06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 200/12560/21
адміністративне провадження № К/990/23615/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №200/12560/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 16 серпня 2018 року до 19 серпня 2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 16 серпня 2018 року до 19 серпня 2021 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність, щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до положення абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до положення абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби 19 серпня 2021 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби без утримання із зазначеної суми податку доходів фізичних осіб та військового збору;
- визнати протиправними дії щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби";
- зобов'язати оформити та направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково, ухвалено:
- визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16 серпня 2018 року до 19 серпня 2021 року;
- зобов'язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 10; код ЄДРПОУ 24289666) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 16 серпня 2018 року до 30 серпня 2020 року з застосуванням місяця для обчислення базового місяця для обчислення споживчих цін березень 2018 року, з 1 жовтня 2020 року до 19 серпня 2021 року жовтень 2020 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та виплатити її недоотриману частину за виключенням виплаченої частини індексації;
- визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 10; код ЄДРПОУ 24289666) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби 19 серпня 2021 року;
- зобов'язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 10; код ЄДРПОУ 24289666) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби;
- визнати протиправними дії Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ;
- зобов'язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 10; код ЄДРПОУ 24289666) оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідні документи для призначення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) такої пенсії із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пільгового стажу відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 року №393;
- в решті позовних вимог відмовити;
- стягнути з Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 10; код ЄДРПОУ 24289666) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908 (дев'ятост вісім) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") надіславши її засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №200/12560/21 скасувати, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Крім того, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №200/12560/21 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій щодо застосування норм законодавства.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №200/12560/21.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №200/12560/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду