Справа № 500/1685/23
06 липня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.02.2023 №19235000686 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи з 23.08.2002 по 31.08.2018, згідно трудової книжки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 09.12.2022 їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 14.02.2023 позивачка звернулась до відповідача-2 із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Проте, листом від 21.02.2023 позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, у зв'язку із
відсутністю стажу роботи на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років передбачених пунктами "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". А також, зазначають, що період роботи з 23.08.2002 по 31.08.2018 не враховано до стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, оскільки переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не передбачена посада вихователя та медотиста.
Така відмова, на думку позивача, є протиправною, оскільки в період з 23.08.2002 по 31.08.2018 працювала на посаді вихователя-методиста, що дає право на пенсію за вислугу років, що підтверджується записом в трудовій книжці.
Ухвалою суду від 01.05.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві, що надійшов до суду 17.05.2023, Головне управління ПФУ у Тернопільській області стверджує, що страховий стаж позивачки становить 45 років 02 місяці 11 днів, а стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років-26 років, що не дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги.
Представник відповідача-1 подала до суду 22.05.2023 відзив на позовну заяву, де просила у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Зокрема зазначив, що обов'язковими умовами для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення є: на день досягнення пенсійного віку особа повинна працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності па посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність страхового стажу на таких посадах не менше 30 років для жінок; неотримання до цього будь-якої іншої пенсії.
Проте, період роботи з 23.08.2002 по 31.08.2018 не враховано до стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, оскільки згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_1 позивачка працювала на посаді методиста вихователя, а з 2002 року переведена на 0,5 ставки методиста та 0,5 ставки вихователя. В довідці №10 від 14.02.2023 зазначена посада вихователь. Тому, зазначений період потребує перевірки.
Отже, враховуючи наведене вважає, що відсутні правові підстави для зарахування вказаних періодів до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 30.05.2023, позивачка зазначила, що довідка, видана Лановецьким міським комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) "Сонечко" №10 від 14.02.2023 видана помилково, що підтверджується довідкою №12 від 21.02.2023.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-ІУ).
У зв'язку із неотримання одноразової допомоги у розмірі десяти пенсій, позивач звернулася до ГУ ПФУ у Тернопільській області із заявою від 14.02.2023.
Органи Пенсійного фонду України з 01.04.2021 застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Територіальний орган фонду, який опрацьовував заяву про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №19235000686 від 21.02.2023 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних виплат при призначенні пенсії за віком.
24.02.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про надання роз'яснень щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №962-873/В-02/8-1900/22 від 09.03.2023 позивачці надано відповідні роз'яснення.
До стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зараховано період роботи з 23.08.2002 по 31.08.2018, оскільки згідно запису в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач працювала на посаді методиста вихователя дитячого садка «Сонечко». Згідно довідок, виданих Лановецьким міським комунальним закладом освіти (ясла-садок) «Сонечко», від 14 лютого 2023 року №10 та від 23 лютого 2023 року №12, підставою видачі яких є наказ відділу освіти Лановецької РДА від 19.08.2002 №195-К, наведено суперечливу інформацію стосовно зазначення посади, на якій працювала позивач, тому вони не є належною підставою при визначенні права на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій. У цьому ж наказі зазначено, що позивача як вихователя дитячого садка «Берізка» м. Ланівці було переведено за згодою методистом (0,5 ставки) і вихователем (0,5 ставки) дитячого садка «Сонечко» м. Ланівці з 23 серпня 2002 року.
Таким чином, страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії становить 45 років 02 місяці 11 днів, у тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, - 26 років, тому підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні.
Позивач вважає, що має право на призначення та виплату їй грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому відмова відповідача у призначенні такої, на її думку, є протиправною.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191.
Відповідно до п.1 Порядку цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п.2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені:
переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років";
переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року по справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Як вбачається з наданої відповідачем відповіді листом від 09.03.2023, підставою для невиплати грошової допомоги останнім визначено те, що є невідповідність щодо зазначення посади, на якій працювала позивачка, адже згідно записів трудової книжки позивачку було переведено на посаду методиста і вихователя дитячого садочка "Сонечко". Однак, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років в розділі "Дошкільні навчальні заклади всіх типів" передбачено посади, зокрема, вихователі-методисти, вихователі, тому право на отримання одноразової грошової виплати у розмірі 10 пенсій позивачка не має.
З наведеними висновками відповідача суд не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до п."е" ст. 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 04.11.93 №909 затверджено "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", яким установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Відповідно до пункту 5 вищезазначеного Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "є" статті 55 Закону України '"Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою № 909, віднесено не всі посади педагогічних працівників, а лише декотрі з тих, що зазначено в Переліку посад педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників", зокрема, в розділі «Дошкільні навчальні заклади всіх типів» передбачено посади вихователі-методисти, вихователі.
Перелік №909 є вичерпним і застосовується тільки для осіб, які працюють в цих закладах і на зазначених посадах за основним місцем роботи.
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
ЄСПЛ у п.52,56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.
На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.
Згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 позивачка працювала з 23.08.2002 по 31.08.2018 у дитячому садочку "Сонечко" м.Ланівці. Як вбачається із довідки №12 від 21.02.2023, виданої Лановецьким міським комунальним закладом освіти (ясла-садок) «Сонечко», позивачка працювала з 23.08.2002 по 31.08.2018 на посаді вихователя-методиста, а з 01.09.2018 переведена на посаду вихователя та працює станом на сьогоднішній день.
Відтак, стаж роботи позивача викладачем по класу фортепіано у закладі позашкільної роботи, до якого, зокрема, належить музична школа, має зараховуватись до педагогічного
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що періоди роботи позивача на посаді вихователя і методиста з 23.08.2002 по 31.08.2018 мають зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п."е" ст.55 Закону №1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України питання щодо призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню), на підставі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що позивачка на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і має страховий стаж більш ніж 30 років на таких посадах.
З приводу цього, суд зазначає, що за приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Отже, в даній нормі йдеться про те, що обов'язковою умовою для отримання грошової допомоги є те, що особа, яка на день досягнення пенсійного віку, до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком.
Отже, як встановлено судом, позивачка на день досягнення пенсійного віку не отримувала будь-яку іншу пенсію, проте відповідач при призначенні їй пенсії за віком - 09.12.2022 протиправно не виплатив їй одноразової допомоги у розмірі десяти пенсій, а тому позивачка звернулась до відповідача із заявою про таку виплату.
Отже, в силу приписів п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню).
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, які полягають у відмові у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протипраними.
З урахуванням викладеного, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених пунктами "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди з 23.08.2002 по 31.08.2018 та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення "Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 1 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову повністю.
Згідно із статтею 139 частини першої КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 1073 грн. 60 коп., сплачені згідно квитанції, підлягають стягненню на її користь пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.02.2023 №19235000686 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи на посаді вихователя-методиста та вихователя з 23.08.2002 по 31.08.2018 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
4.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
6.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 06 липня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);
Головуючий суддя Осташ А.В.