі-продажу,
витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності,
копію квитанції про сплату збору (а.с.36-42).
До позовної заяви також було надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 30.11.2022 (індексний номер №316386703), відповідно до якої ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить йому на праві приватної власності і зареєстрована за ним на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №651 від 04.07.2022, а також є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17-18).
Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.11.2012, виданого відповідно до рішення виконкому сільської ради від 26.10.2012 №66 (а.с.19).
З наданої до матеріалів справи довідки ТзОВ «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.03.2023 №338 слідує, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить йому на праві приватної власності і зареєстрована за ним на підставі розпорядження органу приватизації №10912 від 26.06.1995 (а.с.52).
Отже, наведені вище докази підтверджують факт набуття ОСОБА_1 права власності на житло: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , до моменту придбання квартири за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2022.
Суд звертає увагу, що як вже було вказано вище, змінами до Порядку №1740 усунена правова невизначеність щодо розуміння юридичного терміну “придбавають”. Зокрема, під “придбаває житло вперше” необхідно розуміти, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.
Аналізуючи наведене, слід прийти висновку, що під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін “придбавання майна” треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його безоплатну приватизацію.
При цьому визначальною умовою для звільнення особи від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна є підтверджений на час придбання житла факт відсутності права власності на будь-яке інше житло безвідносно способу його набуття (купівлі, введення в експлуатацію, приватизацію, тощо).
Тобто виключно особи, які не мають у своїй власності жодного житла на час здійснення операцій купівлі нерухомого майна, мають право не сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а сплачений збір за таке майно повинен бути повернутий особі за її заявою, як помилково зарахований.
Наявність у позивача права власності на домоволодіння (житловий будинок), а також на 1/4 частки квартири, набутої у процесі безоплатної приватизації, на момент придбання ним квартири 04.07.2022 свідчить про відсутність в нього права на звільнення від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20, в якій вирішувалося питання: чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна, зокрема, попередньо отримавши частину житла у межах процедури безоплатної приватизації. Так, у вказаній справі позивач особа, яка сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, на момент купівлі квартири мала зареєстроване право власності на 1/4 частку квартири, яке нею було набуто в процесі безоплатної приватизації. Верховний Суд дійшов висновку, що позивач до придбавання квартири набув права власності на житло, а тому він не є особою, яка придбаває житло вперше, а, отже, не звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна в порядку, передбаченому пунктом 15-2 Порядку № 1740.
У відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане в силу приписів Порядку № 1740 в повній мірі спростовує доводи ОСОБА_1 про безпідставність сплати ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2022 та свідчить про наявність у позивача обов'язку сплатити такий збір, оскільки право власності на житло ним набуто не вперше.
Таким чином, з урахуванням вимог пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та пункту 15-1 Порядку № 1740, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, відмовляючи позивачу у вчиненні дій спрямованих на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, діяв правомірно та в межах своїх повноважень. Відтак правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати подання про повернення позивачу суми такого збору відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено. Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, то суд вважає, що такий строк звернення до суду не пропущено з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи про вирішення того чи іншого її права чи інтересу. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
У цій справі відповідач листом від 29.11.2022 у відповідь на звернення позивача повідомив про відсутність підстав для повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, позивач подав позовну заяву до суду 05.05.2023, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своєчасно в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України, звернувся до суду з даним позовом.
У зв'язку з відмовою в позові відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
У позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (бульвар Т.Шевченка, 39, місто Тернопіль, 46025, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37977599).
Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2023 року.
Суддя Чепенюк О.В.