ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"06" липня 2023 р. Справа № 300/4071/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку пенсії з моменту призначення пенсії, а саме з 02.05.2013, з врахуванням періодів роботи з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 29.01.2008 у ДП "Лісмаш" ВАТ ЕЗ "Лісдеревмаш", а також дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення перерахунку пенсії, починаючи з 01.06.2021, із врахуванням заробітної плати за періоди роботи позивача з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з по 29.01.2008 по 29.01.2008 в нульовому значенні, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення, а саме з 02.05.2013, з урахуванням періоду роботи з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з по 29.01.2008 по 29.01.2008 у ДП "Лісмаш" ВАТ ЕЗ "Лісдеревмаш" та враховуючи належний коефіцієнт заробітної плати за цей період.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 КАС України).
Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відтак, суд роз'яснює позивачу, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме - звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення. Через це зміст позовних вимог має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Спосіб захисту порушеного права має відповідати положенням статті 5 КАС України.
Перевіряючи на відповідність позовну заяву вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що ОСОБА_1 у прохальній частині просить суд: визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку пенсії з моменту призначення пенсії, а саме з 02.05.2013, з врахуванням періодів роботи з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 29.01.2008 у ДП "Лісмаш" ВАТ ЕЗ "Лісдеревмаш", а також дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення перерахунку пенсії, починаючи з 01.06.2021, із врахуванням заробітної плати за періоди роботи позивача з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з по 29.01.2008 по 29.01.2008 в нульовому значенні, зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення, а саме з 02.05.2013, з урахуванням періоду роботи з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з по 29.01.2008 по 29.01.2008 у ДП "Лісмаш" ВАТ ЕЗ "Лісдеревмаш" та враховуючи належний коефіцієнт заробітної плати за цей період, в той же час позивачем не конкретизовано який коефіцієнт заробітної плати має урахувати відповідач.
Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частинами 1, 2, статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Суд зазначає, що копія документу, доданого до позовної заяви як доказ, має бути належної якості, щоб з неї можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відповідними відмітками про засвідчення копії документа особою, яка його посвідчує.
Проте, долучені позивачем до позовної заяви на обґрунтування позовних вимог копія довідки №1 про заробітну плату для обчислення пенсії є копією з вкрай низькою якістю, що виключає можливість візуально сприймати інформацію, встановити її зміст, тобто текст даного документа є нечитабельним, та, як наслідок, такий доказ не може бути ідентифікований судом як будь-які носій доказової інформації, а також підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналі, що нівелює доказову силу цього документу. Отже, такий письмовий доказ є неналежно оформленим.
Відтак, вищенаведені недолік необхідно усунути шляхом надання суду засвідченого належним чином копії вищезазначеного документу в належній та читабельній якості.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є шестимісячний строк.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Згідно зі змістом позову, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку пенсії з моменту призначення пенсії, а саме з 02.05.2013, з врахуванням періодів роботи з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 29.01.2008 у ДП "Лісмаш" ВАТ ЕЗ "Лісдеревмаш", а також дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення перерахунку пенсії, починаючи з 01.06.2021, із врахуванням заробітної плати за періоди роботи позивача з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 29.01.2008 в нульовому значенні, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення, а саме з 02.05.2013, з урахуванням періоду роботи з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 29.01.2008 у ДП "Лісмаш" ВАТ ЕЗ "Лісдеревмаш" та враховуючи належний коефіцієнт заробітної плати за цей період.
При цьому, суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою, в рамках строку звернення до суду, залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що отримання ОСОБА_1 листа відповідача, у відповідь на заяву не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не має значення для визначення початку перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Крім того, суд звертає увагу, що за результатом розгляду адміністративної справи 300/3731/20 Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено рішення від 18.03.2021, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.03.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 29.01.2008 у ДП "Лісмаш" ВАТ ЕЗ "Лісдеревмаш".
Стосовно тверджень позивача, що шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, в силу положень частини 2 статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 46 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому, зазначена норма підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
У даному ж випадку, позивачу нездійсненно перерахунок пенсії, відтак бажана позивачем доплата до пенсії за наслідком перерахунку не нарахована, отже частина 2 статтті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в даному випадку застосуванню не підлягає.
В зв'язку із вищенаведеним, суд вважає, що позивач звернувся до адміністративного суду із пропущенням шестимісячного строку звернення та не додав до позову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до приписів частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 5, 122, 123, 160, 161, 169, 241-243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку шляхом подання:
- подання позовної заяви із належно оформленою прохальною частиною;
- подання до суду засвідчених належним чином копій довідки №1 про заробітну плату для обчислення пенсії в належній та читабельній якості;
- обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Микитин Н.М.