Постанова
Іменем України
03 липня 2023 року
м. Київ
справа № 761/2006/20
провадження № 61-10250св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ;
суб'єкт оскарження: державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенко Володимир Антонович;
боржник - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива»;
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» з ринку на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенко В. А., боржник - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (далі - ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива»).
Скарга мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду
від 06 жовтня 2021 року у справі № 761/2006/20 стягнуто з
ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» з ринку на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 400 грн.
Відповідний виконавчий лист від 01 грудня 2021 року було пред'явлено до виконання до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Зазначав, що постановою державного виконавця відділу Лісовенка В. А. від 07 грудня 2021 року відкрито відповідне виконавче провадження № 67779487.
Також вказує, що оскаржуваною постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лісовенка В. А. від 31 січня 2022 року - виконавче провадження № 67779487 закінчено без виконання на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії та запровадженням ліквідаційної процедури ПАТ « КБ «Фінансова Ініціатива».
Стягувач, вважаючи свої права порушеними постановою державного виконавця про закінчення без виконання виконавчого провадження № 67779487, яка повністю унеможливлює виконання судового рішенні, був змушений звернутися до суду з вказаною скаргою.
Ураховуючи викладене, заявник просив суд: визнати протиправним та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. від 31 січня 2022 року про закінчення без виконання виконавчого провадження № 67779487 за виконавчим листом у справі № 761/2006/20, виданим 01 грудня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва; зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № 67779487 та вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі та інші дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення у справі № 761/2006/20; зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в десятиденний строк повідомити суд та стягувача про виконання ухвали, постановленої у справі за цією скаргою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. від 31 січня 2022 року про закінчення без виконання виконавчого провадження № 67779487 за виконавчим листом у справі №761/2006/20, виданим 01 грудня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва.
Зобов'язано Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання виконавчий лист № 761/2006/20, виданий 01 грудня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва, відкрити виконавче провадження та вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі та інші дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.
Зобов'язано Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в десятиденний строк повідомити суд та стягувача про виконання вказаної ухвали. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наявність норми пункту 4) частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення, а тому вимоги скарги є обґрунтованими.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 19 липня 2022 року ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведенняПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» з ринку подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» з ринку на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2022 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки доводи апелянта про те, що унаслідок відсутності інтернет з'єднання та збою у роботі програмного забезпечення Фондом не було отримано копію ухвали суду від 30 травня 2022 року і про постановлення оспорюваної ухвали Фонду стало відомо лише 04 липня 2022 року, не підтверджено належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведенняПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» з ринку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, в якій заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2022 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 761/2006/20 із Шевченківського районного суду м. Києва.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що станом на дату подання апеляційної скарги копія оскаржуваної ухвали суду на адресу ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» не надходила як в електронному, так і в паперовому вигляді, матеріали справи не містять доказів надсилання оскаржуваної ухвали на адресу заінтересованої особи, що свідчить про невиконання судом першої інстанції обов'язків, встановлених статті 272 ЦПК України, що підтверджує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Надісланий апеляційним судом електронний лист не містив копії оскаржуваної ухвали, матеріали справи не містять доказів щодо дати отримання Фондом копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі № 761/2006/20. Звіт про відправку ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі № 761/2006/20, на який посилався апеляційний суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху не є доказом, що підтверджує фактичну дату отримання заявником такої ухвали, так як не містить повідомлення про доставлення її копії на офіційну електронну адресу особи відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. від 31 січня 2022 року про закінчення без виконання виконавчого провадження № 67779487 за виконавчим листом у справі №761/2006/20, виданим 01 грудня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва.
Зобов'язано Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання виконавчий лист № 761/2006/20, виданий 01 грудня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва, відкрити виконавче провадження та вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі та інші дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.
Зобов'язано Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в десятиденний строк повідомити суд та стягувача про виконання вказаної ухвали. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наявність норми пункту 4) частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення, а тому вимоги скарги є обґрунтованими.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 19 липня 2022 року ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» з ринку подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року вказані у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2022 року разом із зазначенням інших підстав для поновлення процесуального строку. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно із супровідним листом від 28 червня 2022 року копія ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 отримана Фондом 30 червня 2022 року, що підтверджується звітом про відправку. Причини, викладені у клопотанні про поновлення строку не є поважними, оскільки після 30 червня 2022 року апелянту вже було відомо про наявність ухвали суду, яка оскаржувалась ОСОБА_1 .
Отже, знаючи про ухвалу суду, апелянт мав подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцятиденного строку, а саме до 15 липня 2022 року. Апеляційна скарга подана 19 липня 2022 року і про будь-які поважні причини неподання апеляційної скарги до 15 липня 2022 року представник апелянта не зазначає.
Крім того, апелянт також був обізнаний про судове засідання, яке було призначене на 30 травня 2022 року, оскільки 18 травня 2022 року отримав судову повістку, що підтверджується відстеженням відправлень доставки Укрпошта за трек-номером.
Фонд не був позбавлений права знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії, отримувати інформацію про рух справи тощо. Проте, матеріали справи не містять даних, що апелянт цікавився результатами судового засідання, яке відбулось 30 травня 2022 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» з ринку на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2022 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки доводи апелянта про те, що унаслідок відсутності інтернет з'єднання та збою у роботі програмного забезпечення Фондом не було отримано копію ухвали суду від 30 травня 2022 року і про постановлення оспорюваної ухвали Фонду стало відомо лише 04 липня 2022 року, не підтверджено належними доказами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Право на апеляційне оскарження реалізується шляхом подання апеляційної скарги у передбачений законом строк та з дотриманням вимог щодо її форми та змісту.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.
Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження
у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведенняПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» з ринку залишено без руху.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник зазначав, що про оскаржувану ухвалу їм стало відомо 04 липня 2022 року після надходження на їх електронну адресу копії ухвали Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2022 року.
Встановлено, що згідно із супровідним листом від 28 червня 2022 року копія ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 отримана Фондом 30 червня 2022 року на його офіційну електронну адресу, що підтверджується звітом про відправку (а. с. 73).
Заявник також був обізнаний про судове засідання, яке було призначене на 30 травня 2022 року, оскільки 18 травня 2022 року отримав судову повістку, що підтверджується відстеженням відправлень доставки Укрпошта за трек-номером (а. с. 32).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок про те, що: «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Разом з тим, Верховний Суд виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 947/26777/19 (провадження № 61-9161св22), від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107 св22).
Встановлено, що Фонд у клопотанні про відкладення судового засідання від 30 травня 2022 року (а.с. 49-50) та в апеляційній скарзі вказав електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надає можливість відправки на неї судових повісток, листів та судових рішень, та надсилав до суду з вказаної електронної адреси відповідні звернення.
За таких обставин посилання касаційної скарги на те, що Фонд унаслідок відсутності інтернет з'єднання та збою у роботі програмного забезпечення не отримував копію ухвали від 30 травня 2022 року, а дізнався про оскаржувану ухвалу лише 04 липня 2022 року, доказами не підтверджено.
Європейський суд з прав людини зазначав, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини вказував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частинами першою-третьою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, заявник надав: договір про надання правової (правничої) допомоги від 30 березня 2021 року № 5302/21, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Арсена Маринушкіна»; додаткову угоду № 38 від 28 листопада 2022 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 30 березня 2021 року № 5302/21; детальний опис (акт) наданої правової допомоги від 05 грудня 2022 року; квитанцію від 05 грудня 2022 року про оплату коштів у розмірі 2 000 грн за додатковою угодою; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю адвоката Маринушкіна А. Г.
Дослідивши клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також додані до нього документи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 з ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» з ринку витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 2 000 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» з ринку залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року залишити без змін.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» з ринку на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, у розмірі 2 000 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. М. Осіян
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара